Рішення

від 19.03.2018 по справі 922/71/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р.Справа № 922/71/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюкову Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нафтогаз-Схід", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Капітал-Інвест", смт. Пісочин про стягнення коштів у розмірі 1 480 000,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, керівник

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" "Нафтогаз -Схід", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Капітал-Інвест", про стягнення 1 480 000,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

16 січня 2018 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи № 922/71/18 призначено в порядку загального позовного провадження та почато у справі підготовче провадження з призначенням підготовчого засідання на 12 лютого 2018 року. Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2018 року оголошено перерву в підготовчому засідання, на підставі ст. 177, п. 2 ч. 5 ст. 183 ГПК України, до 26 лютого 2018 року. 26 лютого 2018 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19 березня 2018 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року, в порядку ст.ст. 42, 207, 232-235 ГПК України, продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 19 березня 2018 року та приєднано відзив до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 19 березня 2018 року з'явився представник позивача, відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та поданими до суду документами, зокрема клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника відповідача (вх. № 7207 від 16.03.2018 р.). Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

04 листопада 2014 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір № КІ-19-МО поставки нафтопродуктів. Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором продавець зобов'язаний передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах договору. Продавець зобов'язаний, своєчасно та в повному обсязі поставити покупцю товар (п. п. 2.1, 2.1.1 договору). Товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по цінах, обумовленій сторонами та зазначеній у рахунках-фактури (або видаткових накладних), на умовах EXW (нафтобаза продавця, надалі - пункт поставки), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін. Порядок та умови поставки, а також строки та адреса поставки товару продавцем покупцю узгоджується сторонами на умовах усної домовленості (по телефону), з подальшим відображенням у рахунках-фактури на попередню оплату. При тлумаченні умов цього договору застосовуються Правила "Інкотермс-2000". Поставка товару продавцем покупцю здійснюється автоцистернами, причіпними цистернами та напівпричіпними цистернами (надалі - автотранспортом), шляхом самовивозу товару покупцем та (або) транспортуванням товару автотранспорту продавця (п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору). Вартість товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу, без або з урахуванням транспортних витрат (в залежності від умов поставки, обумовлених сторонами). Вартість товару визначається шляхом складання вартості всього поставленого товару протягом терміну дії цього договору. Покупець, в разі згоди на постачання йому заявленого товару за ціною, вказаною постачальником в рахунку на передоплату, здійснює в строк, вказаний в п. 4.3 даного договору, оплата товару попереднім платежем в повному обсязі. Рахунок постачальника на передоплату є підставою для перерахування попередньої оплати за товар. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставленого продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору). Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, за умови повного розрахунку між сторонами. Термін дії договору автоматично продовжується на той же строк на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору. Відповідно до додатку № 1 від 04 листопада 2014 року, сторони домовились, що постачання товару здійснюється автомобільним транспортом, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар по номенклатурі, якості, в якості і за цінами, вказаними в таблицях. Загальна вартість товару, вказаного в п. 1 цього додатку, складає 1 530 000,00 грн. Покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату товару не пізніше, ніж 31 березня 2015 року. Оплата здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником. 04 листопада 2014 року відповідачем виставлено позивачеві рахунок на оплату № 230. Як вбачається з виписки банку (арк. спр. 19) позивачем з посиланням на договір № КІ-19-МО від 02 листопада 2014 року перераховано відповідачу платежі у загальному розмірі 1 480 000,00 грн. 12 березня 2015 року позивачем було скеровано відповідачу лист, який отримано відповідачем 12 березня 2015 року, про що свідчить відтиск печатки підприємства-відповідача та напис одержано, з проханням повідомити про термін поставки товару. 14 квітня 2015 року відповідачем було отримано вимогу позивача від 12 квітня 2015 року, що підтверджується відміткою відповідача про одержання з відтиском печатки підприємства-відповідача, відповідно до якої позивач відмовився від отримання товару та просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 1 480 000,00 грн. 11 січня 2018 року, між сторонами складено, підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 1 480 000,00 грн., втім, відповідач вказані кошти, а саме суму попередньої оплати за договором № КІ-19-МО поставки нафтопродуктів від 04 листопада 2014 року позивачу не повернув, що й стало для останнього підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору № КІ-19-МО поставки нафтопродуктів від 04 листопада 2014 року, суд визнав, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфів 1, 3, глави 54 Цивільного кодексу України Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). У розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 12 березня та 12 квітня 2015 року скеровано відповідачу лист та вимогу, які останнім, після одержання, залишені без реагування, товар на користь позивача, як і сума передплати, на користь позивача не здійснені. Водночас, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

З огляду на вищевказані норми, приймаючи до уваги перерахування позивачем коштів відповідачу (виписка банку (арк. спр. 19)), невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару в строк та отримання ним 14 квітня 2015 року вимоги позивача, в порядку ст. 693 ЦК України, визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі (відзив відповідача за вх. № 7204 від 16 березня 2018 року) та виходячи з приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 1 480 000,00 грн. При ухваленні рішення судом також враховано приписи п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України стосовно застосування правової норми до правовідносин сторін.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 22 200,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Капітал-Інвест" (62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Надії, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 39437983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтогаз-Схід" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 67, код ЄДРПОУ 35587414) 1 480 000,00 грн. попередньої оплати та 22 200,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 27.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/71/18