Рішення

від 15.03.2018 по справі 910/21431/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2018Справа № 910/21431/17 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву,

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон", м. Київ

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Кубік Я.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

В судовому засіданні 15.03.2018р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повний текст рішення буде складено та підписано 28.03.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

30 листопада 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 30-10/11325 від 26.10.2017 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016 року в сумі 73 661,01 грн. з них: заборгованості по орендній платі - 65 543,05 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок три гривні 05 копійок), пені - 7 460,93 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят гривень 93 копійки) та інфляційні збитки - 657,03 грн. (шістсот п'ятдесят сім гривень 03 копійки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 року (суддя Котков О.В.) задоволено частково клопотання Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву про відстрочення сплати судового збору, відстрочено Регіональному відділенню фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон" про стягнення грошових коштів, прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21431/17, розгляд справи призначено на 26.12.2017 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 року судом постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21431/17 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 06.02.18 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 06.02.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/21431/17 до судового розгляду по суті на 02.03.2018 року о 11:10 год. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 06.02.2018 року.

В судовому засіданні 02.03.18р. судом оголошено перерву до 15.03.18р.

В судове засідання 15.03.18р. відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 15.03.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приписами ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так, подану представником позивача 02 березня 2018 року до суду заяву № 30-10/1857 від 20.02.2018р. Про збільшення позовних вимог судом залишено без розгляду, оскільки заявником, приймаючи при цьому до уваги його участь в судовому засіданні 26.12.2017р., не зазначено поважності причин не подання вказаної заяви в підготовчому провадженні, зокрема впродовж з 26.12.2017р. до 06.02.2018р., тобто до моменту постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження.

13 березня 2018 року через канцелярію до суду від позивача надійшли документи, які підтверджують сплату Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву судового збору. Вказані докази долучено судом до матеріалів справи № 910/21431/17.

В судовому засіданні 15.03.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату заборгованості по орендній платі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2016 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 (далі - Договір або Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) загальною площею 143,22 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 8/16, (реєстровий № 00015332.1.ВКПТДС011), що перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства Укрінформ , код ЄДРПОУ 00015332 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29 лютого 2016 р. і становить 2859817,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передавання Майна.

На виконання умов Договору 02.06.2016р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання Майна (копія міститься в справі).

Відповідно до п. 3.6. Договору Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості зі сплати орендної плати за період з червня по вересень 2017 року в сумі 65 543,05 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами відповідний правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На підтвердження користування відповідачем Майном у спірний період позивачем надано суду акт приймання-передавання Майна та акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.12.2017р.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати, станом на момент звернення позивачем до суду, Орендарем на користь Орендодавця заборгованості з орендної плати - 65 543,05 грн., в порядку та строк визначений Договором, до суду не надано.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що доказів сплати орендної плати по Договору за період червня по вересень 2017 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Орендодавця про стягнення з Орендаря заборгованості з орендної плати за Договором в розмірі 65 543,05 грн. (розрахунок боргу міститься в матеріалах справи).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором, доведеними, відповідно до арифметично вірно здійсненого розрахунку, є вимоги про стягнення з Орендаря на користь Орендодавця 7 460,93 грн. - пені за період з 16.07.2017р. по 19.12.2017р., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 657,03 грн. - втрат від інфляції за відповідний період.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені судом обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо господарських витрат у справі № 910/21431/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 року судом частково задоволено клопотання Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву про відстрочення сплати судового збору, відстрочено Регіональному відділенню фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон" про стягнення грошових коштів.

За таких обставин, враховуючи, що Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву звернулося до суду в листопаді 2017 року, розмір судового збору, який повинен був сплатити позивач за заявлені ним вимоги немайнового характеру становить - 1 600,00 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Окремо суд відмічає, що в частині сплачених позивачем додатково 162,00 грн. згідно платіжного доручення № 42 від 08.02.2018р., то суд зазначає, що за п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, підстави для повернення останньому сплачених 162,00 грн. судового збору на даній стадії у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 207, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву № 30-10/1857 від 20.02.2018р. Про збільшення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву по справі № 910/21431/17 - залишити без розгляду.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон" (ідентифікаційний код 31086287, адреса: 01032, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 31), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (ідентифікаційний код 19030825, адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г, перерахувати відповідно до Державного бюджету України: одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованості по орендній платі - 65 543,05 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок три гривні 05 копійок), пені - 7 460,93 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят гривень 93 копійки), інфляційні збитки - 657,03 грн. (шістсот п'ятдесят сім гривень 03 копійки) та судовий збір 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.03.2018р.

Суддя О.В. Котков