Рішення

від 26.03.2018 по справі 911/31/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 911/31/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велком Імпекс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківтранссервіс»

про стягнення 158 886,33 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Потапчук Ю.А.

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1 - предст. за дов. від 04.12.2017;

відповідач: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Велком Імпекс» (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківтранссервіс» (відповідач) про стягнення 158 886,33 грн., які складаються 140 000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №1 від 17.01.2017 року, 495,44 грн. пені, 3 963,53 грн. 3% річних, 14 427,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.20218 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2018 та зобов'язано відповідача в строк до 05.02.2018 подати відзив.

На підставі ухвали суду від 12.02.2018 було оголошено перерву до 05.03.2018, та повторно зобов'язано відповідача подати відзив та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Присутній в судовому засіданні 12.02.2018 та 05.03.2018 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

У підготовчому засіданні 05.03.2018, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, у зв'язку з чим, з'ясована думка позивача щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Згідно ухвали суду від 05.03.2018 розгляд справи до судового розгляду по суті призначено на 26.03.2018.

26.03.2018 відповідач втретє в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та/або доказів сплати заборгованості за поставлений товар, суду не надав.

З огляду на те, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, про що свідчать направлені на його юридичну адресу, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали, а також керуючись ст. 42 ГПК України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 26.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

17.01.2017 року між ТОВ Велком Імпекс (покупець) та ТОВ Васильківтранссервіс (продавець) був укладений Договір №1, відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити та продати товар (пило матеріали), у кількості та згідно з технічними вимогами вказаними в різних Специфікаціях до Договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності до п. 2.1 Договору, ціна одиниці товару фіксована в Специфікаціях за один куб.

Товар, зазначений в Специфікації №1 цього Договору, повинен бути виготовлений в строк і за умовами, що вказані в додатках до цього контракту. Строк виготовлення на кожну партію товару обумовлюється в специфікаціях, які є невід'ємною його частиною. (п.п 3.1, 3.3 Договору).

У відповідності до наявної в матеріалах справи Специфікації № 1 до Договору № 01 від 17.01.2017, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар за кількістю і за ціною яка складає 197 635, 00 грн.

Умовами Специфікації, а саме п. 2, передбачений наступний порядок оплати товару покупцем: передоплата у розмірі 35% від суми партії, та 45% після відвантаження товару зі складу продавця.

Відповідно до п. 3 Специфікації, термін виготовлення партії - 15 робочих днів від дати передоплати. Термін відвантаження продавець повідомляє за фактом 100% готовності партії.

На виконання умов Договору покупцем була здійсненна попередня оплата Товару в загальному розмірі 140 000, 00 грн.: згідно платіжного доручення №5 від 19.01.2017 у розмірі 80000,00 грн. та згідно платіжного доручення №18 від 23.02.2017 в сумі 60000,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідно до проведеної попередньої оплати за договором, продавець своє зобов'язання щодо виготовлення та поставки товару покупцю не здійснив, що є істотним порушенням умов Договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про повернення здійсненої ним оплати в розмірі 140 000, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною другою статті 622 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу .

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

В зв'язку з тим, що відповідач свого обов'язку стосовно передачі оплаченого товару не виконав, та, разом з тим, не надав доказів повернення коштів за непоставлений товар або поставки товару, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про повернення грошових коштів у розмірі 140 000,00 грн. є правомірною.

Також позивачем заявлено до стягнення 3 963,53 грн. 3% річних та 14 427, 36 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що таке право передбачене ст. 625 ЦК України, суть якої полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними коштами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу позивача на те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та постановах Верховного суду України від 15.10.2013 № 3-30гс13 та від 16 вересня 2014 року №3-90гс14.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму попередньої оплати, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у разі якщо виготовлений товар не буде поставлений у встановлені в договорі терміни, подавець виплачує покупцеві пеню, починаючи з 15 дня запізнення з розрахунку 0,5% вартості не виготовленого товару за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виготовленого товару.

У відповідності до зазначеного пункту договору, позивач здійснив нарахування пені, яка за період з 01.04.2017 по 30.09.2017 на суму непоставленого товару в розмірі 197 635, 00 грн. склала 495,44 грн.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення виконання не грошового зобов'язання у розмірі визначеному сторонами у договорі до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ по справі № 911/288/13-г.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене та оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів виконання поставки, а також враховуючи те, що розмір неустойки був визначений сторонами у договорі, суд приходить до висновку про обґрунтоване нарахування позивачем пені на суму попередньої оплати.

Так, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , суд встановив, що розмір пені заявлений позивачем в сумі 495,44 грн. є вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 140 000, 00 грн. попередньої оплати, 495, 44 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківтранссервіс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Алли Горської, буд. 2-А, кімн. 7, код ЄДРПОУ 38692764) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Велком Імпекс» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-а, код ЄДРПОУ 38566788) - 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 44 коп. пені, 2 107 (дві тисячі сто сім) грн. 43 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 28.03.2018

Суддя О.В. Щоткін