Рішення

від 23.03.2018 по справі 297/439/18

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/439/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Фейір О. О., з участю секретаря судового засідання Ердевдій І.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області про визначення частки померлого у спільному майні та визнання права власності на частину нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Берегівського районного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області про визначення рівними часток житлового будинку в м. Берегово по вул. Чігосуг, 14а за померлим 16 серпня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за вказаною адресою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що 16 серпня 2017 року помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона під час шлюбу збудували житловий будинок в м. Берегово по вул. Чігосуг, 14а. Однак зареєструвати право спільної сумісної власності на даний будинок позивач з чоловіком не встигли. ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишив заповіт, яким все своє майно заповів дочці. Позивач звернулася до приватного нотаріуса з метою виділення своєї частки в спільному сумісному майні подружжя, однак в такому їй нотаріусом було відмовлено, так як будинок не зареєстрований. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визначити рівними частки житлового будинку за вищевказаною адресою за нею та померлим ОСОБА_3, та визнати за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

Ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю (а. с. 30).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області в підготовче судове засідання також не з'явився. Через канцелярію суду надійшла заява міського голови, згідно якої просить справу розглянути без участі їх представника. Зазначив, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог (а. с. 29).

Так, п. 1 ч. 2 ст. 49 та ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві .

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому ст. ст. 206, 207 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вважає, що наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 на підготовчому судовому засіданні у зв'язку з визнанням відповідачем позову, оскільки таке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, виходячи з наступного.

08 лютого 1996 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії І-ФМ № 128848 від 21.07.2015 року (а. с. 10).

ОСОБА_3 помер 17 серпня 2017 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ФМ № 236594 від 17.08.2017 року (а. с. 11).

Як вбачається з копії заповіту від 31.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4, ОСОБА_3 все своє майно заповів дочці ОСОБА_5 (а. с. 16).

22 вересня 2006 року, тобто під час шлюбу з позивачем, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6, ОСОБА_3 придбав земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:034:0047 площею 0,1773 га, розташовану за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Чігосуг, б/н (а. с. 7).

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 міська рада Закарпатської області видала ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 031558 від 01.08.2007 року на вищевказану земельну ділянку (а. с. 9).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області від 18.10.2006 року № 466 надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Чігосуг, 14а (а. с. 8).

Будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за вищевказаною адресою було завершено в 2010 році, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок садибного типу від 04.08.2011 року, виготовленим Комунальним підприємством ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2 районної ради (а. с. 17-23).

У 2011 році вказаний будинок прийнято в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 22.08.2011 року № ЗК14211031212 (а. с. 12-15).

Як встановлено судом, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному будинку, у зв'язку з тим, що будинок не зареєстрований.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. ч. 1 і 3 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такої обставини, суд вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Чігосуг, 14а, є спільним сумісним майном подружжя - ОСОБА_3, який помер 17 серпня 2017 року, та позивача ОСОБА_1

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що частки ОСОБА_3, який помер 16 серпня 2017 року, та позивача ОСОБА_1 в житловому будинку за вищевказаною адресою є рівними і кожна з них складає 1/2 частину будинку.

Так, згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи наведене, а також визнання позову відповідачем, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 328, 368, 370, 372, 392 ЦК України, ст. ст. 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 49, 200, 206, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

рішив:

Позов задоволити повністю.

Визначити, що частки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 16 серпня 2017 року, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Чігосуг, 14а, є рівними і кожна з них складає 1/2 частину будинку.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 412,5 кв. м., з яких загальна площа житлових квартир 284 кв.м., в тому числі 99,2 кв.м. житлової площі та 184,8 кв.м. допоміжної площі, та допоміжна площа 128,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Чігосуг, 14а.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_7.