Постанова

від 21.03.2018 по справі 810/684/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №810/684/17 Головуючий у І інстанції - Лиска І.Г.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту - 30.06.2017) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.09.2016 №0000591404 та №0000601404.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, позивачем було подано усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, тому прийнятті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засідання заперечив проти апеляційної скарги, свою позицію виклав у запереченнях на апеляційну скарги, в яких зазначено, що судом першої інстанції досліджено усі обставини справи, інших нових доказів щодо відсутності порушення позивачем норм податкового законодавства не подано.

Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та наголосив, що позивачем не було порушено норми Податкового законодавства, тому підстави для винесення податкових повідомлень-рішень відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.08.2016 по 28.08.2016 Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Техенергомаш , ТОВ Екоенерджи , ТОВ Техобладнання за період серпень-жовтень 2015, за результатами якої складено акт № 74/10-13-14-04/35511869 від 01.09.2018, в якому встановлено порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 138.1 пп.138.5.1 п. 138.5 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2128923 грн в т.ч. за 2015 рік на суму 2128923 грн; п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п.200.1. п. 200.2. п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, яке призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, яким після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) на суму 2365470 грн, в т.ч. за серпень 2015 року 496706,00 грн, за вересень 2015 року 647783,34 грн, за жовтень 1220980,67 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що до перевірки не надано належних доказів реального вчинення операції з поставки товару. З огляду на відсутність доказів щодо перевезення цього товару, його зберігання, сертифікації та прийняття, у підприємства відсутнє право на віднесення до витрат, податкового кредиту придбання цього товару. Виписані ТТН па постачання товару від вищенаведених контрагентів постачальників та контрагентів покупців на адресу TOВ НВК ВК Система не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, його вибуття, можливого простою, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару.

Враховуючи наявну інформацію, а також вимоги норм законодавчих актів, первинні документи укладені між TOВ НВК ВК Система та контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення TOВ НВК ВК Система до складу витрат та доходів вартості придбання та реалізації товарів від вищенаведених контрагентів постачальників та контрагентів покупців.

На підставі акту перевірки № 74/10-13-14-04/35511869 від 01.09.2018 Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0000601404, згідно якого позивачу за порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 138.1 пп.138.5.1 п. 138.5 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2128923,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 2128923,00 грн; №0000591404, згідно якого позивачу за порушення п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п.200.1. п. 200.2. п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2602017,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 2365470,00 грн та 236547,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Рішеннями ГУ Державної фіскальної служби у Київській області від 23.12.2016 №3150/10/10-36-10-01-04 та ДФС України від 25.01.2017 №1506/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ Екоенерджи (продавець) укладено договір поставки № 20/08-2015 від 20.08.2015 на придбання товару та комплектуючих, визначені у додатку №1 (специфікація товару).

На виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні №РН-0000075 від 27.08.2015 та №РН-0000077 від 28.08.2015, податкові накладні від 27.08.2015 №52 та від 28.08.2015 №54 та товарно-транспортні накладні №2708 від 27.08.2015 та №2808 від 28.08.2015. Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Екоенерджи , що підтверджується платіжним дорученням №178 від 02.09.2015.

Також позивачем з ТОВ Екоенерджи (продавець) укладено договір поставки № 02/09-2015 від 02.09.2015 на придбання товару та комплектуючі, визначені у додатку №1 та №2 (специфікація).

На виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні №РН-0000084 від 07.09.2015, №РН-0000085 від 08.09.2015, №РН-0000086 ввід 09.09.2015, №РН-0000087 від 10.09.2015, №РН-0000103 від 23.09.2015, №РН-000132 від 14.10.2015, №РН-0000134 від 15.10.2015, №РН-0000137 від 16.10.2015, податкові накладні №7 від 07.09.2015, №8 від 08.09.2015, №9 від 09.09.2015, №15 від 10.09.2015, №58 від 23.09.2015, №18 від 14.10.2015, №20 від 15.10.2015, №24 від 16.10.2015, товарно-транспортні накладні №709 від 07.09.2015, №809 від 08.09.2015, №909 від 09.09.2015, №1009 від 10.09.2015, №2309 від 23.09.2015, №1410 від 14.10.2015, №1510 від 15.10.2015, №1610 від 16.10.2015. Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Екоенерджи , що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 10.09.2015, №218 від 23.09.2015, №238 від 07.10.2015, №247 від 13.10.2015, №2371 від 10.12.2015.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Техобладнання (продавець) укладено договори поставки № 17/08-2015 від 17.08.2015, №01/09-2015 від 01.09.2015 та №15/10-2015 від 15.10.2015 на придбання товарно-матеріальних цінностей відповідно до додатків №1 (специфікація) до кожного договору.

На виконання даних договорів сторонами оформлені видаткові накладні №РН-0000009 від 21.08.2015, №РН-0000010 від 25.08.2015, №РН-0000011 від 08.09.2015, №РН-0000017 від 22.10.2015, №РН-0000018 від 23.10.2015, податкові накладні №4 від 21.08.2015, №5 від 25.08.2015, №1 від 08.09.2015, №4 від 22.10.2015, №5 від 23.10.2015, товарно-транспортні накладні №2108 від 21.08.2015, №2509 від 25.08.2015, №0809 від 08.09.2015, №2210 від 22.10.2015, №2310 від 23.10.2015. Оплату товару здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Техобладнання , що підтверджується платіжними дорученнями №177 від 02.09.2015, №198 від 10.09.2015, №2369 від 10.12.2015, №283 від 12.11.2015, №284 від 17.11.2015, №285 від 18.11.2015.

07.09.2015 позивач уклав договір поставки № 07/09-2015 з ТОВ Техенергомаш на придбання товарно-матеріальних цінностей відповідно до додатку №1 (специфікація).

На виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні РН-0000139 від 07.09.2015, №РН-0000140 від 08.09.2015, №РН-0000141, податкові накладні №4 від 07.09.2015, №6 від 08.09.2015, №7 від 09.09.2015, товарно-транспортні накладні №701 від 07.09.2015, №801 від 08.09.2015, №901 від 09.09.2015. Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Техенергомаш , що підтверджується платіжними дорученнями №199 від 10.09.2015, №311 від 14.12.2015.

В подальшому придбані товарно-матеріальні цінності були скомплектовані та згідно договору комісії №USE-18.4-215-D/K-13 від 08.07.2013, укладеним з Державною компанією Укрспецекспорт , були реалізовані на експорт в Пакистан для ремонту двигунів 6ТД-1. Сторонами також складно додаткові угоди №1-7 до даного договору. На підтвердження експорту товару позивачем надано електронну вантажну митну декларацію №100250005/2015/533357 від 30.10.2015.

Придбане у контрагентів майно використане в господарській діяльності за двома напрямками для виконання робіт по виробництву техніки (виготовлення БММ МТ-ЛБ С) за замовленням Міністерства оборони України для цілей їх подальшого використання в зону АТО, а також для комплектування та подальшого постачання на експорт через спеціалізовану Державну компанію Укрспецекспорт , що підтверджується даними бухгалтерського обліку по рахунках №281, 201, 231, 26.

Позивачем на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей Дерленко І.М. згідно до товарно-транспортних накладних надано копію трудової книги Дерленко І.М., посадову інструкцію комірника складу від 02.01.2015.

Крім того, позивачем на підтвердження якості придбаної продукції у контрагентів надано сертифікати якості складені постачальником.

Між позивачем (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 24.11.2015 за №247/1/15/80. Даний контракт є таємним при наявності додатку №1 до даного контракту, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виготовити і поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до Контракту, а Замовник - прийняти через 1285 Головне військове представництво Міністерства оборони України 01010 м. Київ, вул. Московська 8 та вантажоодержувача, зазначеного у специфікації, та оплатити таку продукцію.

Позивачем на підтвердження виконання умов Державного контракту, надано акти проведення вхідного контролю, які складені комісією ТОВ НВК ВК Система на підтвердження додаткового контролю якості продукції. Позивачем також надано акт №1 приймання - передачі продукції БММ МТ-ЛБ С.

Судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження реалізації даного державного контракту позивачем не надано свідоцтво про визнання відповідності, розрахунково-калькуляційні матеріали з визначення орієнтованої ціни одиниці продукції та відповідні висновки до нього, протоколи погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції, картку обліку фактичних витрат на виготовлення кожної одиниці продукції, посвідчення представництва замовника про приймання продукції, Акт за формою № 4, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку за формою, встановленою наказом Міністра вборони України від 29.10.2012 № 704, декларації відповідності.

При дослідженні наданих позивачем сертифікатів якості товару, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вони виписані контрагентами ТОВ Екоенерджи , ТОВ Техобладнання , ТОВ Техенергомаш позивача, однак не містять інформації про орган сертифікації який уповноважений на видачу таких документів відповідно до чинного законодавства України, інформацію про виробника вказаної продукції, не містить інформацію ким проведено процес сертифікації даної продукції, та відсутні дані про протоколи випробувань такої продукції. Крім того, надані сертифікати мають некоректну форму оформлення самого документу, оскільки дані документи роздруковані на фірмовому бланку імені спірних контрагентів позивача, та містять підпис директора, на звичайному аркуші паперу встановленого формату, проте такі форми документів як сертифікати відповідності на продукцію, видаються із зазначення реєстраційних номерів таких сертифікатів, назву установи якою видано сертифікат, відомостей щодо протоколів випробувань на продукцію, та номер за яким такий сертифікат зареєстровано у відповідному реєстрі.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з аналізу наданих позивачем товарно-транспортних накладних складених при отримані продукції від контрагентів ТОВ Екоенерджи , ТОВ Техобладнання , ТОВ Техенергомаш , деякі графи накладних не заповнені, зокрема вид перевезень , відпуск за довіреністю вантажоодержувача , маса, брутто, т. , бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) , транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником . Не в усіх накладних заповнені графи вид пакування , одиниця виміру , ціна без ПДВ за одиницю, грн. , кількість місць .

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток судом першої інстанції досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, на підставі чого дійшов висновку, що факт передачі товару від ТОВ Екоенерджи , ТОВ Техобладнання , ТОВ Техенергомаш до позивача дійсно не підтверджується документально через відсутність документів, тобто господарські операції належним чином не відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Разом з тим, відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Техенергомаш , ТОВ Екоенерджи , ТОВ Техобладнання останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Формальні недоліки у первинних документах, а саме не заповнення деяких граф чи не зазначення певних показників, не є однозначною підставою для твердження про безтоварність та фіктивність господарських операцій.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та виконання замовлення Міністерства оборони України було подано видаткові накладні, посвідчення про відповідність виготовленої продукції, повідомлення підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, акт приймання, що у своїй сукупності із поданими первинними документами дають підстави стверджувати про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 за клопотання позивача було призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої, відповідно до висновку експерта №2-26/01 від 26.01.2018 зазначено, що висновки акту перевірки Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 74/10-13-14-04/35511869 від 01.09.2018 за період з серпня по жовтень 2015 року, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 30.09.2016 №0000591404 та №0000601404 документальна та нормативно не підтверджуються.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподання позивачем свідоцтва про визнання відповідності, розрахунково-калькуляційні матеріали з визначення орієнтованої ціни одиниці продукції та відповідні висновки до нього, протоколи погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції, картку обліку фактичних витрат на виготовлення кожної одиниці продукції, посвідчення представництва замовника про приймання продукції, Акт за формою № 4, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку за формою, декларації відповідності вказує на відсутність реальності господарських операцій, оскільки це твердження спростовується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та господарською необхідністю позивача укладати відповідні договори з контрагентами.

Відповідачем у своїх запереченнях на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ Техенергомаш , ТОВ Екоенерджи , ТОВ Техобладнання , на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.09.2016 №0000591404 та №0000601404, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система задовольнити .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 - скасувати , та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.09.2016 №0000591404, №0000601404.

Стягнути з Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, ідентифікаційний код 39471029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія ВК Система (08600, Київська обл., м. Васильків, вулиця тракторна, 9-а, ідентифікаційний код 35511869) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 78060,51 грн та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 34900,00 грн.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови буде виготовлено 26.03.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна