Рішення

від 22.03.2018 по справі 326/1570/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія Справа № 326/1570/17

Провадження № 2/326/30/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої - судді Стріжакової Т.В.

за участю секретаря Філанової В.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Приморську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Приморське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати. Вимоги позову обґрунтовує тим, що з 23.07.2004 на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу від 23.07.2004 № 43-к вона працювала на ДП Приморське лісове господарство на посаді головного бухгалтера, 15.02.2017 вона звільнилась з роботи за власним бажанням. При звільненні їй не було виплачено заробітну плату у сумі 30 562,05 грн., що підтверджується судовим наказом Приморського районного суду від 16.02.2017. Згідно з повідомленням Приморського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 16.08.2017 заборгованість із заробітної плати на її користь була остаточна виплачена 03.08.2017.

Таким чином, вона звільнилася у відповідача 15.02.2017, а остаточний розрахунок із заробітної плати з нею проведений лише 03.08.2017, тому відповідно до ст.ст.43,116,117 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці вона має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки розрахунку .

З метою отримання довідки щодо розміру середньоденної заробітної плати вона направила до відповідача запит від 12.08.2017, але до теперішнього часу зазначена довідка на її адресу не надійшла. Її середньоденна заробітна плата становила 222,01 грн., середньомісячне число робочих днів - 21. Вона звільнилася 15.02.2017, перебіг строку затримки виплати їй заробітної плати починається з 16.02.2017. Згідно з листом Мінсоцполітики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік , від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік за цей період загальна кількість робочих днів становить 113 днів: за період з 16.02.2017 по 03.08.2017. Таким чином, сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 222,01 грн. (середньоденна заробітна плата) х 113 (кількість днів затримки) = 25 087,13 грн.

Відповідно до ст.34 ЗУ Про оплату праці , ст.ст.1,2,3 ЗУ Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідач повинен сплатити їй також суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою строків виплати заробітної плати, яка за період з травня 2016 року по 15.02.2017 становить 2 139,93 грн., розрахунок додається.

Просить стягнути з ДП Приморське лісове господарство на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 16.02.2017 по 03.08.2017 у сумі 25087,13 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 1 139,93 грн. (а.с.1-2).

21.02. 2018 позивач подала заяву про уточнення позовних вимог , в якій просила стягнути з ДП Приморське лісове господарство на її користь: 1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з дня звільнення з 16.02.2017 по 02.08.2017 у сумі 21534,97 за 97 робочих днів з урахуванням вихідних днів та неповного робочого тижня на підприємстві згідно з наказом №30 від 07.02.2017; 2) компенсацію втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2 935,65 грн. за період з липня 2016 року (з якого виникла заборгованість по заробітній платі) та по день розрахунку 02.08.2017 (а.с.86).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, підтримала підстави та обґрунтування позову, додатково пояснила, що вважає, що знаходження підприємства в важкому фінансовому становищі, на що посилається представник відповідача, не може бути законною підставою для несвоєчасної виплати заробітної плати робітникам підприємства. Перевіривши та порівнявши свій розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням термінів їх виплати з розрахунком відповідача, вона виявила, що в її розрахунку мається помилка у визначені компенсації за січень 2017 року, правильна буде сума 258,56 грн., а загальна сума компенсації тоді складе 2891,33 грн., тому вказану вимогу вона підтримує саме в цій сумі. Щодо індексів інфляції, періоду та сум заборгованостей при здійснені розрахунку середнього заробітку, то у них з відповідачем суперечностей немає. Просила стягнути з відповідача на її користь: 1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з дня звільнення з 16.02.2017 по 02.08.2017 у сумі 21 534,97 грн. за 97 робочих днів; 2) компенсацію втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2 891,33 грн. за період з липня 2016 року по день розрахунку 02.08.2017.

Представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що 23.07.2004 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до відповідача в.о. головного бухгалтера на період відпустки головного бухгалтера за наказом №43-К від 23.07.2004, з 04.10.2004 наказом №58-к від 01.10.2004 переведена на посаду головного бухгалтера, звільнена 15.02.2017 на підставі наказу №24 від 10.02.2017. У зв'язку з важким фінансовим становищем відповідач їй своєчасно не виплатив заборгованість по заробітній платі, не провів розрахунок при звільнені. 03.08.2017 позивачці виплачено заборгованість по зарплаті в сумі 26 835,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.08.2017 на суму 23901,72 грн., від 03.08.2017 на суму 2934,13 грн.

Згідно з довідкою відповідача від 12.12.2017 розмір середньоденної заробітної плати позивача за повні календарні місяці до звільнення: за грудень 2016 та січень 2017 складає 221,01 грн. з урахуванням податків та зборів, а без урахування податків та зборів (18% ПДФО, 1,5% військового збору, 1% профспілковий внесок) складає 176,50 грн. Кількість робочих днів на підприємстві за час затримки виплати зарплати з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку склала 97 днів (з 16.02.2017 по 02.08.2017) з урахуванням вихідних днів та неповного робочого тижня на підприємстві згідно з наказом №30 від 07.02.2017.

Відповідно до п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 №100, ст.117 КЗпП України позивачу підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки виплати зарплати при звільненні за період з 16.02.2017 по 02.08.2017 в сумі 21 534, 97 грн. з урахуванням податків та зборів із розрахунку: 221, 01 грн. х 97 днів. При цьому просила врахувати, що при здійснені даної виплати позивачу підприємство зобов'язано утримати з неї та сплатити до бюджету з нарахованої суми податки та збори, які відповідач зобов'язаний сплатити відповідно до чинного законодавства України.

Дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як заробітна плата за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем. При цьому юридична особа має виконати усі функції податкового агента, встановлені Податковим кодексом. Згідно з п.18.2 ст. 18 Кодексу податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків. Якщо рішення суду та виконавчий документ не буде передбачати, що стягнення здійснюється без утримання податків й інших обов'язкових платежів, це виключить можливість їх сплати за рахунок стягуваних сум, що суперечить вимогам Податкового кодексу України. Це необхідно для того, щоб відповідач при виконанні рішення суду мав можливість утримати із нарахованої позивачу до сплати суми середнього заробітку обов'язкові платежі. Тому, до нарахування позивачу підлягає середня заробітна плата за час затримки розрахунку у сумі 21534.97 грн., а до виплати або стягнення у примусовому порядку на його користь - сума середнього заробітку за час затримки розрахунку без урахування податків та зборів .

Це підтверджується листом Державної фіскальної служби України від 22.01.2016 №1224/6/99-99-17-03-03-15, згідно з яким, якщо сума з рахунка роботодавця у 2015 році на підставі рішення суду стягнуто на користь фізичної особи (працівника) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні такої особи, то відповідальною особою щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору є податковий агент (роботодавець), який прирівнюється до платників податку, має права, обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків. Тому при стягненні суми середнього заробітку суд має вирахувати суми податків та зборів, які підприємство зобов'язано окремо нарахувати, відобразити у звітності та сплатити до бюджету. Інше призведе до стягнення з підприємства в примусовому порядку через відділ ДВС на користь позивача у повному об'єму нарахованого середнього заробітку, підприємство не буде мати можливість утримати з такої суми податки та збори, буде змушено сплачувати податки та збори не з розміру нарахованого середнього заробітку, а нараховувати на стягнену судом суму, що призведе до завищеної стягнутої суми середнього заробітку позивачу, підприємству завдасть збитки. Тому поняття нарахований середній заробіток та суми середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу, або його стягнення є різними.

Але, стягнення суми середнього заробітку за ст.117 КЗпП України передбачає наявність вини підприємства по невиплаті таких сум. Підприємство не виплачувало заробітну плату через важке фінансове становище, відсутність державного фінансування.. До того ж постановою державного виконавця Приморського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 20.03.2017, від 08.02.2017 були накладенні арешти на всі рахунки та кошти відповідача, а 30.03.2017 - арешт на майно боржника. Постановою державного виконавця від 09.08.2017 арешт знятий з коштів. Тобто був накладений арешт на грошові кошти, на всі рахунки відповідача у період з 08.02.2017 по 09.08.2017 за виконавчими провадженнями про стягнення сум заробітної плати, судових зборів, з урахуванням виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій. Застосування ВДВС арештів рахунків, призначених для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті в цілях погашення боргу по сплаті недоїмки, судового збору тощо потягло неможливість перерахування коштів позивачу; в той час, коли кошти зараховувались на рахунки підприємства. Лише після сплати всіх сум боргу за виконавчими провадженнями скасовано арешт рахунків. Це призвело до порушення права позивача на своєчасну виплату йому та іншим робітникам зарплати, які працювали у відповідача. Просила відмовити позивачу у стягненні сум середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із відсутністю вини відповідача у своєчасному розрахунку з позивачем.

Вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою строків її виплати не підлягають задоволенню, оскільки підприємством при нарахуванні заробітної плати застосовувалась фіксована сума індексації нарахованої заробітної плати щомісячно, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями по підприємству з квітня 2016 по лютий 2017 року, що передбачено ст. 33 ЗУ Про оплату праці , ЗУ Про індексацію грошових доходів населення , ПКМУ №1078 від 17.07.2003.

Перевіривши свій та позивачки розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням термінів їх виплати, вона зазначає, що в її розрахунку мається помилка у визначені компенсації за лютий 2017 року, правильна буде сума 523,46 грн., також при розрахунку не було застосовано округлення, з врахуванням викладеного, загальна сума компенсації тоді складе 2 891,33 грн. Щодо індексів інфляції, періоду та сум заборгованостей при здійснені розрахунку середнього заробітку, то у них з позивачкою суперечностей немає.

Просила врахувати відсутність вини відповідача у невиплаті заборгованості по заробітній платі позивачу у зв'язку з арештом рахунків відповідача, в задоволенні позовних відмовити.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 вона 23.07.2004 була прийнята в Приморський держлісгосп на посаду головного бухгалтера на період відпустки головного бухгалтера; 04.10.2004 переведена на посаду головного бухгалтера, 15.02.2017 звільнена за власним бажанням за ст.38 п.3 КЗпП України. На підставі наказу Держкомлісгоспу України №284 від 15.04.2005 Приморський держлісгосп перейменований в Державне підприємство Приморське лісове господарство (а.с.3-5). Аналогічні відомості зазначені у наказах про прийняття її на роботу, переведення, звільнення з роботи за ст.38 КЗпП (а.с.45-47)

11.08.2017 позивач звернулась з заявою до голови комісії з зупинення ДП Приморське лісове господарство про надання довідки про середньоденну заробітну плату за два останніх місяця перед звільненням, а саме за грудень 2016 та січень 2017 року для надання до суду (а.с.9).

16.02.2017 Приморський районний суд Приморського району Запорізької області видав судовий наказ, яким стягнув ДП Приморське лісове господарство заборгованість по заробітній платі станом на 15.02.2017 в сумі 30 562 грн. 02 коп. (а.с.11,81).

Листом Приморського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 16.08.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що заборгованість у виконавчому провадженні з примусового виконання судового наказу Приморського районного суду Запорізької області про стягнення заборгованості по заробітній платі з ДП Приморське лісове господарство на її користь станом на 15.02.2017 в сумі 30 562 грн. 02 коп. повністю погашена (а.с.12). Це підтверджується і платіжними дорученнями (а.с.48-49).

ОСОБА_1 склала розрахунок №1 середньоденної заробітної плати за два останніх місяці до дня звільнення, згідно з яким заробітна плата за грудень місяць 2016 за 22 робочих дня склала 4668,00 грн., за січень 2017 за 19 робочих дня - 4434,60 грн., разом за 41 день - 9102,60 грн., середньоденна заробітна плата - 222,01 грн. (а.с.13). Відповідач не заперечував проти даного розрахунку Він надав свою довідку, в якій зазначив аналогічний розрахунок, згідно з яким, виходячи з тих же сум заробітної плати та кількості відпрацьованих днів, середньоденна заробітна плата за період з грудня 2016 року по січень 2017 року теж складає 222,01 грн. (а.с.42).

У довідці ДП Приморське лісове господарство вказано, що кількість робочих днів на підприємстві з дня звільнення ОСОБА_1 до дня виплати їй заборгованості по заробітній платі склала 97 робочих днів (а.с.44). Згідно з наказом ДП Приморське лісове господарство від 07.02.2017 №30 з 07.04.2017 строком на 7 місяців встановлено режим неповного робочого дня з робочими днями :понеділок,вівторок, середа, четвер з оплатою згідно з відпрацьованим часом зі збереженням повної відпустки для працівників з ненормованим робочим днем (а.с.51).

У розрахунково-платіжних відомостях по ДП Приморське лісове господарство за період з червня 2016 року по січень 2017 року вказані розміри нарахованих сум робітникам підприємства, утриманих сум та сальдо (а.с.52-60).

У розрахункових листах вказано, що ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата:

- за травень 2016 року у сумі 7638,17 грн., утримано 3893,85 грн., заборгованість по заробітній платі на початок місяця складає 12172,17 грн., сума до видачі - 15916,49 грн.

- за червень 2016 року у сумі 1004,43 грн., утримано 1056,82 грн., заборгованість на початок місяця - 15916,49 грн., сума до видачі - 15864,10 грн. (а.с.15).

- за липень 2016 року у сумі 3357,66 грн., утримано 9381,55 грн., заборгованість на початок місяця - 15864,10 грн., сума до видачі - 9840,21 грн.

- за серпень 2016 року у сумі 3126,22 грн., утримано 1340,87 грн., заборгованість на початок місяця - 9840,21 грн., сума до видачі - 11625,56 грн. (а.с.16).

- за вересень 2016 у сумі 3959,87 грн., утримано 3273,25 грн., заборгованість на початок місяця - 11625,56 грн., сума до видачі - 12312,18 грн.

- за жовтень місяць 2016 року у сумі 4564,27 грн., утримано 2498,07 грн., заборгованість на початок місяця - 12312,18 грн., сума до видачі - 14378,38 грн. (а.с.17).

- за листопад 2016 року у сумі 2500,97 грн., утримано 2012,70 грн., заборгованість на початок місяця - 14378,38 грн., сума до видачі - 14866,65 грн.

- за грудень 2016 року у сумі 4691,10 грн. (зарплата 4668 грн.), утримано 1561,68 грн., заборгованість на початок місяця - 14866,65 грн., сума до видачі - 17996,07 грн. (а.с.18).

- за січень 2017 року у сумі 4646,13 грн. (зарплата 4434,60 грн.), утримано 952,45 грн., заборгованість на початок місяця - 17702,91 грн., сума до видачі - 21396,59 грн.

- за лютий 2017 року у сумі 11021,45 грн., утримано 2149,18 грн., заборгованість на початок місяця - 21689,75 грн., сума до видачі - 30562,02 грн. (а.с.19).

В Індивідуальних відомостях на застраховану особу ОСОБА_1 зазначені відомості по нараховану заробітну плату, з якої сплачено єдиний внесок за 2016, 2017 роки (а.с.38).

У розрахунку №2 суми компенсації витрат частини доходів в зв'язку з затримкою строків виплати заробітної плати позивачкою вказана сума компенсації 2139,93 грн. (а.с.14). Відповідач з ним не погодився, і позивачка теж на його застосуванні у подальшому не наполягала.

Згідно з довідкою ДП Приморське лісове господарство розмір середнього заробітку за час затримки виплати належних сум, що підлягає нарахуванню ОСОБА_1 за період з 16.02.2017 по 02.08.2017 складає 21 534,97 грн. з урахуванням податків та зборів відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 №100. З цієї суми підлягають відрахуванню податки та збори: ПДФО 18% - 3876,29 грн. та військовий збір 1,5% - 323,02 грн., підлягає виплаті без податків та платежів - 17 335,66 грн. (а.с.83).

Тобто сторони погоджуються, що розмір середнього заробітку за час затримки виплати належних сум, що підлягає нарахуванню ОСОБА_1 за період з 16.02.2017 по 02.08.2017 складає 21 534,97 грн. Відповідач наполягає на вирахуванні з даної суми податків та зборів.

У виконавчих провадженнях постановами від 08.02.2017, 20.03.2017, 30.03.2017, 09.08.2017 з виконання судових наказів та виконавчих листів Приморського районного суду Запорізької області, де боржником є ДП Приморське лісове господарство , накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства боржника (а.с.61-71).

У таблицях зазначені індекси цін на товари та послуги у 2016, 2017 роках (а.с.72,73,82).

Позивачкою наданий розрахунок суми компенсації витрат частини доходів в зв'язку з затримкою строків виплати заробітної плати на суму 2935,65 грн., в якому зазначено, що сума боргу невиплаченої заробітної плати станом на 01.03.2017 складає 30 562,02 грн., що виплата заборгованості здійснена платіжними дорученнями: №1379 від 13.05.2017 - 2528,15 грн., №1975 від 16.06.2017 - 1198,02 грн., №2874 від 03.08.2017 - 2934,13 грн., №2861 від 03.08.2017 - 23901,72 грн. (згідно з листом Приморського РВ ДВС від 16.08.2017) (а.с.87-89).

Але в судовому засіданні позивачка пояснила, що вона виявила, що в її розрахунку мається помилка у визначені компенсації за січень 2017 року, величина приросту індексу інфляції розрахована помилково, правильно: 107%-100%=7%, правильна буде сума 258,56 грн., а загальна сума компенсації тоді складе 2 891,33 грн., тому вказану вимогу вона підтримує саме в цій сумі.

Представником відповідача теж наданий розрахунок обчислення суми компенсації позивачу втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою строків її виплати на суму 2562,94 грн., в якому зазначені аналогічні вихідні данні: виплата заборгованості за платіжними дорученнями: №1379 від 13.05.2017 - 2528,15 грн., №1975 від 16.06.2017 - 1198,02 грн., №2874 від 03.08.2017 - 2934,13 грн., №2861 від 03.08.2017 - 23901,72 грн., аналогічні індекси інфляції за вказаний період, той же принцип (механізм) розрахунку відповідно до ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою строків її виплати , ПКМУ №159 від 21.02.2001(а.с.95-98)

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що вона виявила, що в її розрахунку маються помилки при множенні індексів споживчих цін за місяць, величини їх приросту та суми компенсації у зв'язку з неправильним округленням сум множення; також при визначені компенсації за лютий 2017 року сума боргу зазначена 8872/,27 грн., а при визначені суми компенсації зазначена неправильна сума 3482,15 грн., правильна буде сума компенсації 523,46 грн., а загальна сума компенсації тоді складе 2 891,33 грн.

Тобто, сторони, надавши вказані розрахунки обчислення суми компенсації позивачу втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою строків її виплати, у подальшому шляхом визнання кожним наявності помилок в їх розрахунках та їх усунення, дійшли згоди, що сума компенсації позивачу втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою строків її виплати за період з липня 2016 року по 02 серпня 2017 року складає суму 2 891 грн. 33 коп. При цьому представник відповідача наполягає на обов'язковій сплаті з даної суми позивачкою сум податку та обов'язкових платежів.

На підставі ст.ст. 13,81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони просили розглянути справи на підставі наявних доказів, додатково клопотань не заявили.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ст.21). Аналогічні положення передбачені ст.94,96 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.233 КЗпП України робітник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз даної норми дає підстави зробити висновок, що визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до п.32 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Так, згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 № 100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат в усіх випадках збереження середнього заробітку проводиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015 вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, на час її звільнення 15.02.2017 відповідач не провів з нею розрахунок, заборгованість склала 30 562 грн. 02 коп. Виплату заборгованості здійснена у примусовому порядку в межах виконавчого провадження Приморського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області. Час затримки виплати заробітної плати з 16.02.2017 по 02.08.2017 склав 97 робочих днів з урахуванням вихідних днів та неповного робочого тижня на підприємстві

Середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільненням складає:

4668,00 грн. (заробітна плата за грудень 2016 року ) + 4434,60 грн. (за січень 2017 року) : 41 день (кількість відпрацьованих днів за цей період відповідно 22 дня та 19 днів) = 222,01 грн. (без вирахування податків). Загальний розмір виплати середнього заробітку за вказаний позивачкою період складає: 222,01 грн. х 97 днів = 21534,97 грн. (без вирахування податків).

Згідно з абзацом 3 пункту 3 зазначеного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Суд звертає увагу, що вказаний розрахунок перевірений судом, сторони будь-яких сумнівів, заперечень та спростувань щодо їх вихідних даних та вказаних результатів не висказали та не надали. Спору щодо них у сторін немає. Позивач їх підтримує і наполягає на стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати саме в сумі 21 534,97 грн. З правильністю порядку нарахування та цього розрахунку погоджується відповідач, надав аналогічний розрахунок. Сторонами не надано належних та допустимих доказів, які б спростували даний розрахунок. При цьому представник відповідача наполягає на обов'язковій сплаті з даної суми позивачкою сум податку та обов'язкових платежів.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з дня звільнення з 16.02.2017 по 02.08.2017 у сумі 21 534 грн. підлягають задоволенню, при цьому в резолютивній частині рішення необхідно вказати, що сума в розмірі 21 534,97 грн. визначена без вирахування (утримання) податку й інших обов'язкових платежів; також з огляду на Податковий кодекс України необхідно необхідно зобов'язати відповідача при виконанні судового рішення утримати з нарахованої позивачці суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21534,97 грн. податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на важке його фінансове становище, відсутність державного фінансування та накладення арешту на рахунки та майно органами державної виконавчої служби, оскільки положеннями КЗпП саме на роботодавця покладений чітко визначений обов'язок по своєчасній виплаті заробітної плати робітникам, і цей обов'язок не пов'язаний з фінансовим становищем підприємства, а щодо дій державної виконавчої служби, то вона вказані постанови про накладення арешту виносила відповідно до ЗУ Про виконавче провадження і діяла в його межах.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

В зв'язку з викладеними нормами закону та правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України та Пленумі Верховного Суду України, позивачка звернулася до суду своєчасно, з дотриманням тримісячного строку на звернення до суду. Так, у позивачки право на отримання сум, передбачених ст.117 КЗпП України, виникло з моменту порушення її права на своєчасне отримання виплат при звільнення, коли відповідач не виконав свій обов'язок по проведенні своєчасного розрахунку з нею. Остаточні виплати позивачці при звільнені проведенні 03.08.2017, вона звернувся до суду про поновлення свого порушеного права 31.10.2017, тому строк звернення позивачки до суду із зазначеними вимогами не сплинув.

Також, позивачка просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (втрати доходів від інфляції).

Статтею ст.34 Закону України Про оплату праці визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

У випадку, якщо заробітна плата працівникові не була виплачена своєчасно і затримання виплати складає один і більше календарних місяців, то за порушення термінів виплати заробітної плати нараховується компенсація, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Згідно з приписами пункту 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: п.2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця , якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Такий правовий висновок Верховного Суду України міститься у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення за 1 півріччя 2014 року, якому зазначено, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

В рішенні Конституційного Суду України 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013, справа N 1-№1-18/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу, статей 33, 34 Закону такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Положенням статті 34 Закону передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року N 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність нарахування позивачці компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, оскільки компенсація є складовою частиною структури заробітної плати і нараховується незалежно від вини підприємства.

Позивачці не виплачена заробітна плата при звільнені в сумі 30 562,05 грн., яка утворилася з липня 2016 року (з якого виникла заборгованість по заробітній платі) та по день розрахунку 02.08.2017, це відповідачем не оспорюється. Нарахування компенсації повинно здійснюватися відповідно ПКМУ від 21.02.2011 № 159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати .

Згідно з ст.3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно даних Держкомстату індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Україні (до попереднього місяця) за 2016 рік становить: травень - 100,1%, червень - 99,8%, липень - 99,9%, серпень - 99,7%, вересень - 101,8%, жовтень - 102,8%, листопад - 101,8%, грудень - 100,9%, за 2017 рік становить: січень - 101,1%, лютий - 101,0%, березень - 101,8% , квітень -100,9 %, травень - 101,3%, червень - 101,6%, липень - 100,2%, серпень - 99,9% (в межах заявлених вимог).

Враховуючи викладене, вказані вище індекси інфляції у 2016 та 2017 роках, суму заборгованості, наявність обґрунтованих розрахунків компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (втрати доходів від інфляції), наданих позивачкою та відповідачем, які в судовому засіданні вони після усунення помилок та описок узгодили, що сума компенсації за період з липня 2016 року (з якого виникла заборгованість по заробітній платі) та по день розрахунку 02.08.2017 складає 2 891,33 грн.

Судом перевірений розрахунок суми компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою строків її виплати. У сторін при здійснені її розрахунку відсутній спір щодо вихідних даних такого розрахунку (сум невиплаченої заборгованості по заробітній платі, періоду її невиплати, розмірів індексів споживчих цін (індексів інфляції) по Україні), щодо принципу (механізму) розрахунку (відповідно до ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини зарплати у зв'язку з затримкою строків її виплати та ПКМУ №159 від 21.02.2001) та щодо визначеної в результаті їх проведення суми 2 891,33 грн. Суд вважає, що сума компенсації за період з липня 2016 року по 02 серпня 2017 року в розмірі 2891,33 грн. розрахована відповідно до вказаного вище законодавства України, розрахунок на дану суму вірний, сторонами не оспорюється і не спростовується.

Тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2 935,65 грн. підлягає задоволенню частково, в сумі 2891,33 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки позивач звільнений від оплати судового збору, то з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково

Стягнути з Державного підприємства Приморське лісове господарство , код ЄДРПОУ 00991982, адреса місцезнаходження:72100, Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Пролетарська, буд.9, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 72102, Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Совєтська, буд.11, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 16 лютого 2017 року по 02 серпня 2017 року в сумі 21 534 (двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 97 коп. (сума визначена без вирахування податків та інших обов'язкових платежів), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з липня 2016 року по 02 серпня 2017 року в сумі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 33 коп., всього 24 426 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 30 коп.

Зобов'язати Державне підприємство Приморське лісове господарство , код ЄДРПОУ 00991982, адреса місцезнаходження:72100, Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Пролетарська, буд.9, при виконанні судового рішення утримати з нарахованої ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21 534 грн. 97 коп. податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Стягнути з Державного підприємства Приморське лісове господарство , код ЄДРПОУ 00991982, адреса місцезнаходження:72100, Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Пролетарська, буд.9, у дохід держави судовий збір в сумі 640 грн.

Повний текст рішення буде виготовлений 27 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис ОСОБА_3

Копія вірна: суддя Т.В. Стріжакова

22.03.2018