Рішення

від 26.03.2018 по справі 910/19993/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.03.2018Справа №  910/19993/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. розглянув матеріали господарської справи за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕКОПРОД" (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 6в) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СТАР ЛТД" (02225, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 21-А, офіс 206 ) про стягнення 45   120,00 грн. Представники учасників судового процесу: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство "ЕКОПРОД"      звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СТАР ЛТД" про стягнення 45 120,00 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов п. 4.3. Договору № ЕС-031016/1 від 03.10.2016 року прострочив поставку обладнання, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 20% від вартості обладнання, що складає 45   120,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.12.2017 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 року розгляд справи відкладено на 24.01.2018 року. 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема,   Господарський процесуальний кодекс України   викладений в новій редакції. Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України   в новій редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У судове засідання 24.01.2018 року представники відповідача не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. У судовому засіданні 24.01.2018 року судом роз'яснено про набрання чинності Законом України від 03.10.2017р. N2147-VIII. Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є: - справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Врахувавши, що оскільки у справі № 910/19993/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, про що судом було прийнято відповідну ухвалу від 24.01.2018 року. Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 24.01.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду. Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що відповідач ухвали суду від 24.01.2018 року в даній справі отримав 31.01.2018 року. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 03.10.2016 року між Приватним акціонерним товариства "ЕКОПРОД" (далі по тексту – позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СТАР ЛТД" (далі по тексту – відповідач, постачальник) укладено Договір №ЕС-031016/14 (далі по тексту – Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) постачальник в строки та на умовах - постачає і передає у власність замовнику електротехнічне обладнання в подальшому - обладнання та зобов'язується виконати всі роботи у відповідності з цим договором, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті - у відповідності з додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.2.1. Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість обладнання у відповідності з розділом 3 цього договору. Постачальник зобов'язується здійснити поставку обладнання та передати його у власність замовника в строки передбачені розділом 4 цього договору (п.2.2. Договору). Згідно з п. 3.1. Договору ціна Договору складає: 225   600,00 грн. (Двісті двадцять п'ять тисяч шістсот грн. 00 коп. з ПДВ), вартість ОБЛАДНАННЯ — 225   600,00 грн. включно з ПДВ 20% - 37   600,00 грн. Відповідно до п.4.1. Договору строк доставки обладнання на місце експлуатації за адресою: донецька область, м. Волноваха, вул. центральна, 6в, становить не більше 3-х робочих днів з дати сплати авансу за обладнання. 05.10.2016 року, на виконання умов Договору, позивачем перераховано на рахунок відповідача 225   600,00 грн. авансу. 28.11.2016 року відповідачем поставлено, а позивачем отримано обладнання вартістю 225   600,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №2811/1 від 28.11.2016 року. Відповідно до п.4.5. Договору датою виконання договору вважається дата підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі (видаткової накладної) зданого в експлуатацію обладнання. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено зобов'язання (п.4.1. Договору) з вчасної доставки обладнання, в зв'язку з чим відповідач прострочив поставку обладнання, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 20% від вартості обладнання, що складає 45   120,00 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона — постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень   статті 530   цього Кодексу. З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином – 05.10.2016 року перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж за обладнання в розмірі 225   600,00 грн., а відповідач, в порушення п.4.1. Договору (поставка позивачу обладнання не більше 3-х робочих днів з дати сплати авансу за обладнання), поставив та передав позивачу товар лише 28.11.2016 року. Таким чином, відповідачем порушено п.4.1. Договору та поставлено позивачу обладнання в строк що перебільшує 10 днів. Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.4.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 45   120,00 грн. Згідно з п.4.3. Договору у разі порушення постачальником строків поставки обладнання більше ніж на 10 днів, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості обладнання. Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України). Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань (поставка обладнання в обумовлений договором строк) в розмірі 45   120,00 грн., нараховані відповідно до умов Договору, тому підлягають задоволенню (вартість обладнання 225   600,00 грн. * штраф за порушення строків поставки обладнання більш ніж 10 днів 20% = 45   120,00 грн.). Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СТАР ЛТД" (02225, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДРАЙЗЕРА, будинок 21-А, офіс 206; код ЄДРПОУ 39379728) на користь Приватного акціонерного товариства "ЕКОПРОД" (85700, Донецька обл., Волноваський район, місто Волноваха, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6 В; код ЄДРПОУ 23981928) 45   120 (сорок п'ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. – штрафу за порушення строків поставки товару за Договором №ЕС031016/16 від 03.10.2016 року, 1   600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. – судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України) У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.17. № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                            М.М. Якименко