Рішення

від 16.03.2018 по справі 806/3420/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/3420/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкапітал 2015" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25.09.2017 №0018811401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що висновки зазначені в акті документальної планової перевірки від 11.09.2017 року №589/06-30-14-01 є безпідставними, а прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними, оскільки під час проведення вказаної перевірки працівниками податкового органу безпідставно не було враховано, що для забезпечення роботи машин і механізмів, які передавались позивачем в оренду, придбавались послуги бульдозерів, екскаваторів, грейдерів, для доставляння орендованої техніки до об'єктів будівництва, а тому дані послуги пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Крім того, для працівників позивача, які здійснювали роботи, облаштовувались місця відпочинку, у зв'язку з чим придбавались ліжка та постіль, що свідчить про те, що дані товари було використано у межах господарської діяльності. Звертає увагу, що навіть з урахуванням додаткових витрат, які було здійснено за рахунок прибутку підприємства, послуги оренди були для підприємства прибутковими. Щодо реалізації автомобіля вказали, що перевіряючими невірно визначено вартість автомобіля (без врахування висновків експертизи), зокрема його балансова вартість становила 19641,95грн., тобто у суму реалізації 24800 грн. включено ПДВ. Щодо списання запчастин, шин та акумуляторів загальним актом по всім одиницям техніки вказали, що чинне законодавство не зобов'язує суб'єкта господарювання проводити таке списання по кожній одиниці техніки. Щодо неналежного оформлення готівкових розрахунків за відрядження зазначив, що квитанція до прибуткового касового ордеру є належним документом оформлення таких розрахунків.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили вказаний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, вказавши, що в акті перевірки належним чином мотивовано встановлені факти порушень, допущені позивачем, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно (т.3, а.с.42-46).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Промкапітал 2015" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства за період з 27.05.2015 по 30.06.2017, валютного - за період з 27.05.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.05.2015 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 11.09.2017 року №589/06-30-14-01 (т.1, а.с.10-91).

Згідно розділу 4 акту, перевіркою були встановлені, серед інших, такі порушення:

- п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1, ст.188, п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2765-УІ (із змінами та доповненнями, в редакції,що діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 703 916 грн., в тому числі по періодах:

- за лютий 2016 року в сумі 133 198 грн.;

- за березень 2016 року в сумі 314271 грн.;

- за травень 2016 року в сумі 255620 грн.;

- за серпень 2016 року в сумі 827 грн.;

- п.2.11 гл.2, п.3.1 гл.3, п.3.2 гл.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (із змінами та доповненнями), в результаті чого проведено розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 4040,00 грн.;

- пп.267.1.1 п.267.1, п.267.2, п.267.3, п.267.4, пп.267.6.6 п.267.6 ст.267 розд. XII Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму транспортного податку за період, що перевірявся, в розмірі 8333,33 грн.;

- пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством з порушенням термінів подано розрахунок транспортного податку на 2015 р. за придбаний автомобіль, що є об'єктом оподаткування;

- пп.164.1.2 п.164.1, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168,пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 855,48грн.;

- п.161 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", п.162.1 ст.162, пп. 164.1.2 п.164.1 ст.164, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті визначено податкові зобов'язання з військового збору за період, що перевірявся, на суму 60,60грн. (т.1, а.с.55).

За результатами проведеної перевірки та на підставі вказаного акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено податкові повідомлення - рішення від 25.09.2017:

- №001881401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 879896 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 703916 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 175980 грн. (т.1, а.с.92);

- №0018831213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1110,41грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 855,48грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 213,87грн., нараховано пеню в розмірі 41,06грн. (т.1, а.с.94);

- №0018821406, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі в сумі 4040грн. (т.1,а.с.96);

- №0018871312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 78,66, в тому числі за податковим зобов'язанням 60,60грн., за штрафними санкціями 15,15грн. та 2,91грн. пені (т.1, а.с.98).

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Кодексу) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №001881401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 879896 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається із розділу 3.1.2.1 акту перевірки, в ході перевірки встановлено заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 27.05.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 703916 грн., в тому числі за липень 2015 року в сумі 4452грн, за серпень 2015 року в сумі 133552грн., за вересень 2015 року в сумі 130117грн., за жовтень 2015 року в сумі 149844грн., за листопад 2015 року в сумі 122420грн., за грудень 2015 року в сумі 159694грн., за лютий 2016 року в сумі 3010грн., за серпень 2016 року в сумі 827грн.

Перевіркою встановлено заниження у рядку 1 колонка Б Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%" у сумі 265054 грн., в тому числі за серпень 2015 року в суму 17473грн., за вересень 2015 року в сумі 61485грн., за жовтень 2015 року в сумі 66052грн., за листопад 2015 року в сумі 57218грн., за грудень 2015 року в сумі 42825грн.

Зокрема, встановлено, що підприємство у 2015 році здійснило придбання транспортних засобів (автомобільної та будівельної техніки) згідно договорів №1 та №2 від 24.07.2015 в кількості 104 одиниці у ТОВ"Тілос" на загальну суму 11332499грн.

У 2015 році підприємство надавало послуги оренди транспортних засобів наступним підприємствам:

- ТОВ"Ліс Будпроект" на суму 234684грн. згідно договору оренди №1 від 03.08.2015, на суму 704052грн. згідно договору №3/2015 від 30.09.2015;

- ТОВ"Хорос", а саме на суму 12504798грн. згідно договору оренди №2 від 04.08.2015; на суму 3656496грн. згідно договору оренди №5 від 02.11.2015, на суму 2276836 грн. згідно договору оренди №4 від 02.11.2015;

- ОСОБА_5" на суму 63360грн. згідно договору №3 від 14.09.2015;

- ПП"СДБ" на суму 24960грн. згідно договору №6 від 01.12.2015.

В свою чергу підприємство у 2015 році отримало послуги будівельної техніки від підприємств згідно додатку №16 на загальну суму 1457852грн., в чому числі ПДВ 242975грн., а саме:

- згідно договору №382 від 21.07.2015 з ПАТ"Південь Інвест Буд" отримано послуги за перегон екскаватора "Хюндай" по актах виконаних робіт на загальну суму 547801грн., в тому числі ПДВ 91301грн.;

- згідно договору №2ТУ від 11.08.2015 з ФОП ОСОБА_6 отримано послуги екскаватором по актах виконаних робіт на загальну суму 504300грн., в тому числі ПДВ 84050 грн.;

- згідно договору №31/7 від 31.07.2015 з ПП"Будстрой 2013" отримано послуги по роботі будівельних машин (екскаватор ДООСАН) по актах виконаних робіт на загальну суму 320050 грн., в тому числі ПДВ 53342 грн.;

- згідно договору №31/7 від 31.07.2015 з ТОВ"Еверест" отримано послуги по роботі будівельних машин (екскаватор ДООСАН) по актах виконаних робіт на загальну суму 85700грн., в тому числі ПДВ 14284грн.

В акті перевірки вказано, що в ході перевірки підприємством не надано документи, які підтверджують використання отриманих послуг по роботі будівельних машин, які б свідчили про використання в господарській діяльності безпосередньо або подальшої перепродажі іншим СГ. Крім того, в актах виконаних робіт не зазначено місце виконання, назва робіт та об'єкта, а тільки вказано послуги по роботі будівельних машин, екскаватора та кількість відпрацьованих мотогодин. З урахуванням наведеного, відповідачем зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 265054 грн.

Суд критично оцінює даний висновок контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для податкового кредиту є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд враховує, що надання позивачем послуг будівельної техніки ТОВ"Ліс Будпроект", ТОВ"Хорос", ОСОБА_5" не заперечується відповідачем та підтверджено в ході розгляду справи.

Як зазначили представники позивача в судовому засіданні, орендована техніка була задіяна на будівництві лінійних об'єктів енергетики. Орендована техніка є важкою, а будівництво проходило в умовах повного бездоріжжя, в осіннє-зимовий період. Специфіка погодних умов в осіннє-зимовий період обумовлює значні витрати на забезпечення належного стану під'їздів до місць виконання будівельних робіт. Враховуючи наведене, з метою організації належних під'їздів до місць роботи техніки позивачем були укладені договори з ПАТ"Південь Інвест Буд", ФОП ОСОБА_6, ПП"Будстрой 2013", ТОВ"Еверест" на надання послуг екскаваторів.

Зазначені пояснення були надані позивачем і контролюючому органу під час перевірки на запит від 04.09.2017 (т.3, а.с.166-168), проте не взяті останнім до уваги.

Виконання вказаних послуг екскаваторів підтверджується договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату даних послуг позивачем (т.1, а.с.106-203, т.3, а.с.1-40).

При цьому слід зазначити, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-XIV для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід відмітити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт (наданих послуг) є належно оформленими та містять всі обов'язкові реквізити, зокрема, місце їх складання, найменування наданих послуг з посиланням на відповідний договір, їх кількість, період за який такі послуги були надані, їх вартість, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, а отже підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, однією з визначальних умов для віднесення сплачених (нарахованих) платником податку витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є здійснення таких витрат для провадження господарської діяльності платника податку, яка, своєю чергою, має на меті досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, суб'єкт господарювання самостійно вирішує яким чином організувати процес провадження своєї господарської діяльності для отримання прибутку, в тому числі приймає рішення щодо понесення додаткових витрат.

З листування позивача із контрагентом за договором оренди ТОВ"Хорос" вбачається, що останній відмовився самостійно забезпечувати належні під'їзди до місць роботи техніки (т.1, а.с.204-209), а тому позивачем прийнято рішення понести додаткові витрати та укласти договори із ПАТ"Південь Інвест Буд", ФОП ОСОБА_6, ПП"Будстрой 2013", ТОВ"Еверест" для отримання послуг екскаваторів з метою улаштування належних під'їздів для орендованої техніки. Тобто, вбачається безпосередній зв'язок між витратами, які поніс позивач для влаштування належних під'їздів для орендованої техніки та прибутком, який він отримав від надання в оренду даної техніки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт використання послуг, наданих ПАТ"Південь Інвест Буд", ФОП ОСОБА_6, ПП"Будстрой 2013", ТОВ"Еверест", в своїй подальшій господарській діяльності, а тому висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ в цій частині є помилковим.

Крім того, в ході перевірки встановлено заниження у рядку 1 колонка Б Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%" у лютому 2016 року на загальну суму 3010грн. Зокрема вказано, що підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів від постачальників по яким не було доведено їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд критично оцінює даний висновок контролюючого органу з огляду на наступне.

Як пояснили представники позивача, придбання ліжок, ковдр, подушок відбувалось на підставі наказу директора ТОВ "Промкапітал 2015" з метою забезпечення дотримання вимог про охорону праці під час службових відряджень персоналу, який був задіяний при наданні підприємством послуг з оренди будівельної техніки за межами населених пунктів.

Відповідно до ст.153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.162 Кодексу законів про працю України для проведення заходів по охороні праці виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали.

Судом встановлено, що наказом ТОВ "Промкапітал 2015" №10/1 від 16.02.2017 з метою забезпечення належних умов перебування працівників товариства під час відрядження, згідно з діючими санітарними нормами України вирішено придбати ліжко металеве двоярусне у кількості 10шт., м'який інвентар (матрац - 50шт., ковдра - 50шт., подушка - 50шт.) (т.2, а.с.193).

Згідно із податковою накладною №1 від 28.02.2017 позивачем придбано у ТОВ "Ліс-Будпроект" вищевказані товари на суму 18060 грн.

Враховуючи, що облаштування місць відпочинку працівників позивача проводилось на підставі рішення керівника підприємства для забезпечення санітарно-побутових умов їх праці в ході надання послуг по договорам оренди будівельної техніки, вбачається безпосередній зв'язок між витратами позивача на придбання зазначених товарів та прибутком, який він отримав від надання в оренду даної техніки. Таким чином, позивачем доведено подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В акті перевірки вказано, що підприємством занижено суму податкового зобов'язання на загальну суму 284998 грн. внаслідок здійснення реалізації послуг оренди транспортних засобів та спеціалізованої будівельної техніки за ціною, що є нижчою за їх собівартість, в тому числі по періодам: за серпень 2015 року - 79831грн., вересень 2015 року - 60579грн., жовтень 2015 року - 65858грн., листопад 2015 року - 46881грн., грудень 2015 року - 31849грн. Зокрема, вказано, що до складу орендної плати за договорами оренди будівельної техніки, укладених з ТОВ"Ліс Будпроект", ТОВ"Хорос", не в повному обсязі враховані витрати на паливно-мастильні матеріали передані безпосередньо орендарю. При цьому, паливно-мастильні матеріали окремо орендарем не відшкодовувались.

Суд критично оцінює даний висновок податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.188.1 ст.181 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО 16 "Витрати").

За приписами п.11 П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п.4 П(С)БО 16 "Витрати").

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 П(С)БО 16 "Витрати").

Як зазначали представники позивача, об'єктом обліку витрат товариства є вид діяльності (КВЕД 77.1), тобто при визначенні собівартості робіт (послуг) ТОВ"Промкапітал 2015" використовує вид господарської діяльності, а не окремі операції, з яких складається ця діяльність.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 996-XIV підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що при веденні бухгалтерського обліку суб'єктом господарювання може використовуватись як об'єкт витрат вид діяльності підприємства.

Як вбачається із калькуляційних розрахунків вартості оренди техніки за договорами оренди №1 від 03.08.2015, №2 від 04.08.2015,, №3/2015 від 30.09.2015, №4 від 02.11.2015, №5 від 02.11.2015, укладеними з ТОВ"Ліс Будпроект", ТОВ"Хорос", до вартості орендної плати включались витрати на паливно-мастильні матеріали, експлуатаційні витрати, амортизація, загальновиробничі витрати, операційна собівартість оренди (т.1, а.с.247-249, т.2, а.с.1-2, 4-8).

З бухгалтерських довідок позивача станом на 31.12.2015 (т.2, а.с.3) та від 19.01.2018 №04-01 (т.3, а.с.95-96) вбачається, що позивачем отримано прибуток за вищевказаними договорами оренди та рентабельність господарської діяльності ТОВ"Промкапітал 2015" склала 18%, що свідчить про надання послуг оренди будівельної техніки не нижче їх собівартості.

Про прибутковість діяльності підприємства свідчать і показники податкових декларацій з податку на прибуток, зокрема у 2015 році об'єкт оподаткування (прибуток) становив 2948500грн., у 2016 році - 912294грн. (т.2, а.с.121-137).

За таких обставин, висновок відповідача про реалізацію позивачем послуг оренди транспортних засобів та спеціалізованої будівельної техніки за ціною, що є нижчою за їх собівартість, не відповідає дійсним обставинам справи.

Також в акті перевірки вказано, що позивачем занижено податкові зобов'язання, які нараховуються по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків на загальну суму 172105грн., в тому числі по періодам: липень 2015 - 4452 грн., серпень 2015 -14634 грн., вересень 2015 - 8053 грн., жовтень 2015 - 33159 грн., листопад 2015 - 26787 грн., грудень 2015- 85020 грн. Зокрема, підприємством щомісячно проводилось списання паливно-мастильних матеріалів та запчастин на транспортні засоби та спеціалізовану будівельну техніку, проте списання проводилось одним загальним актом по всім одиницям техніки. Жодних документів щодо зазначення на яку одиницю техніки, у зв'язку з чим та ким проводилась заміна запчастин, шин та акумуляторів позивачем не надавалось.

Суд критично оцінює даний висновок податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судом, одним з основних видів діяльності ТОВ "Промкапітал 2015" є надання в операційну оренду будівельну та іншу техніку, що обліковується на балансі підприємства та є його власністю.

При цьому, як зазначалось, об'єктом обліку витрат товариства є вид діяльності, а тому позивач здійснює списання запасних частин не по окремій одиниці техніки, а загалом по виду діяльності, тобто по всій техніці.

Наведене підтверджується актом списання товарів №11 від 31.12.2015 (т.2, а.с.138-140).

Крім того суд враховує, що відповідно до наказу ТОВ "Промкапітал 2015" від 01.01.2015 вирішено проводити регулярне інспектування умов роботи, в яких працює орендована будівельна техніка (т.2, а.с.161).

На підставі вказаного наказу, працівниками позивача проводились такі інспектування, за результати яких складено звіти про інспектування від 02.10.2015, 03.11.2015, 11.01.2016 та службові записки про необхідність використання запчастин від 14.12.2015, 31.12.2015, 05.11.2015, 29.09.2015, 03.09.2015, 08.09.2015 із зазначенням їх найменування та кількості (т.2, а.с.162-171).

Наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 №352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів, в тому числі акту на списання основних засобів.

Разом з тим, п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, суб'єкт господарювання може використовувати виготовлені самостійно бланки, які містять обов'язкові реквізити.

З вказаного акту списання вбачається, що позивачем вказано обов'язкові реквізити, зокрема місце складання, найменування запчастин, що підлягали списанню, їх кількість, вартість, містить підписи усіх членів комісії та затверджений директором підприємства.

Ведення карток складського обліку, про що наголошував відповідач, регламентується Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зокрема у п.3.13 Методичних рекомендацій вказано, що для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки (форми М-8, М-9, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. №193).

У п.4.8 зазначено, що облік запасів на складі може здійснюватися із застосуванням картки складського обліку, матеріалів (форма М-12, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 №193), які оформляються матеріально відповідальною особою в одному примірнику на основі первинних документів у відповідності з номенклатурою запасів.

Слід врахувати, що згідно п.1.1 дані Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Отже, положення вказаних Методичних рекомендацій носять рекомендаційний характер, тобто ведення вказаних карток не є обов'язковим.

Таким чином, відсутній законодавчо закріплений обов'язок суб'єкта господарювання проводити списання товарів, в даному випадку запчастин, по кожній одиниці техніки.

За таких обставин, висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань, які нараховуються по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків на загальну суму 172105грн. є помилковим.

В акті перевірки вказано, що підприємством занижено базу оподаткування ПДВ від поставки (реалізації) автомобіля шляхом його продажу по ціні нижче залишкової вартості на суму 4131грн. та занижено податкові зобов'язання за серпень 2016 року в сумі 827грн. Зокрема, підприємством при визначенні об'єкта оподаткування не здійснено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ з залишкової вартості автомобіля MITSUBISHI мод. LANSER в сумі 24800грн., а з суми 20670грн. згідно видаткової накладної №1 від 06.08.2016 на суму 24800грн., в тому числі ПДВ 4133грн.

Суд критично оцінює даний висновок податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається зі звіту з оцінки вартості КТЗ для відчуження №КТ301-0801/16 від 05.08.2016 ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI мод. LANSER (після ДТП) визначена в розмірі 24800грн.

Відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації(зносу).

Згідно із п.3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що залишкова вартість та ринкова ціна не є тотожними поняттями.

Як пояснили представники позивача, балансова вартість автомобіля становила 19641,95грн., а його реалізація була здійсненна за 24800грн., до якої було включено ПДВ, що і становить ринкову вартість даного автомобіля.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження залишкової вартості автомобіля на момент його реалізації, а відтак висновок контролюючого органу щодо продажу позивачем автомобіля по ціні нижче залишкової вартості не знайшов свого підтвердження.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставним висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 703 916 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №001881401 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №0018831213, №0018821406, №0018871312 слід зазначити наступне.

В ході перевірки встановлено проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (відсутні достовірні підтвердні документи до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) на загальну суму 4040грн.

Суд критично оцінює даний висновок податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підзвітній особі ОСОБА_2 із каси підприємства відшкодовано господарські витрати в сумі 2020грн.

До авансового звіту надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №273 від 01.06.2017 за проживання із зазначенням найменування підприємства (установи, організації) ФОП ОСОБА_7 та надано рахунок №442 від 01.06.2017 за проживання в готелі за період з 30.05.2017 по 02.06.2017 (т.2, а.с.204-211).

До авансового звіту ОСОБА_8 надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №272 від 01.06.2017 за проживання із зазначенням найменування підприємства (установи, організації) ФОП ОСОБА_7 та надано рахунок №441 від 01.06.2017 за проживання в готелі за період з 30.05.2017 по 02.06.2017 (т.2, а.с.194-203).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. №637 (далі - Положення).

Відповідно до п.1.2 Положення готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

Встановлені Положенням правила ведення касових операцій розповсюджуються і на фізичних осіб-підприємців.

Доводи відповідача, що фізичні особи-підприємці, що застосовують спрощену систему обліку, не ведуть каси та касової книги, а тому не можуть видавати прибуткові касові ордери, суд вважає помилковими, оскільки п.п.2.2. Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Такими книгами Положення визначає касову книгу, книгу обліку доходів та витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій. Відповідно до абзацу 4 п. 4.2 Положення підприємці касової книги не ведуть.

Підприємець, що здійснює розрахунки із застосуванням готівкових коштів без використання реєстратора розрахункових операцій, зобов'язаний видати розрахунковий документ, який засвідчує факт отримання готівки, що відповідає вимогам ч. 11 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 1.2 Положення розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що фізична особа-підприємець, здійснюючи розрахунки із застосуванням готівки, зобов'язана видати розрахунковий документ, законодавчо форма такого документу не встановлена, а тому квитанції до прибуткових касових ордерів, наданих на перевірку позивачем, є належними розрахунковими документами.

Враховуючи відсутність порушення позивачем порядку видачі готівки під звіт та її використання, неправомірними є й висновки податкового органу про збільшення суми зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0018831213, №0018821406, №0018871312 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25.09.2017 №0018811401, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (м.Житомир, вул.Юрка Тютюнника,7, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкапітал 2015" (Житомирська область, смт.Черняхів, вул.Індустріальна,35-А, код ЄДРПОУ 39800154) за рахунок бюджетних асигнувань 13276 (тринадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 28 березня 2018 року