Рішення

від 12.04.2010 по справі 2-1102/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., при секретарі Михайловій Н.І., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та її 'представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Колективне підприємство Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ

Позивач в позові посилається на те. що з відповідачкою перебував у шлюбі з 1987 по 02.06.2003 року. За час шлюбу, за спільні кошти вони купили квартиру АДРЕСА_1. Квартира зареєстрована на ім'я відповідачки. Фактично шлюбні відносини припинено ними з листопада 200 ': року і спільне господарство не ведеться. У зв'язку з відсутністю згоди про розділ спільного майна, позивач просить суд розділити майно подружжя, яке він вважає спільною сумісною власністю, виділивши відповідачці квартиру №4 ! в будинку N 73 по вул Шевченко в м. Павлограді, а йому виділити грошову компенсація за 'А частину квартири в сумі 40000.00 гривень.

В своїх запереченнях позивач просила в позові відмовити посилаючись на те, що квартира придбавалася для їхньої з позивачем доньки та закінчився строк позовної давності для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що зазначена квартира була придбана ним і в; повідай кою під час шлюбу за спільні кошти і тому він має право на 'А частини цієї квартири. Починаючи з 2002 року вони фактично припинили шлюбні відносини з відповідачкою і проживають окремо один від одного, спільного 'господарства не ведуть. Шлюб вони розірвати 02 06.2003 року. Поважних причин, у зв'язку з яким: гін гпопустив і юзовної давності у нього не було. Він тяжко не хворів, не знаходився на тривалому стаціонар. :ому лікуванні в медичних закладах, не перебував за кордоном або у трішачих відрядженнях.

Відповідач та його представник, кожен окремо, в судовому засіданні позов не визнати. Відповідач пояснила, що вони дійсно з позивачем знаходилися з 30.05.1987 по 02.06.2003 року в зареєстрованому шлюбі піц час якого, 29.05.2000 року. вони, на підставі договору купівлі-продажу, придбані квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира була придбана за спільні з позивачем кошти, але, за оооюдною Згод >ю з позивачем, для їхньої доньки ОСОБА_5, в якій донька в теперішній час проживає зі своєю родиною. Починаючи з листопада 2002 року вони з позивачем проживають окремо. В квартир позивав після припинення шлюбних відносин не проживав і був згоден ?. тим. що квартира залишається у її власна о квартирі буде проживати донька зі своєю сім'єю. Позивачем по справі пропущений трирічний строк наданий для звернення Ш' суду і поважних причин його пропуску у позивача немає, тому вона вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Від представника Колективного підприємства Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації надійшла заява в який він зазначає, що за даними Павлоградського МБТ1. спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 29.03.2000 року приватним нотаріусом за р- іСудове засідання просить провести без її участі (а.с.10-11)

С у і вислухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи дійшов висновк про те, н.о позов задоволенню не підлягає за таких обставин

Гак в судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 30.05.1987 року, шо ^•підтвердили в судовому засіданні позивач і відповідач, до 02.06.2003 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.6). Свідоцтво про розірвання шлюбу позивач отримав в відділі РАЦС 26.10.2004 року, що по тверджено записом у даному свідоцтві.

Пін час шлюбу, а саме 29.С3.2000 рок ОСОБА_2 видно договору купівлі-продажу квартири, який було ресвідченс приватним нотаріусом за реєстровим №1039, придбала у власність однокімнатну Квартиру .№41 в Збуднику №73 по вулиці Шевченко м. Павлограда Дніпропетровської області (а.с.!2-!3).

Починаючи з листопада 2002 року позивач і відповідач фактично припинили шлюбні -є є : і .стали проживати окремо один від другого. Зазначена обставина підтверджена поясненнями позивача > і- сповідач; в судовому засіданні.

Після припинення шлюбних відносин і після розірвання шлюбу позивач в спірній квартирі не проживав і достовірно знаючи, що кваріира придбань на ім'я відповідач.;, зареєстрована на її ім'я і в квартирі проживає йога донька, вимог про розділ цієї квартири, як на спільну сумісну власність, не пред'являв. Він був згоден з тим. шо в :;к;і< ."пр: залишиться проживати його донь- -його сім єн; .по -же" і була придбана квартиро і квас з нра зал 1 ! литься у власності відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивачу стало відомо про те, що квартира залишиться власності відповідача ще в листопаді 2002 року, тобто під час припинення шлюбних відносин. Позивач був згоден таким станом речей і вимог про поділ квартири, або про визнання за ним права власності на квартиру, відповідачу ие пред'являв і раніше до суду не звертався

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обговоривши в судовому засіданні питання про те. якій нормативний акт необхідно застосовувати для даних спірних правовідносин, суд прийшов к висновку про те. що необхідно керуватися Кодексом про шлюб та сім'ю Української PCP (в редакції ! 969 року), тому що згідно з ч.З ст.5 ЦК України (в редакції 2003 року), якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст.22 КпШС (1969 р.) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про власність (1991 р.), який був чинним на час виникнення зазначених правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.71 ЦК України (1963 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якого порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.75 ЦК України (1963 р.) позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст.76 ЦК України (1963 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

В судовому засіданні встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права на спірну квартиру ше в листопаді 2002 року під час припинення шлюбних відносин з відповідачем по справі. В квартирі він з того часу не проживав і йому було відомо, що квартирою користується його донька ОСОБА_6, про що він сам підтвердив в судовому засіданні. Ніяких вимог до відповідача або до інших осіб з приводу звільнення або поділу даної квартири він не заявляв.

Також з пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що поважних причин, у зв'язку з якими він пропустив строк позовної давності у нього не було. Він тяжко не хворів, не знаходився на тривалому стаціонарному лікуванні в медичних закладах, не перебував за кордоном або у тривалих відрядженнях.

Заяв або клопотань про поновлення строку позовної давності позивачем в судовому засіданні не заявлялося.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності і поважних підстав його пропуску у позивача не було.

Відповідно до ст.80 ЦК. України (1963 р), закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

За таких обставин позивачу необхідно відмовити в задоволенні його позову у зв'язку з закінченням строку позовної давності до пред'явлення позову.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Колективне підприємство Павлоградське міжміське бюро технічної інвентарізації про поділ спільного майна подружжя, квартири АДРЕСА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд.

Суддя: В.О. Головін