Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/22618/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/22618/17

Господарський суд міста Києва у складі судді головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Надра України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобурнафта"

про стягнення 270 841,31 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Філімонова Г.Б. за довіреністю № 110 від 26.12.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобурнафта" (далі - відповідач) про стягнення 270 841,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного майна від 11.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим № 2209 в частині здійснення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22618/17, її розгляд призначено на 14.02.2018 року.

14.02.2018 року представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2018 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/22618/17 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.03.2018.

У судовому засіданні 19.03.2018 року представник позивача надав довідку про стан заборгованості за договором станом на 16.03.2018 року, підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 19.03.2018 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геобурнафта" (орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за реєстровим № 2209 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно, а саме: Свердловину № 1 Тутова Тутової площі, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Талалаївський район, в 3 км. на південь від с. Обухове.

Згідно із п. 1.2. Договору, орендар погоджується з тим, що після підписання акту приймання-передачі майна в оренду, у нього відсутні будь-які перешкоди щодо користування зазначеним майном відповідно до мети, визначеної в пункті 1.3. договору.

Свердловина передається в оренду з метою: реліквідації (відновлення) свердловини, виконання ремонтних робіт, випробування продуктивних горизонтів, облаштування свердловини, введення свердловини в дослідно-промислову та (або) промислову експлуатацію орендаря за наявності підстав, використання для видобування вуглеводів, виконання орендарем інших завдань покладених на нього, як користувача надр, згідно діючого законодавства України (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акту приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем.

11.09.2015 між сторонами підписано акт прийому-передачі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно - Свердловину № 1 Тутова Тутової площі, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Талалаївський район, в 3 км. на південь від с. Обухове та знаходиться на балансі орендодавця.

Згідно з п. 2.2. Договору, орендодавець передає майно орендарю разом з паспортом свердловини. За письмовим запитом орендаря, орендодавець передає орендарю супровідну технічну та проектну документацію на підставі окремого Договору, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством, а також попереджає про всі особливі властивості майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець. Орендар користується ним протягом строку оренди, передбаченого цим Договором (п. 2.3. Договору).

Сторони домовилися, що до введення Свердловини в дослідно-промислову експлуатацію орендна плата становить 10 000,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць. Сторони домовилися, що після введення Свердловини в дослідно-промислову експлуатацію орендна плата становить 33 916,25 грн. без ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди, на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції індексація за даний місяць не проводиться. Базовий місяць оренди - це місяць в якому сторонами підписаний цей Договір (п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. Договору).

Згідно із п. 3.4. Договору орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата. За погодження сторін, орендна плата може бути сплачена орендарем авансовим платежем.

Нарахування орендної плати у розмірі визначеному п. 3.1. цього Договору починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 3.5. Договору).

Позивач 16.06.2017 направив на адресу відповідача лист вих. 759/2/04/13 в якому у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості за договором, повідомив відповідача про відмову від Договору.

Згідно із розрахунком позивача, заборгованість відповідача станом 16.03.2018 становить 270 841,31 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

11.09.2015 між сторонами підписано акт прийому-передачі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно - Свердловину № 1 Тутова Тутової площі, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Талалаївський район, в 3 км. на південь від с. Обухове та знаходиться на балансі орендодавця.

Сторони домовилися, що до введення Свердловини в дослідно-промислову експлуатацію орендна плата становить 10 000,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць (п. 3.1. Договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань допустив прострочення з орендної плати по договору.

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 270 841,31 грн. відповідає обставинам справи та підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 270 841,31 грн. за Договором визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано доказів в спростування викладеного, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобурнафта" (04655, м. Київ, вулиця Богатирська, будинок 32А, ідентифікаційний код 39940094) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54, ідентифікаційний код 31169745) 270 841 (двісті сімдесят тисяч вісімсот сорок одну) грн. 31 коп. заборгованості, 4 062 (чотири тисячі шістдесят дві) грн. 62 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2018.

Суддя М.Є. Літвінова