Постанова

від 27.03.2018 по справі 910/7678/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7678/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.

учасники справи:

особа, яка звернулася до суду за захистом порушеного права суб'єкта авторського права - приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами",

позивач - приватне підприємство "Світова музика",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" та державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав",

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (головуючий: Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)

у справі № 910/7678/17

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах приватного підприємства "Світова музика" (далі - ПП "Світова музика")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Паб Сундук" (далі - ТОВ "Паб Сундук"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (далі - ТОВ "Контент Делівері Сервіс") та державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав"),

про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах ПП "Світова музика" з позовом до ТОВ "Паб Сундук" про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 31, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні кафе - пабу "Сундук" за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 7, музичних творів: "Lookin Out My Back Door" (автор музики та тексту John Cameron Fogerty, виконавець Creedence Clear Water Revival) та "My Sweet Lord" (автор музики та тексту George Harisson, виконавець George Harisson).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2017 зі справи № 910/7678/17, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Паб Сундук" на користь ПП "Світова музика" в особі Організації 32 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 1600,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю встановлених обставин щодо порушення відповідачем майнових авторських прав позивача та підстав для стягнення компенсації у визначеному судом розмірі.

ТОВ "Паб Сундук" оскаржило рішення місцевого господарського суду зі справи в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" та державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з позивача в особі Організації на користь відповідача 1760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Організацією належними та допустимими доказами не доведено її права на звернення до суду з позовом, направленим на захист виключних майнових прав позивача на спірні музичні твори. Також суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що єдиною організацією колективного управління, яка управляє правами іноземних суб'єктів авторського права щодо надання дозволу на використання спірних музичних творів на території України є ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (третя особа у справі).

Організація, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Так, згідно з доводами Організації, викладеними у касаційній скарзі:

- суд апеляційної інстанції у постанові дійшов до взаємовиключних висновків щодо: доведеності Організацією права на звернення до суду з позовом, направленим на захист виключних майнових прав суб'єкта авторського права та недоведеності набуття майнових авторських прав на спірні музичні твори;

- суд апеляційної інстанції не розмежував, щодо яких саме категорій авторських прав на твір ним вирішено спір;

- апеляційний господарський суд: не здійснив дослідження того предмета, який був заявлений в позові; не зазначив, з яких саме фактичних обставин та/або норм чинного в Україні законодавства членство ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" і виписки з системи ІРІ впливають на реалізацію Організацією тих прав, які суд апеляційної інстанції сам і встановив, та чинність яких захищена приписами статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); не вказав підстави і нормативно-правове обґрунтування неправомірності рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" просила залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема на те, що матеріалами справи підтверджується наявність в управлінні саме ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" майнових авторських прав правовласників на спірні музичні твори на території України, у той час, як Організацією не доведено належності їй майнових авторських прав на такі музичні твори.

Розгляд касаційної скарги Організації здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередньою судовою інстанцією обставин справи правильність застосування нею норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- Організація здійснює управління майновими авторськими правами ПП "Світова музика" на підставі укладеного договору від 01.01.2016 № АУ 010116 про управління майновими авторськими правами, зокрема щодо музичних творів: "Lookin Out My Back Door" (автор музики та тексту John Cameron Fogerty, виконавець Creedence Clear Water Revival) та "My Sweet Lord" (автор музики та тексту George Harisson, виконавець George Harisson);

- згідно з пунктом 4.1 Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника, зокрема на такий вид використання творів, як публічне виконання творів [як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємств торгівлі та послуг, закладів громадського харчування)];

- відповідно до пункту 7.1 Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором;

- згідно з пунктом 7.2 Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 (у первісній редакції) Організація має право вживати будь - яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, але за умови отримання попередньої згоди видавника на такі дії;

- у відповідності до пункту 7.3 Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 (у первісній редакції) у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання після отримання згоди видавника має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії, - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню своїми правами;

- строк дії Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 відповідно до пункту 10.1 (з урахуванням додаткової угоди від 01.12.2016 № 1) визначено з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017 включно;

- відповідно до додаткової угоди від 01.12.2016 № 1 до Договору від 01.01.2016 № АУ 010116 пункти 7.2 та 7.3 договору викладено у новій редакції (у зв'язку з виявленими технічними помилками), а саме:

пункт 7.2: "Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі, перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації. Відповідно до чинного в Україні законодавства вчинення таких дій не потребує отримання додаткових дозволів чи погоджень видавника. При цьому Організація має проінформувати видавника про здійснення таких дій";

пункт 7.3: "У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'явити заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які заходи як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. Для цього Організація має право отримувати судові накази і приймати на свою користь виконання за прийнятими судовими актами з наступним розподілом прийнятого виконання на користь видавника. Умови і порядок такого розподілу встановлюються цим договором і додатковими угодами до нього";

- відповідно до змісту Декларації об'єктів авторського права (музичних творів) від 01.08.2016 № 9 до Договору від 01.01.2016 № АУ 010116, видавник - ПП "Світова музика" передало в управління Організації музичні твори: "Lookin Out My Back Door" (автор музики та тексту John Cameron Fogerty, виконавець Creedence Clear Water Revival, частка правовласника щодо публічного виконання - 50%) та "My Sweet Lord" (автор музики та тексту George Harisson, виконавець George Harisson, частка правовласника щодо публічного виконання - 50%).

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- позивач (ПП "Світова музика") підтвердив наявність у нього виключних майнових авторських прав щодо зазначених музичних творів, надавши ліцензійний договір від 01.01.2016 № 01/2016-Л, який укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг", на підставі якого позивач отримав майнові авторські права на зазначені в Декларації твори.

Відповідно до акта від 25.08.2016 № 37/08/16 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, який (акт) наданий Організацією на підтвердження використання відповідачем спірних музичних творів, у приміщенні кафе - пабу "Сундук", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 7, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Паб Сундук", шляхом відеозапису за допомогою відеокамери було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів: "Lookin Out My Back Door" (автор музики та тексту John Cameron Fogerty, виконавець Creedence Clear Water Revival) та "My Sweet Lord" (автор музики та тексту George Harisson, виконавець George Harisson) для фонового озвучення приміщення закладу.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Паб Сундук" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За приписами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 4 3 );

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Місцевий господарський суд, розглянувши справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до приписів статті 75 ГПК України , частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача 32 000, 00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судовий акт попередньої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові, виходив, зокрема з того, що: Організацією належними та допустимими доказами не доведено її права на звернення до суду з позовом, направленим на захист виключних майнових прав позивача на спірні музичні твори; Організацією не доведено набуття нею майнових авторських прав на спірні музичні твори. Також суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що єдиною організацією колективного управління, яка управляє правами іноземних суб'єктів авторського права щодо надання дозволу на використання спірних музичних творів на території України є ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Проте, висновок апеляційного господарського суду про недоведеність Організацією набуття нею майнових авторських прав на спірні музичні твори є таким, що не відповідає суті спору, а наведені обставини не входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору (що не враховано і третьою особою у відзиві на касаційну скаргу), з огляду на таке.

Звертаючись з позовом до суду Організація не зазначала про те, що остання є суб'єктом авторського права, а вказувала на те, що ПП "Світова музика" (позивачем) як суб'єктом авторського права, якому належать майнові авторські права на спірні музичні твори передано Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема щодо спірних музичних творів. Отже, на Організацію, у даному випадку, покладається обов'язок довести наявність у неї прав на управління авторськими майновими правами ПП "Світова музика" (позивача у справі), а не наявність у неї (Організації) майнових авторських прав на музичні твори.

Водночас, у вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач (ПП "Світова музика") підтвердив наявність у нього виключних майнових авторських прав щодо спірних музичних творів, надавши ліцензійний договір від 01.01.2016 № 01/2016-Л, який укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг", на підставі якого позивач набув майнові авторські права на зазначені в Декларації твори.

Проте, апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що у матеріалах справи відсутній ліцензійний договір від 01.01.2016 № 01/2016-Л, натомість є договір від 01.01.2016 № 01/2016-Л на передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, укладений між ПП "Світова музика" як ліцензіатом та товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзік Паблішинг" як ліцензіаром, за умовами якого ліцензіар передає ліцензіату на території України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу ліцензіара (далі - Каталог), який є невід'ємною частиною даного договору, права на використання якого належать ліцензіару на території країн СНД, а саме: право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів наступними способами:

- публічного мовлення;

- публічного виконання;

- публічного показу; прокату та ін.;

- розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження за допомогою будь-яких видів зв'язку, включаючи мобільний зв'язок та Інтернет;

- відтворення та розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження творів в механічному записі на будь-яких видах носіїв;

- використання творів у складі програм телебачення.

За наведених обставин, суду належало дослідити питання щодо того, чи пред'явлено даний позов Організацією в інтересах належного позивача (власника майнових авторських прав), зокрема: дослідити зміст договору від 01.01.2016 № 01/2016-Л на передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав; з'ясувати, чи набуло ПП "Світова музика" майнові авторські права на спірні музичні твори на підставі такого договору (або ж зазначене підприємство має статус організації колективного управління та уповноважене виключно на управління майновими авторськими правами правовласника на території України на підставі зазначеного договору). Проте, наведені обставини судом апеляційної інстанції не досліджувалися.

У той же час висновок апеляційного господарського суду про те, що єдиною організацією колективного управління, яка управляє правами іноземних суб'єктів авторського права щодо надання дозволу на використання спірних музичних творів на території України є ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", Касаційний господарський суд вважає безпідставним та таким, що не узгоджується, зокрема з його ж (судом апеляційної інстанції) попереднім висновком про набуття Організацією прав на управління майновими авторськими правами позивача, зокрема щодо спірних музичних творів на підставі договору від 01.01.2016 № АУ 010116 про управління майновими авторськими правами.

Крім того, зосередившись виключно на дослідженні обставин щодо наявності чи відсутності в Організації права на звернення з даним позовом до суду в інтересах ПП "Світова музика", суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив обставин, пов'язаних з використанням відповідачем спірних музичних творів (а саме, щодо наявності чи відсутності підстав вважати, що таке використання було здійснено відповідачем та у який саме спосіб; чи були додержані відповідачем вимоги ЦК України і Закону при використанні ним [якщо останнє мало місце] спірних музичних творів).

Відтак судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог частини першої статті 4 7 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами дослідження усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Тому у Касаційного господарського суду відсутні й підстави для висновку про правильність застосування попередньою судовою інстанцією норм матеріального права, а саме Закону та ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п'ятої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права у розгляді справи були допущені лише апеляційним господарським судом (оскільки місцевим господарським судом справа розглядалася за наявними в ній матеріалами за відсутності відзиву відповідача), постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 зі справи № 910/7678/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий