Рішення

від 19.03.2018 по справі 905/58/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2018 Справа № 905/58/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокуратури Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивачів: 1. ОСОБА_1 районної державної адміністрації, м.Добропілля, Донецька область, 2 . Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, Донецька область,

до відповідача ОСОБА_2 (фермерського) господарства «Восток» , с.Світле, Добропільський район, Донецька область,

про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, -

За участю представників сторін:

прокурор: не з'явився;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 222 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні судді господарського суду Донецької області Харакоза К.С. знаходилась справа № 905/58/17 за позовом Прокуратури Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної державної адміністрації, м.Добропілля, Донецька область та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, Донецька область до ОСОБА_2 (фермерського) господарства «Восток» , с.Світле, Добропільський район, Донецька область про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. по справі №905/58/17 у задоволенні позовних вимог Прокуратури Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної державної адміністрації, м.Добропілля, Донецька область та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, Донецька область до ОСОБА_2 (фермерського) господарства «Восток» , с.Світле, Добропільський район, Донецька область про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2017 року у справі №905/58/17 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2017р. у справі №905/58/17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017р. касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 р. скасовано, справу №905/58/17 передано до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017р. справа № 905/58/17 передана на розгляд судді Мельниченко Ю.С.

Ухвалою суду від 17.11.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду на 30.11.2017р.

Ухвалою суду від 30.11.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.01.2018р.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147 - VIII від 03.10.2017р.

Згідно п.9 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 16.01.2018р. визначено розгляд справи № 905/58/17 за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 15.02.2018р.

Ухвалою суду від 15.02.2018р. відкладено підготовче судове засідання на 02.03.2018р.

Ухвалою суду від 02.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/58/17 та призначено розгляд справи по суті на 19.03.2018р.

Прокурор в судове засідання не з'явився, у попередніх судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 10.01.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від прокуратури Донецької області надійшли пояснення по справі. Згідно наданих пояснень прокуратура наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки до теперішнього часу орендар переважним правом, передбаченим п. 8 договору, не скористався, дій щодо продовження строку оренди цієї земельної ділянки не вжив та до теперішнього часу за актом прийому-передачі ним не повернуто земельну ділянку державі (на даний час, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області), тому держава не може на теперішній час розпоряджатися цією земельною ділянкою. Крім того, в матеріалах справи наявний лист-заперечення ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 03.02.2017р. щодо поновлення договору оренди землі у зв'язку з порушенням строку звернення орендаря згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі . До того ж орендодавець пропонує СФГ Восток повернути земельну ділянку за актом прийому-передачі. Наразі, земельна ділянка не повернута власнику, додаткова угода до договору оренди не укладена, що є порушенням ст. 33 Закону України Про оренду землі . 13.02.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від прокуратури Донецької області надійшла відповідь на відзив, в якій остання наполягала на задоволенні позовних вимог, оскільки навіть поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі відбувається на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором, автоматично з наступної дати після дати його припинення, однак в подальшому такий юридичний факт (автоматичне поновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додаткової угоди з дотриманням положень ст.ст. 203, 628, 651, 653 ЦК України, ст. ст.179, 180 ГК України.

Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився. 05.02.2018р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника позивача 1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначений договір оренди було укладено на десять років (до 01.07.2015р.). Договором не передбачено порядок його продовження, а додаткова угода до договору про його поновлення в рамках ч.ч. 8-9 ст. 33 Закону України Про оренду землі не укладалася, оскільки райдержадміністрація позбавлена повноваження розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Питання про визнання договору оренди недійсним з боку прокуратури не ставилося, що було б підставою для звільнення земельної ділянки. Також у наданій відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що земельна ділянка спочатку повинна бути передана до належного орендодавця за договором, а саме райдержадміністрації. В подальшому Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області зможе здійснювати свої повноваження по розпорядженню даною земельною ділянкою в рамках статті 122 Земельного кодексу України.

Представник позивача 2 в судове засідання не з'явився, пояснень по суті справи не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. 30.11.2017р. на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, у вказаному відзиві відповідач посилався на відсутність з його боку жодних зволікань щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі № 1814 від 01.07.2005р. Крім того, враховуючи зміни, внесені Законом України від 18.02.2016р. № 1012 - VІІІ Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів , що набрали чинності 03.04.2016р., відповідачем було направлено пропозицію до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо укладення договору на нових умовах з огляду на намір продовжити орендні правовідносини із належним власником. Позивачами не надано доказів на підтвердження зміни розпорядника землею, зокрема, відповідного документу про передачу земельної ділянки від ОСОБА_1 РДА у розпорядження нового державного органу - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, а тому вимога повернення земельної ділянки саме ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є обґрунтованою належними доказами. Також у вказаному відзиві представник відповідача наголошував на тому, що позивачем - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, що є самостійною підставою відмови у позові. Крім того, на думку представника відповідача, позивачами невірно обрано спосіб захисту. 30.01.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній визнає свою провину в частині неподання листа повідомлення, проте з огляду на неотримання від орендодавця заперечень вважає договір діючим. Відповідач у вказаних поясненнях зазначає, що Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області листами № 27-063-1152/2-17 від 03.02.2017р. та № 27-05-061-351/12-18 повністю заперечує можливість поновлення договору оренди.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2005р. між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 (фермерським) господарством «Восток» було укладено договір оренди землі №1814, відповідно до п.1 якого орендодавець, згідно з розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 28.04.2005р. № 147 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Світлівської сільської ради за межами населених пунктів

У пункті 2. договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26,52га ріллі.

Згідно з довідкою ОСОБА_1 районного відділу земельних ресурсі за №1/218 від 13.05.2005р. вищевказана земельна ділянка немає кадастрового номеру.

На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні (п.3. договору).

Пунктом 8. договору встановлено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, та у разі прийняття позитивного рішення, скласти додаткову угоду про продовження дії договору.

Нарахування орендної плати здійснюється відповідно до п.9 договору.

Додатковою угодою від 01.04.2014р. до договору, зокрема, внесено зміни до п.9., виклавши його у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, що становить 19842,92 грн. на рік.»

За умовами п.12. договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, збільшення розмірів ставки земельного податку або індексації грошової оцінки земель, а також у випадках прийняття місцевою радою відповідного рішення про зміну коефіцієнту до орендної плати.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. (п.19. договору)

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. (п.20. договору)

Пунктом 36. договору встановлено, що його дія припиняється, у тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених договором.

У пункті 42. визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстрований у Світлівській сільській раді в Книзі записів реєстрації договорів оренди 01.07.2005р.

ОСОБА_1 районного відділу земельних ресурсів на підставі розпорядження голови ОСОБА_1 райдержадміністрації від 28.04.2005р. №147 між Світлівським сільським головою та головою СФГ «Восток» визначено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з актом прийому-передачі від 28.04.2005р. ОСОБА_1 районною державною адміністрацією передано, а ОСОБА_2 (фермерським) господарством «Восток» прийнято в оренду на термін 10 років земельну ділянку площею 26,52га - для ведення фермерського господарства.

Оскільки земельна ділянка площею 26,52 га розташована на території Світлівської сільської ради за межами населених пунктів після спливу строку терміну визначеному в договорі оренди відповідачем державі не повернута, відповідний акт прийому-передачі не підписаний, а додаткова угода про його поновлення між сторонами не укладалась, заступник прокурора Донецької області звернувся до господарського суду першої інстанції в інтересах держави в особі позивачів: ОСОБА_1 районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із відповідним позовом про зобов'язання СФГ "Восток" звільнити та повернути земельну ділянку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року).

Законом України від 06.09.2012 року за №5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Враховуючи наведене, після укладення між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_2 (фермерським) господарством "Восток" (орендар) договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності.

Як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів (у т.ч. наведених вище), змінився і орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі яким є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах №912/1552/13 (3-161гс14) від 11.11.2014, №44/69 (3-520гс12) від 20.11.2012, від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку ; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Крім того, під час вирішення спору щодо поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» необхідно, зокрема, встановити наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 23.11.2016р. по справі №6-2540цс16, від 25.05.2016р. по справі №3-312гс16, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15.

Отже, приписи статті 33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але це може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

В матеріалах справи наявний лист-повідомлення вих. № 1 від 04.01.2017р., яким відповідач звертався до ОСОБА_1 районної державної адміністрації та Управління держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Донецької області з проханням дійти до мирової угоди і подовжити строк дії договору на наступних умовах:

1. Збільшити процент виплати орендної плати з 3% до 45 від вартості землі.

2. С(Ф)Г Восток за свої кошти замовляє і сплачує виконання технічної документації на земельну ділянку.

3. Строк дії договору встановити 50 років.

Крім того, відповідач після порушення провадження у даній справі (12.01.2017р.) звертався до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з листом-повідомленням № 5 від 21.01.2017р. (т. 1, а.с. 69). Як вбачається зі змісту вказаного листа, відповідач посилаючись на приписи ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі вважає договір поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, звернувся із проханням дійти до мирової угоди і подовжити строк дії договору на наступних умовах:

1. Збільшити процент виплати орендної плати з 3% до 45 від вартості землі.

2. С(Ф)Г Восток за свої кошти замовляє і сплачує виконання технічної документації на земельну ділянку.

3. Строк дії договору встановити 50 років.

Суд зауважує, що фактично відповідач всупереч положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся з вимогою про визнання юридичного факту поновлення договору оренди, а не про укладення відповідної додаткової угоди, не надав редакцію проекту угоди про продовження договору.

Також в матеріалах справи наявний лист відповідача вих. № 2 від 05.12.2017р. до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та ОСОБА_1 районної державної адміністрації, в якому відповідач надає згоду на укладення договору на наступних умовах:

- збільшити процент розрахунків за оренду землі з 3% до 5%, який є опосередкованим по виплатам за оренду землі різних форм власності на території Світлівської сільської ради

- замовити і виготовити документацію для отримання державного акту на землю за власний рахунок.

Суд зазначає, що відповідач не довів факт направлення на адресу Держгеокадастру у Донецькій області повідомлення про свій намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , а звернуся із пропущенням вказаного строку більш ніж на 1,5 роки.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 27-5-0.63-1152/2-17 від 03.02.2017р. за наслідками розгляду листа-повідомлення відповідача від 21.01.2017р. № 5 та пропозиції шодо укладення мирової угоди про намір продовжити дію договору оренди землі від 17.01.2017р. № 2 на земельні ділянки загалньою площею 26,52га ріллі для ведення фермерського господарства. Як вбачається зі змісту вказаного листа, у зв'язку з тим що ФГ Восток не звернулось з заявою про продовження терміну дії цього договору, право користування на дану земельну ділянку може бути реалізовано з урахуванням вимог ст. 134 Земельного кодексу України. Також у вказаному листі Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області заперечувало у поновленні вищезазначеного договору оренди землі та запропонувало відповідачу повернути за актом прийому-передачі не пізніше семи днів з моменту отримання цього листа земельну ділянку.

Окремо суд зауважує, що сплата відповідачем орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою після закінчення дії Договору, про що зазначає відповідач, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення орендних платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 22.02.2018р. по справі № 922/1008/17.

Наявність листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 27-5-0.63-1152/2-17 від 03.02.2017р. про відмову у поновленні договору оренди землі, відсутність укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди між сторонами свідчать що до відносин відповідача з позивачами неможливо застосувати вимоги ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо автоматичного продовження дії договору.

Суд зазначає, що саме по собі використання земельної ділянки позивачем після закінчення встановленого строку договору без належного правового та документального оформлення такого землекористування у встановленому законодавством порядку, без доказів своєчасного оскарження незаконних дій чи бездіяльності орендодавця щодо реалізації відповідного оформлення, не є мовчазною згодою орендодавця на подовження спірного договору, про що відповідач зазначає у наданих ним поясненнях, а також не може перешкоджати власнику земельної ділянки (органу, який його представляє) розпоряджатись цією земельною ділянкою.

За таких обставин, у відповідача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі , а продовження користування орендованою земельною ділянкою відповідачем та його повідомлення про намір реалізувати право на поновлення договору оренди поза межами строку дії цього договору за наявності заперечень орендодавця, не є підставою для зобов'язання останнього поновити договір оренди землі.

Такої правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 30.03.2017 у справі №904/8338/16 та від 12.01.2017 у справі №920/605/16 тощо.

Крім того, частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Проте, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 07.10.2005р. в судовому порядку станом на момент звернення до місцевого господарського суду з даною позовною заявою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 07.10.2005 припинився 01.07.2015р.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі: у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

У зв'язку з наведеним, та враховуючи, що спеціальним законом передбачено обов'язковість отримання правовстановлюючих документів на право користування землею, однак відповідачем у встановленому законодавством порядку не оформлено (не зареєстровано) право користування спірними земельними ділянками, факт використання яких ним підтверджено, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути за актом приймання-передачі державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» ) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 26,52 га та вартістю 991 318,99 грн., яка розташована на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, за межами населених пунктів.

Що стосується клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

За нормами ст.ст. 316-319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчудження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 07.10.2005р., у зв'язку із закінченням строку дії якого прокурор звернувся до суду з вимогою звільнити та повернути спірну земельну ділянку, припинив свою дію з 02.07.2015р. Отже, відповідно до приписів ст. 34 Закону України Про оренду землі , саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок щодо повернення спірної земельної ділянки, та, відповідно, у позивача виникло відповідне право вимоги.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що порушення права державної власності на землю є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном.

Матеріали справи свідчать, що відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди, на підставі якого вона передавалась, тобто фактично її утримує за відсутності відповідних правових підстав.

Таким чином, оскільки в такому разі йде мова про так зване триваюче правопорушення, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена.

Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 256, 257, 261, 267, 316-319, 321, 353, 509, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173-175, 179, ч. 2 ст. 180, Господарського кодексу України; ст.ст. 116, 122, ч. 2 ст. 126, ст. 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 30, 31, 33, 34 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Восток» (85040, Донецька область, Добропільський район, сел. Світле, вул. Перемоги, 29, код ЄДРПОУ 31999566) звільнити та повернути за актом приймання-передачі державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13 , код ЄДРПОУ 39767332) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 26,52 га та вартістю 991 318,99 грн., яка розташована на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, за межами населених пунктів.

Стягнути з ОСОБА_2 (фермерського) господарства «Восток» (85040, Донецька область, Добропільський район, сел. Світле, вул. Перемоги, 29, код ЄДРПОУ 31999566) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 14 869 грн. 78 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 19.03.2018р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2018р.

Суддя Ю.С. Мельниченко