Рішення

від 14.03.2018 по справі 805/163/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р. Справа№805/163/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жилком-Сервіс до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ТОВ Жилком-Сервіс (далі -Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці), у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Відповідача про застосування штрафу від 14 грудня 2017 року №05-37-3329/078-0165 та №05-37-3329/078-0166.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 09 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 09 січня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.

До судового засідання, призначеного на 14 березня 2018 року з'явилися представники сторін.

Дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення сторін та показання свідків судом встановлено наступне.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Товариство зазначає, що проведеною ГУ Держпраці перевіркою встановлено неоформлення Товариством трудових договорів з своїми працівниками, а також порушення порядку виплати заробітної плати за час відпустки, за що оскаржуваними постановами застосовані штрафні санкції.

Позов обґрунтований тим, що з відповідними працівниками укладені цивільно-правові договори на виконання робіт, відтак укладення трудових договорів не потрібно.

Крім того, посилаються на те, що висновок Відповідача про порушення порядку виплати заробітної плати за час відпустки не відповідає дійсності та стався внаслідок помилки.

Зазначають про невідповідність предмету перевірки змісту направлення на перевірку (у направленні вказано лише про здійснення перевірки законодавства про працю в частині правильності нарахування заробітної плати).

Посилаючись на частину першу статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вважають це порушенням, оскільки предметом перевірки можуть бути лише ті питання, необхідність дослідження яких була підставою перевірки.

ГУ Держпраці надало до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити.

Зазначають, що відносини між Товариством та його робітниками мають ознаки трудових (підпорядкування працівників внутрішньому трудовому розпорядку, в тому числі шляхом ведення табелів обліку робочого часу, наявність відповідних посад у штатному розписі, подання працівниками заяв про відпустки, залежність заробітної плати від відпрацьованого часу, а не результатів роботи).

Також стверджують про дефекти укладених цивільно-правових угод, зокрема відсутність в них істотних умов щодо ціни роботи та її обсягів.

Крім цього, ГУ Держпраці посилається на неможливість укладення цивільно-правових договорів на виконання певних видів робіт: з охорони (оскільки відповідна діяльність підлягає ліцензуванню, що у спірному випадку не дотримано) та з виконання робіт підвищеної небезпеки (дозвіл на виконання яких видається Держпрацею, проте у спірному випадку в працівників був відсутній).

Позивач надав до суду відповідь на відзив, де додатково зазначає про відсутність у посадових осіб ГУ Держпраці вирішувати питання про правомірність укладених цивільно-правових договорів, які є чинними та не визнанні недійсними або нікчемними.

Стверджує також про те, що усі обов'язкові платежі, які сплачуються з винагороди за виконання цивільно-правових договорів, відповідають розміру таких же платежів із заробітної плати.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ТОВ Жилком-Сервіс зареєстроване за адресою: 85612, Донецька область, Марїнський район, м. Курахове, пр. Запорізький, 37, код ЄДРПОУ 38588651.

ГУ Держпраці зареєстроване за адресою: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82, код ЄДРПОУ 39790445.

Листом від 09 жовтня 2017 року № 15993/04 (т.3 а.с. 105) Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області повідомило ГУ Держпраці про роботодавців, у яких більше 30 % працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів, серед яких і Позивач. У листі просили провести перевірку роботодавців для виявлення випадків неоформлення працівників та порушень правил оплати праці.

Наказом ГУ Держпраці від 14 листопада 2017 року (т.3 а.с. 104) призначено інспекційне відвідування Позивача з питань дотримання законодавства про працю, про що останнього сповіщено у повідомленні від 14 листопада 2017 року 04-3/7-814 (т. 1 а.с. 39).

За результатами відвідування складено акт № 05-37-3329/078 (т.1 а.с. 44-61), в якому зафіксовані наступні порушення:

- у період з 03 по 14 червня 2017 року найманий працівник ОСОБА_8 знаходилася у щорічній відпустці, проте на час проведення перевірки їй не виплачено відпускні в повному об'ємі;

- допущення до роботи без оформлення трудових договорів 119 осіб, з якими натомість укладені трудові угоди цивільного-правового характеру. Вказано, що відносини між Товариством та особами, з якими укладені цивільно-правові угоди, мають ознаки трудових (підпорядкування працівників внутрішньому трудовому розпорядку, в тому числі шляхом ведення табелів обліку робочого часу, наявність відповідних посад у штатному розписі, подання працівниками заяв про відпустки, залежність заробітної плати від відпрацьованого часу, а не результатів роботи).

04 грудня 2017 року своїм листом № 04.3/8450 ГУ Держпраці повідомило Товариство про розгляд справи про накладення штрафу 14 грудня 2017 року (т. 1 а.с. 64).

Цього ж дня Позивач подав до ГУ Держпраці заперечення на акт перевірки, які були відхилені листом Відповідача від 11 грудня 2017 року № 04.3/8815 (т.1. а.с. 65)

Листом від 08 грудня 2017 року № 756 (т.1 а.с. 62) Товариство повідомило Відповідача про те, що з 50 працівниками розірвані цивільно-правові угоди та укладено трудові договори, а ще з 11 припинено співробітництво шляхом розірвання за взаємною згодою цивільно-правових угод.

14 грудня 2017 року при розгляді питання про застосування штрафу був присутній керівник Товариства, який, як встановлено в судовому засіданні, не заперечував проти порушень, викладених в акті.

Постановою ГУ Держпраці від 14 грудня 2017 року № 05-37-3329/078-0166 (т.1 а.с. 71-83) за порушення частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) щодо допущення 119 працівників до роботи без укладення трудових договорів до Позивача застосовано штраф у розмірі 11 424 000 грн.

Постановою ГУ Держпраці від 14 грудня 2017 року № 05-37-3329/078-0165 (т.1 а.с. 70) за порушення частини четвертої статті 115 КЗпП в частині нездійснення виплати заробітної плати за час щорічної відпустки не пізніше ніж за 3 дні до її початку, на підставі абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП до Позивача застосовано штраф у розмірі 9 600 грн.

Судом допитані в якості свідків наступні працівники Товариства: ОСОБА_9 (зварювальник); ОСОБА_10 (водій); ОСОБА_11 (слюсар-сантехнік); ОСОБА_12 (кровельщик); ОСОБА_13 (прибиральниця); ОСОБА_14 (прибиральниця).

Вказані особи у періоді, який перевірявся, працювали на умовах цивільно-правових договорів у ТОВ Жилком-Сервіс .

Системний аналіз їх показань, а також письмових доказів дозволяє наступним чином описати характер відносин між Позивачем та відповідними особами:

- при влаштуванні на роботу працівники писали заяви про прийняття на роботу, їх подальше спрямування свідкам невідомо;

- цивільно-правові угоди укладалися строком на півроку, після чого здійснювалося їх переукладання;

- при укладенні цивільно-правових угод Товариством не пропонувалося працевлаштувати осіб за правилами трудового законодавства. Свідки зазначили, що в разі наявності такої можливості уклали б трудові договори. Окремі свідки зазначили, що розуміли своє влаштування як неофіційне (ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12С.). На запитання суду про причини, з яких працівники погодилися на укладення цивільно-правових угод, свідки зазначили про відсутність можливості вибору роботи у місті. Окремі свідки (ОСОБА_14, ОСОБА_11М.) зазначили про своє небажання укладати трудовий договір, оскільки хотіли бути більш вільні в можливості швидко змінити місце роботи;

- у штатному розписі Товариства передбачені посади, робота за якими виконувалася на підставі цивільно-правових договорів;

- робочий день в усіх працівників - з восьмої ранку до п'ятої увечері, завдання на день дає майстер, робочий час заноситься у табелі обліку робочого часу, на підставі яких здійснюється оплата праці;

- у випадку неможливості виходу на роботу - подавалися заяви про відпустку без збереження заробітної плати;

- роботи здійснювалися з використанням знарядь, що надавалися Товариством;

- на момент розгляду справи з усіма переліченими особами укладені трудові договори, крім ОСОБА_11, з яким співробітництво припинено.

Щодо виплати ОСОБА_8 заробітної плати за час щорічної відпустки, судом встановлено наступне.

Наказом по Товариству № 28 к/вр найманому працівнику - ОСОБА_8 надано щорічну відпустку з 28 квітня по 29 травня 2017 року, проте наказом від 17 травня 2017 року з відпустки її відкликано з 18 травня 2017 року.

Перед відпусткою ОСОБА_8 вчасно виплачено заробітну плату за весь її час, проте після відкликання з відпустки - зайво виплачена сума не була сторнована та не поверталася.

Наказом по Товариству від 31 травня 2017 року № 49 к/вр ОСОБА_8 надано решту щорічної відпустки - з 03 по 14 червня 2017 року.

Заробітна плата за час відпустки в цей раз не виплачувалася, оскільки повна сума вже виплачена у квітні.

Водночас, з пояснень сторін вбачається, що розмір належних виплат ОСОБА_8 у червні є більшим, ніж сума, яку їй зайво виплатили в квітні (оскільки ці суми розраховуються з різних періодів роботи).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки ОСОБА_8 донараховано та виплачено відповідну різницю.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

1. Щодо застосування штрафу за нездійснення виплати заробітної плати за час щорічної відпустки не пізніше ніж за 3 дні до її початку.

Відповідно до частини четвертої статті 115 КЗпП заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, частина належної ОСОБА_8 суми заробітної плати за час відпустки фактично виплачена у листопаді 2017 року, в той час як повинна була бути виплачена не пізніше 30 травня 2017 року.

Як вбачається з довідки Товариства (т.3 а.с. 89) у листопаді 2017 року ОСОБА_8 виплачено 1 246,44 грн відпускних (виплата за другу частину відпустки у червні 2017 року) та сторновано (повернуто Товариству) 860,22 грн (переплата за невикористану відпустку у травні 2017 року).

Таким чином, Товариством порушено частину четверту статті 115 КЗпП і Відповідач правомірно застосував штраф в розмірі, передбаченому абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП (порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення).

Посилання Позивача на те, що ситуація виникла внаслідок помилки не звільняє від відповідальності за вчинене порушення.

2. Щодо застосування штрафу за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин та можливості застосування до спірних відносин Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877).

Позивач стверджує про те, що ГУ Держпраці порушило частину першу статті 6 Закону № 877, оскільки предмет перевірки не відповідав змісту направлення на перевірку.

Відповідно до преамбули цього Закону він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини другої статті 2 цього ж Закону його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Таким чином, органи Держпраці згідно із загальним правилом частини четвертої статті 2 Закону № 877 здійснюють державний нагляд (контроль) в порядку, визначеному цим Законом.

Водночас, зі змісту Положення про Державну службу України з питань праці вбачається, що остання здійснює повноваження не лише щодо контролю за додержанням законодавства про працю, а і щодо охорони праці, промислової безпеки, тощо.

На переконання суду Закон № 877, хоч і регулює окремі питання діяльності Держпраці, проте не поширюється на відносини щодо здійснення останньою нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Таким чином, відносини роботодавця з найманими працівниками щодо виконання останніми трудових функцій не є господарськими.

Це означає, що Закон № 877,який унормовує порядок контролю за господарською діяльністю, не поширює свою дію на відносини у сфері контролю за дотриманням законодавства про працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю унормовано однойменним Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Порядок не передбачає проведення планових або позапланових заходів державного нагляду (контролю), які передбачені Законом № 877.

Враховуючи, що Закон № 877 не унормовує спірні відносини, а Позивачем не стверджується про порушення ГУ Держпраці Порядку № 295, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилання Товариства невідповідність предмета перевірки змісту направлення на перевірку.

Суд також зазначає, що Порядком № 295 взагалі не передбачено створення такого документу як направлення на перевірку.

Водночас, у наказі про проведення інспекційного відвідування та у повідомленні про його проведення предметом перевірки визначено дотримання законодавства про працю, що відповідає фактичному предмету перевірки.

Вирішуючи питання про наявність порушення закону в діях Товариства щодо неоформлення трудових відносин, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 365 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведеної норми суд приходить до висновку про те, що ГУ Держпраці, як орган державного контролю за дотриманням законодавства про працю, має право застосовувати штраф у разі виявлення відповідного порушення.

Той факт, що відносини з працівниками оформлені шляхом укладення цивільно-правових договорів, не може позбавляти ГУ Держпраці цього права, за обставин, якщо мало місце порушення прав працівників при прийнятті на роботу.

З пояснень свідків суд приходить до висновку про наявність у спірному випадку порушень прав працівників при прийнятті на роботу.

Відповідно до частини першої статті 22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Водночас, з показань свідків вбачається, що при влаштуванні на роботу працівникам не пропонувалося укладення трудового договору, попри подання останніми заяв про працевлаштування та наявність відповідних посад у штатному розписі.

Це порушення позбавило працівників можливості скористатися такими трудовими гарантіями як право на відпустку, оплачуваний лікарняний, тощо.

Суд також враховує, що відносини між Товариством та особами, з якими укладалися цивільно-правові договори, фактично є трудовими, а їх документальне оформлення вбачається способом ухилення від виконання мінімальних гарантій у сфері заробітної плати.

Зокрема, статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У спірному випадку не мало місця виконання особами роботи на свій ризик, натомість вони підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку, а оплата праці здійснювалася пропорційно відпрацьованому часу, а не пропорційно виконаній роботі, що притаманно трудовим правовідносинам.

Суд також зауважує, що окремі види виконаних робіт у спірному випадку підлягали ліцензуванню, зокрема, охоронна діяльність (частини перша статті 7 Закону України від 22 березня 2012 року № 4616-VI Про охоронну діяльність ).

Відповідно до частини третьої статті 837 Цивільного кодексу України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Таким чином, за відсутності у осіб відповідної ліцензії, укладення з ними цивільно-правових договорів про надання охоронних послуг забороняється.

До суду не надано доказів наявності таких ліцензій, як і дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Суд також звертає увагу на те, що Товариством вжито дій, які свідчать про визнання ним порушення, а саме здійснено оформлення трудових відносин з працівниками, які раніше виконували роботи з цивільно-правовими договорами. Крім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, керівник Товариства при розгляді справи про застосування штрафу погодився з відповідними порушеннями.

З викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства,

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Жилком-Сервіс (зареєстроване за адресою: 85612, Донецька область, Марїнський район, м. Курахове, пр. Запорізький, 37, код ЄДРПОУ 38588651) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (зареєстроване за адресою: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82, код ЄДРПОУ 39790445) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Вступна та резолютивна частини рішення складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 березня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 березня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.