Рішення

від 28.03.2018 по справі 914/284/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018р. Справа №914/284/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна , м. Ходорів, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Захід Бізнес Торг , м. Львів, про: стягнення 14482,46 грн. Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. Представники сторін не викликались.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Захід Бізнес Торг про стягнення 14482,46 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.03.2018.

В судове засідання 05.03.2018 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2018 розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відкладено згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК без повідомлення учасників справи.

26 березня 2018 року на адресу Господарського суду Львівської області повернувся поштовий конверт без вручення, яким надсилалась відповідачу ухвала суду від 19.03.2018 про відкриття провадження у справі, з зазначенням причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання .

Так, станом на 28.03.2018 судом виконано усі необхідні та належні дії для надання відповідачу можливості реалізувати своє законне право на захист, зокрема, подання відзиву чи інших письмових доказів, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд вважає за необхідне розглядати спір за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не оплатив отриманий товар, в наслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10493,70 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 1154,31 грн. - інфляційних втрат, 288,94 грн. - три проценти річних та 2545,51 грн. - пені.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів оплати боргу до суду не подав, інших письмових доказів, які мають значення для правильного вирішення спору не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

14 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна до товариством з обмеженою відповідальністю Захід Бізнес Торг укладено Договір поставки №140217/01 (надалі Договір). За умовами цього Договору Постачальник (позивач у справі) бере на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцю (відповідач у справі), а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі - Товар) на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування, асортимент, технічна інформація, місце поставки, ціна Товару, умови поставки Товару Сторони погоджують в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Кількість Товару та строки поставки кожної партії Товару Сторони погоджуються в заявках-замовленнях, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна на Товар вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, а також у рахунках-фактури, видаткових та податкових накладних Постачальника.

Пунктом 4.1. Договору Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату партії Товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії Товару згідно узгодженої Заявки - Замовлення, якщо інше не передбачено додатком до договору.

Додатковою угодою №1 до Договору №140217/01 від 14.02.2017 змінено пункти 4.1., 4.4. Договору, зокрема, п. 4.1. - Покупець зобов'язаний здійснити після оплату партії отриманого Товару у розмірі 100% протягом 14 календарних днів, згідно отриманого рахунку та попередньо-погоджених цін. Пункт 4.4. загальна сума неоплаченого Товару становить 100 тис. грн. У випадку перевищення цієї суми, Постачальник має право не приймати Заявку-Замовлення Покупця до дати повної оплати попередньо постановлених партій Товару.

На виконання Договору між сторонами підписано Специфікацією №1 від 14.02.2017.

Так, 01 березня 2017 року позивачем відвантажено, а відповідачем отримано Товар на суму 10493,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №461, товарно-транспортною накладною №Р461 від 01.03.2017, довіреністю №1 від 01.03.2017 на отримання Товару.

21 червня 2017 року ТзОВ Дунапак-Україна направило ТзОВ Захід Бізнес Торг претензію №72, якою повідомив про наявність боргу в розмірі 10493,70 грн., яку просив оплатити до 29.06.2017. Докази надіслання вказаної претензії долучено до матеріалів справи.

29 листопада 2017 року позивач надіслав відповідачу повторно претезію №133, якою просив оплатити наявний борг в розмірі 10493,70 грн. Відповідач відповіді на вказані претензії не надав.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 10493,70 грн. заборгованості, 1154,31 грн. - інфляційних втрат, 288,94 грн. - три проценти річних та 2545,51 грн. - пені.

Відповідач відзив на позову не подав, проти позову не заперечив, доказів оплати боргу суду не подав, інших письмових доказів до суду не представнив.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний здійснити після оплату партії отриманого Товару у розмірі 100% протягом 14 календарних днів, згідно отриманого рахунку та попередньо-погоджених цін (Додаткова угода №1 до Договору №140217/01 від 14.02.2017).

Так, як встановлено з матеріалів справи, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки з приводу поставки товару, який відповідач отримав на загальну суму 10493,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №461 від 01.03.2017, товарно-транспортною накладною №Р461 від 01.03.2017 та довіреністю №1 від 01.03.2017 на отримання Товару, які долучено до матеріалів справи. Відповідач на вказаних документах розписався про отримання товару.

Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач не виконав, доказів протилежного до суду не подав.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення 10493,70 грн. заборгованості за поставку товару є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 1154,31 грн. - інфляційних втрат та 288,94 грн. - трьох процентів річних вказує таке. Щодо розрахунку інфляційних втрат, то такий здійснено позивачем частково правильно, а відтак вимоги про стягнення 1154,31 грн. підлягають до задоволення в розмірі 1153,34 грн., що встановлено судом, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат. Щодо стягнення трьох процентів річних, то розрахунок позивача є правильним, а тому вимоги про стягнення 288,94 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.2. Договору за порушення строків оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.

Так, суд перевіривши розрахунок пені, вказує, що за обраний позивачем період розмір пені складає 2559,60 грн., однак суд не має права виходити за межі позовних вимог, та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 2545,51 грн. Додатково, суд вказує, що при розрахунку пені не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, адже Договором поставки №140217/01 від 14.02.2017 передбачено, що нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати (судовий збір в розмірі 1762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7900,00 грн.).

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1762,00грн згідно платіжного доручення від 13.02.2018. №4467.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1761,82 грн.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2018 між ТзОВ Дунапак-Україна (позивач у справі) та адвокатом ОСОБА_1, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1696, укладено Договір №А-01 про надання правової допомоги.

За умовами цього Договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, погоджених з Клієнтом згідно з цим Договором, а Клієнт зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги у порядку та строки обумовлені Сторонами (п. 1.1. Договору №А-01).

Пунктом 3.1. Договору №А-01 Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату ОСОБА_2 в розмірі, на умовах та у порядок, визначений цим Договором та Додатками до нього.

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 надання послуг №А-01-01 згідно Договору №А-01 про надання правової допомоги від 01.02.2018, Адвокат надав, а Клієнт прийняв правові послуги щодо вивчення документів та справи, підготовки та подання позовної заяви, представництва Клієнта в суді у справі про стягнення заборгованості за договором поставки від 14.02.2017 №140217/01 з ТзОВ Захід Бізнес Торг на суму 7900,00 грн. також, 14.02.2018 Адвокатом виставлено рахунок №А-01-01 згідно договору про надання правової допомоги №А-01 від 01.02.2018 на суму 7900,00 грн., який оплачено згідно з платіжним дорученням №4683 від 14.03.2018 (копії документів долучено до матеріалів справи).

Так, суд оцінивши подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказує, що оцінюючи пов'язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, вважає, що вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення в розмірі 2000, 00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247, 248, 251, 252 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Захід Бізнес Торг (79019, Львівська область, місто Львів, проспект В. Чорновола, будинок 67; ідентифікаційний код 40100673) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дунапак-Україна (81750, Львівська область, Жидачівський район, місто Ходорів, вулиця Стрілецька, будинок 11; ідентифікаційний код 30028622) 10493,70 грн. - заборгованості, 1153,34 грн. - інфляційних втрат, 288,94 грн. - три проценти річних, 2545,51 грн. - пені та 1761,82 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору, 2000, 00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решт позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлене та підписане 28.03.2018.

Суддя Березяк Н.Є.