Рішення

від 20.03.2018 по справі 910/1387/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/1387/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр Енергоремонт", м. Борислав, Львівської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Рейл Вей", м. Київ

про стягнення 123 804,31 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шишко О.І. (представник за довіреністю № 57 від 19.03.2018р.);

- Шейн С.А. (представник за довіреністю № 56 від 19.03.2018р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр Енергоремонт" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Рейл Вей" (відповідач) суми заборгованості за Договором №4/1 від 15.06.2017р. в розмірі 123 804,31 грн., з яких 117 960,00 грн. сума основного боргу та 5 844,31 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.03.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю, про що постановлено ухвалу від 03.03.2018р. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 20.03.2018р.

02.03.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що у відповідності до умов договору відповідачем здійснено передоплату вартості товару (60% від загальної ціни договору) у розмірі 128 640,00 грн., чим, на думку відповідача, повністю виконано свої зобов'язання за договором, натомість позивач свої зобов'язання за договором не виконав та не здійснив поставку обумовленого договором товару. Відповідач вказує на те, що між сторонами не було підписано жодного акту приймання-передачі виконаних трансформаторів, які підтверджували б поставку товару.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений в ухвалі суду від 13.02.2018р. строк не скористався, відповідь на відзив не подав.

В судове засідання 20.03.2018р. представник відповідача не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуте, визнано причини неявки представника в судове засідання неповажними та відмовлено в його задоволенні, про що оголошено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

При цьому, суд зауважує, що розгляд даної справи в судовому засіданні був ініційований саме відповідачем, а неявка представника останнього жодним чином не перешкоджає вирішенню даного спору.

Представник позивача Шишко О.І. в судовому засіданні 20.03.2018р. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 20 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017р. між позивачем (постачальник, продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір №4/1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим Договором продавець зобов'язується виготовити та поставити покупцю товар згідно Специфікації (Додаток №1, який є невід'ємною частиною цього Договору), а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату.

За умовами п. п. 2.1., 2.2. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати у розмірі 40% від ціни Договору. Поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW ("ІНКОТЕРМС-2010") склад продавця.

В Додатку № 1 сторони погодили Специфікацію № 1 до Договору, яка містить найменування товару, одиниці вимірювання, кількість, ціну, тощо, загальна вартість поставки складає 246 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 41 100,00 грн.

Згідно п. 3.1. Договору ціна цього Договору станом на день підписання, становить 246 600 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ 20% - 41 100 грн. 00 коп.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 246 599,99 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № РН-0000028 від 13.07.2017р. на суму 61 650,00 грн.;

- № РН-0000026 від 27.07.2017р. на суму 184 949,99 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого останнім представника та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

У відповідності до п. 3.2. Договору покупець проводить оплату у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Як передбачено п. 3.3. Договору оплата поставки товару здійснюється наступним чином: - передоплата у розмірі 40% від загальної ціни Договору - на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору сторонами; - Оплата у розмірі 20% від загальної ціни Договору - на протязі 5 (п'яти) банківських днів по факту виготовлення товару; - Оплата у розмірі 40% від загальної ціни Договору - на протязі 40 (сорока) календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі виконаних трансформаторів.

В пп. 5.2.1. п. 5.2. Договору покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору.

Як зазначає позивач - у позовній заяві та відповідач - у відзиві на позовну заяву, що також підтверджується матеріалами справи, відповідачем на підставі платіжного доручення № 131 від 20.06.2017р. перераховано позивачеві вартість товару на суму 24 660,00 грн., на підставі платіжного доручення № 156 від 25.07.2017р. - 73 980,00 грн. та платіжного доручення № 189 від 28.08.2017р. - 30 000,00 грн., що разом становить 128 640,00 грн.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. Договору).

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, повну вартість товару за вказаними вище видатковими накладними не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 117 960,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні № РН-0000028 від 13.07.2017р. на суму 61 650,00 грн. та № РН-0000026 від 27.07.2017р. на суму 184 949,99 грн.) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 246 599,99 грн., а також часткова оплата вартості поставленого товару відповідачем на суму 128 640,00 грн. (платіжні доручення № 131 від 20.06.2017р. на суму 24 660,00 грн., № 156 від 25.07.2017р. на суму 73 980,00 грн. та № 189 від 28.08.2017р. на суму 30 000,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 3.3. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний наступним чином, а саме у вигляді передоплати у розмірі 40% від загальної ціни Договору - на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору сторонами, оплати вартості товару у розмірі 20% від загальної ціни Договору - на протязі 5 (п'яти) банківських днів по факту виготовлення товару та оплати у розмірі 40% від загальної ціни Договору - на протязі 40 (сорока) календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі виконаних трансформаторів, (кінцеві розрахунки за видатковою накладною № РН-0000026 від 27.07.2017р. на суму 184 949,99 грн. з урахуванням часткової оплати відповідачем мали бути проведені у строк до 05.09.2017р. включно), а прострочення виконання зобов'язання за вказаною вище видатковою накладною у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, а саме з 06.09.2017р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При розгляді даної справи судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором як в частині своєчасного внесення передоплати вартості товару, так і проведення кінцевих розрахунків з позивачем.

З цих підстав, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи доводи відповідача про те, що ним у відповідності до умов договору здійснено передоплату вартості товару (60% від загальної ціни договору) у розмірі 128 640,00 грн., оскільки лише перерахована на підставі платіжного доручення № 131 від 20.06.2017р. сума вартості товару в розмірі 24 660,00 грн., що становить 10 % від ціни договору є належним виконанням умов договору, в іншій частині розрахунків відповідачем допущено неналежне виконання умов договору.

Судом також відхилено як необґрунтовані посилання відповідача на невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором та не здійснення останнім поставки обумовленого договором товару, оскільки це спростовується, як вже зазначалось вище, наданими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000028 від 13.07.2017р. на суму 61 650,00 грн. та № РН-0000026 від 27.07.2017р. на суму 184 949,99 грн., за якими товар отримано відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого представника та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що зважаючи на положення ст. ст. 1, 9 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 , вказані вище видаткові накладні є первинними документами, які відображають господарські операції з поставки товару між сторонами, а відповідачем не надано доказів протилежного.

Стосовно доводів відповідача про те, що між сторонами не було підписано жодного акту приймання-передачі виконаних трансформаторів, які підтверджували б поставку товару, суд вважає, що такі заперечення мали висуватись відповідачем при прийнятті товару за видатковими накладними, доказів чого суду не надано та отримавши від позивача товар у незаборонений спосіб, у відповідача за приписами цивільного законодавства та умов договору виникло зобов'язання з оплати його вартості.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 117 960,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 844,31 грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 6.2. Договору за несвоєчасне здійснення покупцем оплати товару, згідно умов цього Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період врахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, а сума пені за заявлений період прострочення виконання грошового зобов'язання (138 днів) з 06.09.2017р. по 22.01.2018р. не перевищує розрахованої судом, у зв'язку з чим, виходячи з заявлених вимог, 5 844,31 грн. пені також підлягають до стягнення з відповідача.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1387/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 117 960,00 грн. суми основного боргу та 5 844,31 грн. пені.

Судовій збір в розмірі 1 857,06 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Рейл Вей" (ідентифікаційний код 40056614, адреса: 02025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 21, офіс 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр Енергоремонт" (ідентифікаційний код 33583465, адреса: 82300, Львівська обл., м. Борислав, вул. Дорошенка, буд. 19, кв. 85) 117 960,00 грн. (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) суми основного боргу, 5 844,31 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 31 коп.) пені та 1 857,06 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят сім гривень 06 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.03.2018р.

Суддя С.М. Морозов