Рішення

від 22.03.2018 по справі 442/1451/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/1451/18

Провадження №2/442/958/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Довжанської сільської ради про встановлення факту проживання однією сім єю та визнання права власності на спадкове майно , -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить: встановити факт її проживання із померлою ОСОБА_3 однією сімєю не менше 5 років до часу відкриття спадщини і є її спадкоємцем 4 черги за законом; визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею площею 0,6617га. кадастровий номер 4621283600:03:000:0220, ділянки загальною площею 1,0277га. кадастровий номер 4621283600:02:000:0177 та земельні ділянки загальною площею 0,3169га, кадастровий номер 4621283600:02:000:0257в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 29.12.2000 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона являлася сусідкою ОСОБА_3. Ще з малку у неї з ОСОБА_3 3.І. сталися приязні стосунки, вона її неодноразово називала внучкою, так як своїх дітей не мала.

21 вересня 2000 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі даного договору вона зобов'язувалася надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а відчужувач у свою чергу передає у власність позивача житловий будинок в с.Довге, вул.Верховинна, 27.

29 грудня 2000 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.01.2001 року серії І-СГ № 244398 виданого Довжанською сільською радою. Позивач являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3

Ще за життя покійної ОСОБА_3 нею вживалися заходи щодо оформлення державних актів про право власності на земельні ділянки.

Як вбачається із ОСОБА_5 про право власності на земельні ділянки серії ЛВ № 046247, ЛВ № 040247 та ЛВ № 042997 виданих 04.12.2003 року Дрогобицьким РВЗР, ОСОБА_3 являвся власником земельних ділянок, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,6617га. кадастровий номер 4621283600:03:000:0220, ділянки загальною площею 1,0277га. кадастровий номер 4621283600:02:000:0177 та земельної ділянки загальною площею 0,3169га, кадастровий номер 4621283600:02:000:0257.

В січні 2018 року вона звернулася до приватних нотаріусів Дрогобицького районного нотаріального округу про оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_3, однак, їй повідомили про те, що не можуть цього зробити в нотаріальному порядку, так як четверту чергу спадкоємців по закону складають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, а тому для захисту своїх спадкових прав, змушена звертатись до суду.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з явився, від них поступив відзив, в якому позов визнають та просять розгляд справи проводити у їх відсутності, щодо задоволення позову не заперечують.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.

Матеріалами справи встановлено, що 21 вересня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, на підставі даного договору позивач зобов'язувалася надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а відчужувач у свою чергу передає у власність позивача житловий будинок в с.Довге, вул.Верховинна, 27.

29.12.2000 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після її смерті залишилось інше спадкове майно - земельні ділянки, однак нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як позивач входить у четверту чергу спадкоємців по закону, а для видачі свідоцтва, позивачу необхідно довести факт проживання з спадкодавцем однією сім»єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З довідки Довжанської сільської ради від 21.02.2018 року за № 94, вбачається, що позивач до дня смерті ОСОБА_3 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3, оскільки такий підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, та має для ОСОБА_2 юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) вказує, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК УРСР (1963 року) регламентовано, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Інших спадкоємців, після смерті ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Довжанської сільсьої ради від 21.02.2018 року

Згідно ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Відповідно до вимог ст. 548 цього кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст.19 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст-328 ПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ПК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд переконаний, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 197, ч.4 ст.206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 із померлою ОСОБА_3 однією сімєю не менше 5 років до часу відкриття спадщини і є її спадкоємцем 4 черги за законом.

Визнати за ОСОБА_2 25.01.1981р.н. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку загальною площею 0,6617га. кадастровий номер 4621283600:03:000:0220, ділянки загальною площею 1,0277га. кадастровий номер 4621283600:02:000:0177 та земельної ділянки загальною площею 0,3169га, кадастровий номер 4621283600:02:000:0257 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 29.12.2000 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Крамар