Рішення

від 27.03.2018 по справі 904/793/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018м. ДніпроСправа № 904/793/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

У справі

за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАША ТАРА"

про стягнення 21000,00грн. основної заборгованості; 4446,60грн.пені; 1470,00грн. штрафу; 365,47грн. трьох відсотків річних; 651,00грн. інфляційних втрат (договір №320217 купівлі-продажу від 21.03.2017)

Представники:

від позивача ОСОБА_1 довіреність №25/256-89 від 23.03.2018.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваша тара", м.Дніпро (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача 21000,00грн. основної заборгованості; 4446,60грн. пені; 1470,00грн. штрафу; 365,47грн. трьох відсотків річних; 651,00грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №320217 купівлі-продажу від 21.03.2017.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 справу №904/793/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Ухвалою від 01.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; сторін повідомлено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.03.2018.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.01.2018 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 13.03.2018 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 21.03.2018 з відміткою пошти "адресат не розыскан".

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 4Б.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2018, оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

В судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.03.2017 між сторонами укладено договір №320217 на поставку виробів із пластику.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач платіжним дорученням №5075 від 14.08.2017 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату у сумі 60000,00грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач поставку товару мав здійснити 15.08.2017.

Протягом вересня 2017 року відповідач здійснив часткове постачання товару на суму 39000,00грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №38 від 01.09.2017 та №56 від 18.09.2017.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару позивач просить суд стягнути 21000,00грн. на яку товар так і не було поставлено та нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 16.08.2017 по 14.02.2018 у розмірі 4446,60грн.;

- штраф у відповідності до пункту 6.3 договору у розмірі 1470,00грн.;

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 16.08.2017 по 20.02.2018 у розмірі 399,99грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з жовтня 2017 року по грудень 2017 року у розмірі 987,00грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Між сторонами укладено договір №320217 від 21.03.2017 купівлі-продажу (далі - договір). Пунктом 1.1 умов якого визначено, що продавець (відповідач) зобов'язується поставити покупцеві вироби з пластику (далі - товар) погодженими партіями, а покупець (позивач) зобов'язується їх прийняти і сплатити в кількості згідно з поданими заявками, погодженими з продавцем.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1 договору визначено період постачання товару - на протязі 1 (одного) робочого дня, з моменту отримання передплати покупцем.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач платіжним дорученням №5075 від 14.08.2017 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату у сумі 60000,00грн. (а.с. 17 том 1).

Отже, обов'язок з поставки товару відповідач повинен був виконати в строк по 15.08.2017.

Відповідач обумовлений договором товар поставив частково , що підтверджується:

- видатковою накладною №170 від 01.09.2017 на суму 25200,00грн.;

- видатковою накладною №178 від 18.09.2017 на суму 13800,00грн.

Таким чином, не поставлено товар на загальну суму 21000,00грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.11.2017 за вих.№25/247-13 в якій просив повернути суму передплати у розмірі 21000,00грн. До матеріалів справи долучено докази направлення останньої на адресу відповідача.

Отже, строк для повернення суми передплати є таким, що настав.

Докази повернення суми передплати суду не надано.

Докази поставки товару на спірну суму суду не надано.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростовано.

Вимога про стягнення суми передплати у розмірі 21000,00грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України. Порушення прийнятих зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Пунктом 6.3 договору визначено, що за порушення строків поставки товару, продавець сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущень прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Обов'язок відповідача з поставки товару не є грошовим , отже підстави для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1435,68грн., з урахуванням того, що 81,48% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАША ТАРА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 4Б; ідентифікаційний код 39713067) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ЗАВОДСЬКА, будинок 44; ідентифікаційний код 14310112) 21000,00грн. (двадцять одна тисяча грн. 00 коп.) основної заборгованості; 4446,60грн. (чотири тисячі чотириста сорок шість грн. 60 коп.) пені; 1470,00грн. (одна тисяча чотириста сімдесят грн.) штрафу; 1435,68грн. (одна тисяча чотириста тридцять п'ять грн. 68 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.03.2018

Суддя ОСОБА_2