Рішення

від 23.03.2018 по справі 921/709/17-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/709/17-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловська О.А.

розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного управління водних ресурсів (вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, 46003)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" (вул. Поліська, буд. 14, оф.12, м. Тернопіль, 46010)

про стягнення 7851,21 грн. - боргу, 500,53 грн. - пені, 214,08 грн. - інфляційних нарахувань, 56,14 грн. - 3% річних.

За участю від:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

Суть справи.

Тернопільське обласне управління водних ресурсів звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" про cтягнення 6597,97 грн. - боргу, 268,72 грн. - пені, 104,54 грн. - інфляційних нарахувань, 31,15 грн. - 3% річних.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору №1184 від 29.12.2016 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, щодо сплати орендної плати, а також договору №25/06 від 25.01.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та сплати земельного податку, щодо відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги.

Ухвалою суду від 07.12.2017 порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, ГПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 04.01.2018 судом здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання, розгляд якого відкладався на 25.01.2018.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: клопотання б/н від 03.01.2018 (вх. № 3255 від 04.01.2018) про долучення документів до матеріалів справи; заяву б/н від 22.01.2018 (вх. № 4181 від 22.01.2018) про збільшення позовних вимог, з доданими до неї документами; клопотання б/н від 25.01.2018 (вх. №4537 від 25.01.2018) про долучення документів до матеріалів справи.

У заяві б/н від 22.01.2018 про збільшення позовних вимог позивач зазначає: договір оренди №1184 від 29.12.2016 за взаємною згодою сторін розірвано додатковою угодою від 02.01.2018; актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.01.2018 ТОВ "ЮРВІДЕ" (орендарем) повернено орендоване майно Тернопільському обласному управлінню водних ресурсів (балансоутримувачу). Збільшуючи позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з відповідача 7851,21 грн. - боргу, 500,53 грн. - пені, 214,08 грн. - інфляційних нарахувань, 56,14 грн. - 3% річних, при цьому зазначаючи, що борг за договором оренди №1184 від 29.12.2016 в сумі 7367,75 грн. виник за період 01.06.2017 - 02.01.2018, а борг за договором №25/06 від 25.01.2017 в сумі 483,46 грн. виник за період 01.12.2017 - 02.01.2018.

Ухвалою від 25.01.2018 судом прийнято до розгляду вищевказану заяву про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче засідання у даній справі на 22.02.2018.

З огляду на подану представником позивача заяву, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги Тернопільського обласного управління водних ресурсів, заявлені до ТОВ "ЮРВІДЕ", які полягають у стягненні з останнього 7851,21 грн. - боргу, 500,53 грн. - пені, 214,08 грн. - інфляційних нарахувань, 56,14 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 22.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/709/17-г/6 до розгляду по суті на 23.03.2018.

Представником позивача в судовому засіданні 23.03.2018 підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позові, з врахуванням поданої ним заяви про збільшення позовних вимог, та на підставі доказів, які ним подані в ході підготовчого провадження у справі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 23.03.2018 не з'явився, у встановлені судом в ухвалах від 04.01.2018 та від 25.01.2018 строки, відзиву на позов не надав.

Ухвала від 07.12.2017 про порушення провадження по справі, у відповідності до вимог ст. 64 (діючої станом на той час редакції) ГПК України, надіслана відповідачу 08.12.2017 рекомендованим повідомленням зі штрихкодовим ідентифікатором №4602507372230, за вказаною у позові позивачем адресою відповідача. Це рекомендоване повідомлення повернулось 16.01.2018 на адресу суду без вручення адресату, разом з довідкою відділення поштового зв'язку, із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом за запитом № НОМЕР_1 від 02.01.2018, місцезнаходженням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" вказана вул. Поліська, 14, офіс 12, м. Тернопіль, 46010.

Згідно ч.2 ст. 120 діючої редакції ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. А ч.7 цієї ж статті вказано, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Рекомендовані повідомлення від 09.01.2018 та від 26.01.2018, відповідно зі штрихкодовими ідентифікаторами 4602507405163 та 4602507464879, з якими направлялись відповідачу ухвали від 04.01.2018 та від 25.01.2018 (про відкладення підготовчого засідання у справі, з встановленими відповідачу строками для подачі відзиву на позовну заяву) також повернулись на адресу суду без вручення із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з витягу із сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, рекомендоване повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 4602507490896, яким надсилалась на адресу відповідача ухвала від 22.02.2018, не вручена останньому.

Згідно наявних матеріалів справи, зокрема Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом № НОМЕР_2 станом на 16.03.2018, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" свого місцезнаходження не змінювало.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Окрім того, відповідач міг дізнатись про рух справи та призначені в ній засідання з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

В ході розгляду справи учаснику судового процесу роз'яснювались його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер LH 3150 UB 03120073 D 3.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, суд встановив наступне:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавцем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" (орендарем) 29.12.2016 укладено договір оренди №1184 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 правочину орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлове приміщення поз. 4-6 площею 22,9 кв.м. та долі площ спільного користування площею 3,1 кв.м., разом 26,0 кв.м. на четвертому поверсі лабораторного корпусу, реєстровий номер 05379205.1.АААБЕИ912, інвентарний номер 10310001, розміщених за адресою: вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль (майно), що перебуває на балансі позивача - Тернопільського обласного управління водних ресурсів (балансоутримувач), з метою розміщення офісного приміщення.

Згідно п.2.1, п.2.2, п.2.4 правочину орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Орендна плата визначена на підставі ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (листопад 2016 року) - 1418,43 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У відповідності до вимог п.9 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" зупинити нарахування індексації орендної плати у 2016 році (п.3.1, п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 правочину у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу (позивачу) у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У п.3.7 правочину сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11 договору).

Відповідно до п.5.3 правочину орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п.5.10 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

У п.10.1, п.10.3, п.10.9, п.10.10 правочину визначено, що його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 29 грудня 2016 року по 28 листопада 2019 року включно. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Уразі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати; звіт про оцінку майна, що передається в оренду; акт приймання-передавання орендованого майна (п.12 правочину).

Будівля лабораторного корпусу загальною площею 2408,4 кв.м., розташована за адресою вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, є об'єктом державної форми власності і знаходиться в оперативному управлінні Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп". На це вказує Свідоцтво про право власності на будівлю лабораторного корпусу від 07.06.2005, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №453 від 23.04.2005 та зареєстроване в Тернопільському бюро технічної інвентаризації 07.06.2005 за №1868.

За змістом Положення "Про Тернопільське обласне управління водних ресурсів" (затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 15.12.2015 за №154), зокрема п.1.1, п.1.4, п.1.5 Тернопільське обласне управління водних ресурсів є юридичною особою, бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері розвитку водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, управління використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України та витупає правонаступником усіх прав і обов'язків Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству та Тернопільського міжрайонного управління водного господарства.

На дану обставину вказують також відомості Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованих за запитом від 02.01.2018 за №1003433546 щодо юридичної особи - Тернопільського обласного управління водних ресурсів.

На виконання умов вищевказаного договору 29.12.2016, по Акту приймання - передавання нерухомого майна, балансоутримувач (Тернопільське обласне управління водних ресурсів) передало орендарю (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ") в оренду державне нерухоме майно: нежитлове приміщення поз. 4-6 площею 22,9 кв.м. та долі площ спільного користування площею 3,1 кв.м., разом 26,0 кв.м. на четвертому поверсі лабораторного корпусу, реєстровий номер 05379205.1.АААБЕИ912, інвентарний номер 10310001, розміщених за адресою: вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, що перебуває на балансі Тернопільського обласного управління водних ресурсів.

Також 25.01.2017 між Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів (балансоутримувачем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" (споживачем) укладено договір №25/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та сплати земельного податку, відповідно до п.1, п.3.1 якого балансоутримувач забезпечує приміщення, які відповідно до договору №1184 від 29.12.2016 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності орендує споживач, загальною площею 26,0 кв.м., комунальними послугами (водопостачання та водовідведення, електроенергія, газопостачання), а споживач проводить відшкодування балансоутримувачу за спожиті комунальні послуги згідно існуючих тарифів та сплату земельного податку в частині орендованої площі.

Згідно п.2.1, п.2.2, п.2.3 правочину споживач проводить відшкодування за комунальні послуги згідно існуючих тарифів та відповідно до виставлених актів балансоутримувача. У разі зміни тарифів споживач погоджується на їх сплату. Акти на відшкодування витрат за комунальні послуги споживач зобов'язаний одержувати особисто у балансоутримувача до 27 числа кожного місяця. Плату по отриманих актах споживач зобов'язаний щомісячно вносити на рахунок балансоутримувача до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

У п.4.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги споживач сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє протягом дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2016 №1184. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, надання послуг за цим договором та нарахування плати за їх надання починається з 01.01.2017.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №697 від 18.08.2017, з проханням сплати суми боргу по орендних платежах за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року в розмірі 5551,81 грн., що виник внаслідок неналежного виконання умов договору оренди №1184 від 29.12.2016 та суми боргу за спожиті орендарем (відповідачем у справі) комунальні послуги за червень, липень 2017 року в розмірі 269,13 грн., що виник внаслідок неналежного виконання умов договору №25/06 від 25.01.2017.

Також 23.10.2017 балансоутримувач звертався до орендаря з листом-вимогою №902, в якому просив останнього сплатити борг по орендній платі за червень, липень, серпень, вересень 2017 року у сумі 3941,42 грн., що виник в рамках дії договору №1184 від 29.12.2016.

Станом на час розгляду справи, додатковою угодою від 02.01.2018 про припинення дії договору оренди від 29.12.2016 №1184 за взаємною згодою сторін, укладеною між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавцем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" (орендарем), керуючись ст.604 Цивільного кодексу України, п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.3 ст.291 Господарського кодексу України та п. 10.3 договору оренди від 29.12.2016 №1184, враховуючи звернення орендаря від 21.12.2017 №2112/1, погодження Тернопільського обласного управління водних ресурсів (балансоутримувача) від 26.12.2017 №1113, сторони прийшли згоди розірвати договір оренди від 29.12.2016 №1184 нерухомого майна, що належить до державної власності з моменту підписання ними даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди орендар зобов'язується протягом трьох робочих днів з дня розірвання договору оренди повернути об'єкт оренди балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі, один примірник якого подати в регіональне відділення та здійснити остаточні розрахунки за користування майном.

Того ж 02.01.2018 по Акту приймання - передачі нерухомого майна орендар повернув балансоутримувачу державне нерухоме майно: нежитлове приміщення поз. 4-6 площею 22,9 кв.м. та долі площ спільного користування площею 3,1 кв.м., разом 26,0 кв.м. розміщених на четвертому поверсі лабораторного корпусу за адресою: вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, у зв'язку з припиненням за взаємною згодою договору оренди №1184 від 29.12.2016.

Балансоутримувачем виставлялись орендарю рахунки до сплати орендних платежів (50% орендної плати, разом з ПДВ), зокрема:

№343 від 10.07.2017 на суму 1071,81 грн. (за червень 2017 року);

№437 від 10.08.2017 на суму 1073,95 грн. (за липень 2017 року);

№473 від 11.09.2017 на суму 1072,88 грн. (за серпень 2017 року);

№539 від 10.10.2017 на суму 1094,34 грн. (за вересень 2017 року);

№589 від 09.11.2017 на суму 1107,47 грн. (за жовтень 2017 року);

№668 від 11.12.2017 на суму 1117,44 грн. (за листопад 2017 року);

№16 від 10.01.2018 на суму 1128,61 грн. (за грудень 2017 року);

№44 від 12.01.2018 на суму 72,81 грн. (за січень 2018 року).

Також Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів були виставлені ТОВ "ЮРВІДЕ" рахунки щодо сплати спожитих останнім комунальних послуг, зокрема:

№565 від 25.10.2017 на суму 595,92 грн. (за жовтень 2017 року);

№646 від 27.11.2017 на суму 953,16 грн. (за листопад 2017 року);

№715 від 20.12.2017 на суму 877,76 грн. (за грудень 2017 року);

№50 від 02.01.2018 на суму 56,62 грн. (за січень 2018 року).

Після цього, 03.01.2018 відповідачем здійснено оплату у сумі 2000 грн., в якості часткового погашення боргу за спожиті ним комунальні послуги по договору № 25/06 від 25.01.2017. Підтвердженням цього слугує виписка Держказначейської служби України щодо руху коштів по рахунку позивача за 03.01.2018, з якої вбачається, що 03.01.2018 ТОВ "ЮРВІДЕ" здійснено проплату в сумі 2000 грн., з призначенням платежу "за послуги".

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по вказаних договорах, стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525,526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.759 ЦК України та ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В силу положень ст.765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Згідно ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва про право власності від 07.06.2005 вказує на те, що об'єкт нерухомого майна - будівля лабораторного корпусу за адресою: вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, належить до державної власності та знаходиться в оперативному управлінні позивача.

Згідно ч.1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ч.3 ст. 137 ГК України).

Положеннями ч.1 ст.1, ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

На виконання умов договору оренди від 29.12.2016 за №1184, по Акту приймання - передавання нерухомого майна від 29.12.2016, балансоутримувач (позивач) передав орендарю (відповідачу) в оренду державне нерухоме майно: нежитлове приміщення поз. 4-6 площею 22,9 кв.м. та долі площ спільного користування площею 3,1 кв.м., разом 26,0 кв.м. на четвертому поверсі лабораторного корпусу, розміщених за адресою: вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль.

Як вже зазначалось, в рамках дії договору оренди нерухомого майна №1184 від 29.12.2016, між балансоутримувачем (позивачем) та орендарем (відповідачем) укладено договір №25/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та сплати земельного податку.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням індексу інфляції.

Частинами 1 та 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно п.3.6 договору №1184 від 29.12.2016 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Положеннями договору №25/06 від 25.01.2017, зокрема п.2.1 встановлено, що усі виплати по ньому проводяться згідно виставлених балансоутримувачем споживачу актів.

А п.2.3 договору №25/06 від 25.01.2017 передбачено обов'язок споживача здійснювати плату по отриманих актах щомісячно, шляхом її внесення на рахунок балансоутримувача до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів надано суду рахунки, які виставлялись ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" як по орендних платежах за договором оренди №1184 від 29.12.2016 (за період червень 2017 року - січень 2018 року на загальну суму 7739,31 грн.), так і за договором №25/06 від 25.01.2017 на відшкодування витрат з комунальних платежів (за період жовтень 2017 року - січень 2018 року на загальну суму 2483,46 грн.).

Позивачем стверджується, а з наявного в матеріалах справи розрахунку боргу по орендній платі вбачається, що по рахунку №343 від 10.07.2017 на суму 1071,81 грн. (за червень 2017 року), станом на момент звернення до суду з позовом, відповідач не оплатив 700,25 грн.

Сплачені 03.01.2018 ТОВ "ЮРВІДЕ" кошти в сумі 2000 грн. за комунальні послуги зараховані Тернопільським облводресурсів на погашення боргу за комунальні послуги по рахунках №565 від 25.10.2017 на суму 595,92 грн. (за жовтень 2017 року), №646 від 27.11.2017 на суму 953,16 грн. (за листопад 2017 року), а також частково (на суму 450,92 грн.) за грудень 2017 року по рахунку №715 від 20.12.2017 на загальну суму 877,76 грн.

Як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе по договору оренди №1184 від 29.12.2016 зобов'язань ТОВ "ЮРВІДЕ" вносило орендну плату не у повному обсязі протягом періоду червень 2017 року - січень 2018 року, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість з орендної плати у розмірі 7367,75 грн. Окрім того, відповідачем не було відшкодовано Тернопільському облводресурсів витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 483,46 грн. протягом періоду грудень 2017 року - січень 2018 року, що є порушенням умов договору №25/06 від 25.01.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та сплати земельного податку .

Проведення відповідачем часткового розрахунку у розмірі 2000 грн. за комунальні послуги теж вказує на визнання ним фактів споживання комунальних послуг та існування заборгованості по оплаті їх вартості.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення повного розрахунку по орендним платежам та відшкодуванням вартості спожитих комунальних послуг, станом на час розгляду справи в суді, відповідачем у визначені ст. 80 ГПК України строки не представлено.

З огляду на вищенаведене, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 7367,75 грн. та відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 483,46 грн., що має наслідком задоволенні позову у названій частині вимог, як обґрунтовано заявлених. Разом борг складає 7851,21 грн.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п.3.7 договору №1184 від 29.12.2016 пеню в сумі 496,46 грн. та п.4.2 договору №25/06 від 25.01.2017 пеню в сумі 4,07 грн., що разом складає 500,53 грн. А також, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 214,08 грн. - інфляційних втрат та 56,14 грн. - 3% річних.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми - неустойки, штрафу, пені, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору №1184 від 29.12.2016 сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.4.2 договору №25/06 від 25.01.2017, за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги споживач сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, визначені договорами терміни виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та сплати земельного податку, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, заявлених до стягнення.

Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що заявлені до стягнення суми 500,53 грн. пені, 214,08 грн. - інфляційних нарахувань та 56,14 грн. - 3% річних є правомірними (проведені судом перерахунки - в матеріалах справи).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч.4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Тернопільського обласного управління водних ресурсів підлягають до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" 7851,21 грн. - боргу, 500,53 грн. - пені, 214,08 грн. - інфляційних нарахувань, 56,14 грн. - 3% річних.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України, судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮРВІДЕ" (вул. Поліська, буд. 14, оф.12, м. Тернопіль, 46010, код 38248241) на користь Тернопільського обласного управління водних ресурсів (вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, 46003, код 05379205) 7851 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. - боргу, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань, 500 (п'ятсот) грн. 53 коп. - пені, 56 (п'ятдесят шість) грн. 14 коп. - 3% річних, 1600 (одна тисяча шістсот) грн. - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 березня 2018 року.

Суддя І.П. Шумський