Рішення

від 15.03.2018 по справі 911/3487/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/3487/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС”,

03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК “ТРЕЙДСЕРВІСГРУП”          

08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861

до Малого колективного підприємства “Україна”, код ЄДРПОУ 22633711

64501, Харківська обл., Сахновщинський р-н, смт Сахновщина, вул. Островського,8

про стягнення донарахованого розміру грошової суми за договорами поставки товару в розмірі 8858,11 грн.

за участю представників:

позивача – не з'явився;

відповідача 1 – не з'явився;

відповідача 2 – не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК “ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” (далі відповідач 1) та Малого колективного підприємства “Україна” (далі відповідач 2) про стягнення донарахованого розміру грошової суми за договорами поставки товару в розмірі 8858,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі №53/13-09 та від 16.02.2009 у справі №51/11-09 встановлено невиконання відповідачем 2 грошових зобов'язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез», процесуальним правонаступником якого є позивач, та стягнуто заборгованість, яку відповідач 2 сплатив у виконавчому провадженні з простроченням, у зв'язку з чим, позивачем нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати на цю заборгованість, які позивач заявляє до стягнення солідарно з відповідачів, у зв'язку з укладанням між позивачем та відповідачем 1 договору поруки від 08.12.2015 № 08-12-2015 на забезпечення виконання зобов'язання відповідача 2 перед позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2017 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 12.12.2017.

07.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про повідомлення суд про причини неявки у судове засідання (вх. № 26138/17).

08.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові підтвердження (вх. № 26224/17) та супровідний лист про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 26225/17).

12.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. № 26539/17).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2017 відкладено розгляд справи на 26.12.2017.

18.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про повідомлення суд про причини неявки в судове засідання (вх. 27046/17).

26.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло повідомлення про поважність причин неприбуття в судове засідання (вх. № 27424/17).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2017 відкладено підготовче засідання на 23.01.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2018 відкладено підготовче засідання на 30.01.2018.

23.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло заперечення на позовну заяву (вх. № 1422/18), яке обґрунтовано наступними доводами.

Згідно з рішеннями господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 (за довогором поставки № ТК 06/02/08-Х від 19.02.2008) стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (станом на 24.12.2008) 7890,99 грн. основного боргу, 362,28 грн. пені, 4679,24 грн. штрафу, 4270,59 грн. інфляційних втрат, 171,83 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаціно- технічне забезпечення судового процесу.

03.02.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 53/13-09, виданого 11.03.2009, про стягнення з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» заборгованості в розмірі 17472,93 грн.; 09.11.2015 державним виконавцем ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі за № 911/4235/15 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдерсервісгруп» та Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 2015,01 грн. 3% річних за період з 27.07.2013 по 26.10.2015; стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 10665,77 грн. заборгованості (дооцінка вартості товару), 25002,16 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по вересень 2015 року, 24415,21 грн. пені за період з 27.07.2013 по 26.10.2015, 1074,86 грн. витрат по сплаті судового збору, 1764,93 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

19.02.2009 рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 (за довогором поставки № ТК 05/02/08-Х від 19.02.2008) стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (станом на 24.12.2008) 16494,08 грн. основного боргу, 759,17 грн. пені, 8030,68 грн. штрафу, 8949,26 грн. суми індексації товару, 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаціно - технічне забезпечення судового процесу.

03.04.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 51/11-09, виданого 06.03.2009, про стягнення з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» заборгованості в розмірі 34693,52 грн.

13.05.2015 державним виконавцем ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, позивачем заявлено загальну позовну давність відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних та спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені.

Щодо нарахування адвокатських витрат в розмірі 900,00 грн. зазначено, що вони є завищеними та необґрунтованими.

25.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло повідомлення про поважність неприбуття в судове засідання (вх. № 1617/18), супровідний лист про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 1616/18) та відповідь на відзив відповідача 2 (вх. № 1618/18).

29.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. № 1862/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 (вх. № 1862/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2018 відкладено підготовче засідання на 22.02.2018.

16.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. № 3276/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2018 клопотання відповідача 2 (вх. № 3276/18) задоволено.

19.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло повідомлення про поважність неприбуття в судове засідання (вх. № 3363/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 15.03.2018.

14.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло повідомлення про поважність неприбуття в судове засідання (вх. № 5104/18).

14.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області подано клопотання Малого колективного підприємства “Україна” (вх. № 5136/18 від 14.03.2018) про проведення судового засідання 15.03.2018 у режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 (вх. № 5136/18).

Позивачем заявлялось про проведення врегулювання спору за участю судді в порядку Глави 4 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутня згода на це відповідача 1, а відповідачем 2 таке врегулювання заперечене, відповідно до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді у справі не проводилось.

15.03.2018 у судове засідання з розгляду справи по суті сторони не з'явились, повідомлені про судове засідання належним чином, клопотань про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті не надали, підстави для відкладення судового засідання, передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні, відтак, на підставі частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України судом розглянуто справу по суті за наявними матеріалами справи за відсутності представників сторін.

Належне повідомлення судом про судові засідання сторін підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень суду ПАТ «Укрпошта».

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про розгляд справи у господарському суді.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.03.2018 судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК “ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” (далі відповідач 1) та Малого колективного підприємства “Україна” (далі - відповідач 2) про стягнення донарахованого розміру грошової суми за договорами поставки товару № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008 в розмірі 8858,11 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» та Малим колективним підприємством «Україна» укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 (далі – Договір поставки - 1), за умовами якого постачальник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» зобов'язалось передати у власність покупця - Малого колективного підприємства «Україна» товар на суму 26374,40 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки -1, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008.

Згідно з пунктом 2.2. Договору поставки - 1, за користування кредитом покупець сплачує постачальнику відсотки у розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4. Договору поставки – 1 визначено, що ціну договору складає вартість товару і сума відсотків за користування товарним кредитом, всього 26768,96 грн.

Відповідно до пункту 2.7. Договору поставки -1, у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш, ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладання договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0- офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Згідно з пунктом 3.3 Договору поставки - 1 датою поставки товару є дата, зазначена у видаткових накладних.

У пункті 6.1. Договору поставки -1 зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладання, а в частині невиконаних зобов'язань – до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

У додатку № 1 до Договору поставки – 1 сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість товару.

19.02.2009 рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 за довогором поставки № ТК 05/02/08-Х від 19.02.2008 стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (станом на 24.12.2008) 16494,08 грн. основного боргу, 759,17 грн. пені, 8030,68 грн. штрафу, 8949,26 грн. суми індексації товару, 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

03.04.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 51/11-09, виданого 06.03.2009, про стягнення з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» заборгованості в розмірі 34693,52 грн.

13.05.2015 державним виконавцем ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО - ТАЙС» як новим кредитором укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги № 15-11/12-141 від 15.11.2012 (далі Угода-1), відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Малим колективним підприємством «Україна», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі Договору поставки -1 у зв'язку з неналежними, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 Угоди -1 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1) новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК05/02/08-Х.

Згідно з пунктом 2.1 Угоди - 1 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1) вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте, не обмежується, сумою у розмірі 12159,89 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Угоди 1 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1) новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають з умов договору поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК05/02/08-Х, по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК05/02/08-Х.

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (пункт 4.1 Угоди 1).

Пунктом 4.1 Угоди - 1 передбачено, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (пункт 6.1 Угоди 1).

На виконання умов Угоди - 1 первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений акт прийому-передачі документів від 15.11.2012.

У зв'язку з укладанням Угоди 1, первісний кредитор повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні (повідомлення від 15.11.2012). Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 та фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 15.06.2013 № 3631.

10.06.2013 ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 здійснено заміну стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та Малим колективним підприємством "Україна" укладено договір поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 06/02/08-Х (далі - Договір поставки 2) за умовами якого постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" зобов'язалось передати у власність покупця – Малого колективного підприємства "Україна" товар, всього на суму 15453,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставки 2, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008.

Згідно з пунктом 2.2 Договору поставки 2 за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3% річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4 Договору поставки 2 визначено, що ціну договору складає вартість товару і сума відсотків за користування товарним кредитом, всього 15597,49 грн.

Відповідно до пункту 2.7 Договору поставки 2, у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу доллара США до гривні більш, ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0- офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Згідно з пунктом 3.3 Договору поставки 2, датою поставки товару є дата, зазначена у видаткових накладних.

Договір поставки 2 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох років з моменту укладання, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконані (пункт 6.1 Договору поставки 2).

У додатку № 1 до Договору поставки 2 сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість товару.

19.02.2009 рішенням господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" до Малого колективного підприємства "Україна" про стягнення 17183,10 грн. позов задоволено повністю; стягнуто з Малого колективного підприємства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 17 183,10 грн., з яких: 7870,99 грн. основного боргу, 362,28 грн. пені, 4679,24 грн. штрафу, 4270,59 грн. інфляційних втрат, 171,83 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 за наказом суду від 11.03.2009.

13.05.2015 державним виконавцем ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" як новим кредитором укладено угоду від 15.11.2012 № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України, далі - Угода - 2), відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Малим колективним підприємством "Україна", що іменується надалі "боржник", зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК06/02/08-Х, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК06/02-08-Х.

Відповідно до пункту 1.2 Угоди - 2 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1) новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК06/02/08-Х.

Згідно з пунктом 2.1 Угоди - 2 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1) вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте, не обмежується, сумою 9101,33 грн.

Згідно з пунктом 2.3 Угоди 2 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1) новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК06/02/08-Х по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК06/02/08-Х.

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (пункт 4.1 Угоди 2).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (пункт 6.1 Угоди 2).

На виконання умов Угоди 2 первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений акт прийому-передачі документів від 15.11.2012.

У зв'язку з укладенням Угоди 2, первісний кредитор повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні (повідомлення від 15.11.2012). Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 та фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 15.06.2013 № 3631.

12.06.2013 ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 здійснено заміну стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" укладено договір поруки від 08.12.2015 № 08-12-2015 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" як поручитель поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" як кредитором за виконання обов'язку Малим колективним підприємством "Україна" як боржником з виконання грошового зобов'язання зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з угодами від 15.11.2012 № 15-11/12-141 та № 15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України), укладених згідно з договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК05/02/08-Х та від 19.02.2008 № ТК06/02/08-Х.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 10000,00 грн. (пункт 3.1 Договору поруки).

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" з вимогою від 27.12.2012 № 27-46/12 виконати взяті на себе зобов'язання згідно з Договором поруки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" у відповідь на вказану вимогу повідомило про те, що не може виконати грошові зобов'язання за Договором поруки, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

У зв'язку із подальшим невиконанням Малим колективним підприємством "Україна" зобов'язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, які забезпечені порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до господарського суду з позовом до боржника - Малого колективного підприємства "Україна" та поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" про стягнення нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

30.09.2013 рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/2921/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Малого колективного підприємства "Україна" про стягнення 23 337,43 грн., що набрало законної сили, позов задоволено частково: стягнуто з Малого колективного підприємства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 3185,87 грн. інфляційних втрат, 2043,10 грн. 3% річних, 448,11 грн. витрат на адвокатські послуги, 385,49 грн. судового збору. У задоволенні решті позовних вимог до Малого колективного підприємства "Україна" відмовлено. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" відмовлено повністю.

25.02.2015 рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/5427/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Малого колективного підприємства "Україна" про стягнення 28541,81 грн. позов задоволено повністю; солідарно стягнуто з Малого колективного підприємства "Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 2000,00 грн. заборгованості (курсової різниці); стягнуто з Малого колективного підприємства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 26541,81 грн. заборгованості (курсової різниці). Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у даній справі.

Позивач звернувся з даним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів 885,93 грн. 3% річних, 5594,20 грн. пені, 2377,98 грн. інфляційних втрат, що нараховані на курсову різницю, що стягнута за рішеннями господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі №53/13-09 та від 16.02.2009 у справі № 51/11-09.

Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

В силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 524 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем 2 здійснено погашення боргу за наказом господарського суду Харківської області у справі № 51/11-09 від 06.03.2009, згідно з Договором поставки 1, у такі строки: платіжне доручення від 30.10.2009 на суму 20000,00 грн. та платіжне доручення № 21 від 26.11.2009 на суму 7166,45 грн., а погашення боргу за наказом господарського суду Харківської області у справі № 53/13-09 від 11.03.2009, згідно з Договором поставки 2, - у такі строки: платіжне доручення № 102 від 09.09.2011 на суму 967,00 грн., платіжне доручення № 120 від 29.09.2011 на суму 4000,00 грн., платіжне доручення від 29.04.2012 на суму 450,00 грн., банківська виписка від 29.11.2013 на суму 1500,00 грн., банківська виписка від 09.01.2014 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 08.12.2014 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 29.12.2014 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 17.03.2015 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 27.03.2015 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 15.04.2015 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 23.06.2015 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 11.08.2015 на суму 1000,00 грн., банківська виписка від 22.09.2015 на суму 500,00 грн., банківська виписка від 06.10.2015 на суму 500,00 грн.

Таким чином, грошове зобов'язання з оплати вартості отриманого товару за Договором поставки 1, у частині сплати індексації (збільшення вартості товару, курсової різниці), розрахованої станом на 24.12.2008 у розмірі 8949,26 грн., виконано 30.10.2009, за Договором поставки 2, у розмірі 4270,59 грн., виконано 27.03.2015, у зв'язку з чим, позивачем нараховано за Договором поставки -1: пеню в розмірі 1736,93 грн. за період з 24.12.20018 по 29.10.2009, 3 % річних в розмірі 226,30 грн. за період з 24.12.2008 по 29.10.2009, інфляційні втрати в розмірі 868,08 грн. за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року, за Договором поставки-2: пеню в розмірі 3857,27 грн. за період з 24.12.2008 по 26.03.2015, 3 % річних в розмірі 659,63 грн. за період з 24.12.2008 по 26.03.2015, інфляційні втрати в розмірі 1509,90 грн. за період з січня 2009 року по березень 2015 року.

Відповідач - 2 заперечує доводи позивача з огляду на таке.

Згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 (за договором поставки № ТК 06/02/08-Х від 19.02.2008) стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (станом на 24.12.2008) 7890.99 грн. основного боргу, 362,28 грн. пені, 4679,24 грн. штрафу, 4270,59 грн. інфляційних втрат, 171,83 грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

03.02.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 53/13-09, виданого 11.03.2009, про стягнення з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» заборгованості в розмірі 17472,93 грн.

На виконання вищезазначеного наказу № 53/13-09, виданого господарським судом Харківської області від 11.03.2009, відповідачем - 2 проведено погашення заборгованості в наступному порядку: квитанція № 6021/з26 від 29.11.2013 на суму 1500,00 грн., квитанція № 6021/з39 від 09.01.2014 на суму 500,00 грн., квитанція № 6021/з41 від 08.12.2014 на суму 500,00 грн., квитанція № 6021/з34 від 29.12.2014 на суму 500,00 грн., квитанція № 6021/з35 від 17.02.2015 на суму 500,00 грн., квитанція № 6021/з44 від 27.03.2015 на суму 500,00 грн., квитанція № 6021/з69 від 15.04.2015 на суму 500,00 грн., квитанція № 72 від 08.06.2015 на суму 500,00 грн., платіжне доручення № 96012775 від 23.06.2015 на суму 500,00 грн., квитанція № 0.0.420001172.1 від 11.08.2015 на суму 1000,00 грн., квитанція № 0.09.443796393.1 від 06.10.2015 на суму 500,00 грн., квитанція № 0.0.438716889.1 від 22.09.2015 на суму 500,00 грн., квитанція № 0.0.455790991.1 від 02.11.2015 на суму 2000,00 грн., квитанція № 0.0.4582688336.1 від 09.11.2015 на суму 7972,93 грн., квитанція № 0.0.495824572.1 від 25.01.2016 на суму 500,00 грн.

09.11.2015 державним виконавцем ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також позивач зазначив, що на виконання вказаного наказу, відповідачем - 2 проведено погашення заборгованості в наступному порядку: платіжне доручення № 102 від 09.09.2011 у сумі 967,00 грн., платіжне доручення № 120 від 29.09.2011 у сумі 4000,00 грн., платіжне доручення від 29.04.2012 у сумі 450,00 грн., але зазначені платежі проведено на виконання наказу № 51/11-09 від 06.03.2009 про стягнення боргу в розмірі 34693,52 грн.

Стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 10665,77 грн. заборгованості (дооцінка вартості товару), 25002,16 грн. інфляційні втрати за період з вересня 2013 року по вересень 2015 року, 24415,21 грн. пені за період з 27.07.2013 по 26.10.2015, 1074,86 грн. витрат по сплаті судового збору, 1764,93 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

19.02.2009 рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 (за договором поставки № ТК 05/02/08-Х від 19.02.2008) стягнуто з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (станом на 24.12.2008) 16494,08 грн. основного боргу, 759,17 грн. пені, 8030,68 грн. штрафу, 8949,26 грн. суми індексації товару, 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаціно - технічне забезпечення судового процесу.

03.04.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 51/11-09, виданого 06.03.2009, про стягнення з Малого колективного підприємства «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» заборгованості в розмірі 34693,52 грн.

На виконання вказаного наказу, проведено погашення заборгованості в наступному порядку: платіжне доручення № 2 від 30.10.2009 на суму 20000,00 грн., платіжне доручення № 21 від 26.11.2009 на суму 7166,45 грн., платіжне доручення №102 від 09.09.2011 на суму 967,00 грн., платіжне доручення № 120 від 29.09.2011 на суму 4000,00 грн., платіжне доручення № 29 від 26.04.2012 на суму 450,00 грн., квитанція № 6021/з20 від 07.11.2014 на суму 110,07 грн., квитанція № 6022/з56 від 24.04.2015 на суму 1536,67 грн., квитанція № 6022/з51 від 24.04.2015 на суму 460,33 грн.

13.05.2015 державним виконавцем ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідачем 2 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України до вимог про нарахування за Договором поставки -1 інфляційних втрат за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року в розмірі 868,08 грн., за Договором поставки -2 інфляційних втрат за період з січня 2009 року по березень 2015 року в розмірі 1509,90 грн. та відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про нарахування пені за Договором поставки - 1 за період з 24.12.2008 по 29.10.2009 в розмірі 1736,93 грн., за Договором поставки - 2 за період з 24.12.2008 по 26.03.2015 в розмірі 3857 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, судом враховано правову позицію, що викладено у пункті 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" про те, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойки (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по вересень 2015 року та 3% річних за період з 27.07.2013 по 26.10.2015 відповідачем 2 вказується, що вони вже стягнуті за рішенням суду у справі №911/4235/15 (рішення господарського суду Київської області від 01.12.2015, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017, постанова Вищого господарського суду України від 27.06.2017), позивачем вказане заперечене тим, що зазначеними рішеннями стягнуто нарахування на суму основного боргу, тоді як за даним позовом вони нараховані на курсову різницю, що визначена рішеннями господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі №53/13-09 та від 16.02.2009 у справі №53/11-09.

За результатами аналізу текстів рішень судів у справі №911/4235/15, судом встановлено, що у них зазначено, що суди виходять з того, що рішенням господарського суду Київської області у справі №911/2921/13 встановлено, що заборгованість відповідача 2 за наказами господарського суду Харківської області у справі №51/11-09 від 06.03.2009 та у справі №53/13-09 від 11.03.2009 становить 19583,00 грн. і саме на цю суму у справі №911/4235/15 нараховані та стягнуті за рішенням інфляційні втрати за період з вересня 2013 року по вересень 2015 року та 3% річних за період з 27.07.2013 по 26.10.2015, оскільки курсова різниця, на яку нараховані інфляційні втрати та 3% річних у даній справі включена до наказів господарського суду Харківської області у справі №51/11-09 від 06.03.2009 та у справі №53/13-09 від 11.03.2009, суд дійшов висновку про вірність тверджень відповідача 2 стосовно того, що вказані суми вже були предметом розгляду у суді та відсутності правових підстав для повторного розгляду та стягнення цих сум.

Стосовно позовних вимог, що нараховані в цілому на суму курсової різниці у розмірі 8949,26 грн. за договором поставки №ТК05/02/08-Х від 02.2008, яка, як визнається позивачем, повністю сплачена 30.10.2009, що заявлені за періоди: пеня з 24.12.2008 по 29.10.2009, 3 % річних з 24.12.2008 по 29.10.2009, інфляційні втрати з січня 2009 року по жовтень 2009 року, то їх нарахування є правомірним, проте, не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом позовної давності, що заявлена відповідачем 2.

Відповідно до пунктів 5.3.1. Договору поставки – 1 та Договору поставки – 2, за порушення строків платежів за договорами, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, що визначений законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За результатами аналізу пунктів 5.3.1. Договору поставки – 1 та Договору поставки – 2, суд дійшов висновку, що сторонами не продовжено строк нарахування пені, в розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а слова «за кожен день прострочення» стосуються порядку її нарахування, а не строку, відтак, відсутні підстави для нарахування пені за період більший, ніж 6 місяців, з дня прострочення виконання основного зобов'язання, у тому числі, і на курсову різницю, що згодом стягнута за вищевказаними рішеннями господарського суду Харківської області.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі №53/13-09 визначено розмір курсової різниці станом на 24.12.2008 у сумі 4270,59 грн., відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі №53/11-09 визначено розмір курсової різниці станом на 24.12.2008 у сумі 8949,26 грн., відтак, нарахування пені після 24.06.2009 неправомірне, позовна вимога про стягнення пені за період з 24.12.2008 по 24.06.2009 правомірна, проте, не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, що заявлена відповідачем 2.

Стосовно позовних вимог, що нараховані на курсову різницю у розмірі 4270,59 грн., що сплачена відповідачем 2 27.03.2015, про стягнення інфляційних втрат за період з січня 2009 року по серпень 2013 року та 3% річних за період з 24.12.2008 по 26.07.2013, то їх нарахування відповідає фактичним обставинам справи, проте, не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом позовної давності, що заявлена відповідачем 2.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказані вище висновки суду позовні вимоги підлягають відмові у повному обсязі.

У справі заявлені судові витрати позивача, що складаються з 1600,00 грн. судового збору та 900,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката, які відповідно до частин 2, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-86, 129, 209, 210, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК “ТРЕЙДСЕРВІСГРУП” (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) до Малого колективного підприємства “Україна” (64501, Харківська обл., Сахновщинський р-н, смт Сахновщина, вул. Островського,8, код ЄДРПОУ 22633711) про стягнення донарахованого розміру грошової суми за договором поставки товару в розмірі 8858,11 грн. повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після поверхня апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.03.2018.

Суддя                               С.О. Саванчук