Рішення

від 26.03.2018 по справі 905/132/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.2018                     Справа № 905/132/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Металл-Трансс” (83087, м.Донецьк, пр. Офіцерський, 51, код ЄДРПОУ 37216465)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ” (83023, м.Донецьк, вул. Харитонова, буд. 2, код ЄДРПОУ 25337232)

про стягнення 35 475 грн. 89 коп., з яких 29 435 грн. 58 коп. – інфляційні нарахування, 6040 грн. 31 коп. – 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 222 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Металл-Трансс”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ”, м. Донецьк про стягнення 35 475 грн. 89 коп., з яких 29 435 грн. 58 коп. – інфляційні нарахування, 6040 грн. 31 коп. – 3% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів в сумі 98 512 грн. 64 коп., що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2015р.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. господарським судом Донецької області було прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 20.02.2018р.

Ухвалою суду від 20.02.2018р. відкладено підготовче судове засідання на 15.03.2018р.

Ухвалою суду від 15.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/132/18 та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2018р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач про судові засідання 15.03.2018р. та 26.03.2018р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 12.03.2018р. та 23.03.2018р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі “Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013р. між ТОВ “Металл-Транс” (замовник) та ТОВ “ДАЭМ” (виконавець) був укладений договір №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ”, м.Донецьк, про стягнення 169923,59грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс”, м.Донецьк, суму основного боргу в розмірі 96581,02 гривень за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1931,62 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

07.12.2015р. на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. по справі №905/1541/15 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем основного боргу в розмірі 96581,02 гривень за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р., цей факт не повинен доводитися знову у відповідності з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 02.03.2016р. Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області було відкрито виконавче провадження ВП №50359289 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.12.2015р. по справі № 905/1541/15.

Листом № 2-4-105 від 03.02.2017р. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомило Товариства з обмеженою відповідальністю “Металл-Трансс” про те, що зведене виконавче провадження (ЗВП № 50679153), боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ”, перебуває на примусовому виконанні у Краматорському міському відділі ДВС. До складу зведеного виконавчого провадження, в якому 3 провадження на суму 856691,27 грн., входить наказ № 905/1541/15 від 07.12.2015р., виданий господарським судом Донецької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс” заборгованості у розмірі 96581,02 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1931,62 гривень. Також вказаним листом повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс” про те, що 23.01.2017р. вищезазначений наказ скерований для подальшого виконання за місцем знаходження майна боржника, виконавче провадження передано до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

В подальшому відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 98 512 грн. 64 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки від 11.01.2018р., відповідно до якої 10.11.2017р. зазначену суму було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс” Бердянським міськрайонним ВДВС ГТУЮ, призначення платежу: «стягнення по в/д 905/1541/15 з ТОВ “ДАЭМ”.

Посилаючись на те, що в період з 26.10.2015р. по 10.11.2017р. відповідач належним чином не виконував грошові зобов'язання на користь ТОВ “Металл-Транс” у сумі 98512 грн. 64 коп, позивач звернувся із розглядуваним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Враховуючи статус предмету договору, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.09.2013р.

Частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3% проценти річних в сумі 6040 грн. 31 коп. та інфляційні нарахування в сумі 29 435 грн. 58 коп. за період з 26.10.2015р. по 10.11.2017р.

Разом із тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% проценти річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично та методологічно невірним з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту наданої позовної заяви, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% проценти річних на загальну суму 98 512 грн. 64 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 96581 грн. 02 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1931 грн. 62 коп., які були стянуті рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. по справі № 905/1541/15.

Відповідно до п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Разом із тим, зобов'язання відповідача сплатити витрати по сплаті судового збору в розмірі 1931 грн. 62 коп., які були стянуті рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. по справі № 905/1541/15 не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України та насамперед регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на суму судового збору в розмірі 1931 грн. 62 коп.

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи розрахунку, позивачем неправомірно було нараховано інфляцію за листопад 2017р., в якому здійснено оплату відповідачем. Зокрема, 10.11.2017р. Бердянським міськрайонним ВДВС ГТУЮ було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс” грошові кошти в розмірі 98 512 грн. 64 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки від 11.01.2018р.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Згідно здійсненого судом перерахунку, сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 27 746 грн. 50 коп. за період з листопада 2015р. по жовтень 2017р., а сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5913 грн. 93 коп. за період з 26.10.2015р. по 09.11.2017р. З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 126 грн. 38 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 1 689 грн. 08 коп.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір, відповідно до положень ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 599, 612, 615, 625 Цивільного кодексу України; ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.ст. 12, 73, 74, ч. 4 ст.75, ст.ст. 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАЭМ” (83023, м.Донецьк, вул.Харитонова, б.2; код ЄДРПОУ 25337232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Металл-Транс” (83087, м.Донецьк, пр.Офіцерський, б.51; код ЄДРПОУ 37216465) інфляційні нарахування в сумі 27 746 грн. 50 коп., 3 % річних в сумі 5913 грн. 93 коп., судовий збір в сумі 1671 грн. 83 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.03.2018р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2018р.

Суддя Ю.С. Мельниченко