Рішення

від 26.03.2018 по справі 593/250/18

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/155/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

В складі:

головуючого судді Музики Я.М.

при секретарі Бойко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання за нею права власності на спадкове майно. Зокрема зазначила, що у будинковолодінні, що в с.Стриганці Бережанського району Тернопільської області проживали її дід ОСОБА_3 та баба ОСОБА_4. Оскільки їх двір відносився до категорії колгоспних, то вони були його співвласниками по 1/2 частині кожен. 27.06.1987 року помер ОСОБА_3 не залишивши заповіту. На час смерті діда з ним проживала його жінка (баба) ОСОБА_4, яка і успадкувала все його майно. 28.06.1987 року ОСОБА_4 склала заповіт на користь позивачки ОСОБА_1 Даний заповіт не було змінено і не скасовано. 16.07.1987 року померла ОСОБА_4 З приводу успадкування спадкового майна позивачка зверталася в Бережанську держнотконтору, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено по причині відсутності правовстановлюючого документу на будинковолодіння, що змусило її звернутись до суду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить справу за її позовом до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно розглядати у її відсутності, а також просить її позов задоволити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради не з'явився, однак ОСОБА_2 сільською радою надіслано заяву, де зазначено, що вони не заперечують щодо задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, просять позов розглянути без участі представника відповідача.

Суд, взявши до уваги заяви позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно частини першої постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно ч.1 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено наступне,-

У будинковолодінні, що в с.Стриганці по вул. Вербівська, 2 Бережанського району Тернопільської області проживали дід позивачки ОСОБА_3 та баба позивачки ОСОБА_4 Оскільки їх двір відносився до категорії колгоспних, то вони були його співвласниками по 1/2 частині кожен.

ОСОБА_3 помер 27.06.1987 року не залишивши заповіту. Після його смерті відкрилася спадщина у виді права померлого на 1/2 частину житлового будинку із відповідною часткою у надвірних та господарських будівлях, що знаходиться в с.Стриганці по вул. Вербівська, 2 Бережанського району Тернопільської області, якою він правомірно володів за життя, як член колгоспного двору. Після його смерті його частку у будинковолодінні успадкувала його дружина (баба позивачки) ОСОБА_4

ОСОБА_4 померла 16.07.1987 року. За життя нею було складено заповіт у користь позивачки, який не було змінено і не скасовано. Позивачка як спадкоємиця за заповітом своєчасно та у визначений законом спосіб прийняла спадщину, однак не може успадкувати згадане спадкове майно у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на таке нерухоме майно на ім`я померлої, а тому позбавлена можливості в повному обсязі реалізувати своє право на спадкування, яке підлягає захисту та поновленню шляхом задоволення позовних вимог.

Зазначені судом факти доведені в судовому засіданні свідоцтвом про смерть ОСОБА_3, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, копією заповіту, довідками ОСОБА_2 сільської ради Бережанського району Тернопільської області та іншими доказами по справі.

Отже судом встановлено, що позивачка, як спадкоємиця за заповітом, фактично прийняла спадкове майно після померлої 16.07.1987 року баби ОСОБА_4, яке складається із житлового будинку по вул. Вербівська,2 в с.Стриганці Бережанського району Тернопільської області, а тому її позовні вимоги слід задовольнити та визнати за позивачкою право власності на таке спадкове майно.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 12 , 13 , 76 , 141 , 259 , 263-265 ЦПК України, ст.ст. 524, 534, 549 ЦК УРСР, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємицею за заповітом право власності на спадкове майно у виді житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Вербівська,2 в с.Стриганці Бережанського району Тернопільської області, яке залишилось після померлої 16 липня 1987 року баби ОСОБА_4, яка була власницею 1/2 частки будинку як член колгоспного двору та 1/2 частку, яку вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після прийняття рішення суду. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Я.М. Музика