Рішення

від 26.08.2010 по справі 2-894/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., при секретарі Рубцовій О.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_8 закладу культури «ОСОБА_7 районна бібліотека» про визнання наказу про звільнення з роботи працівника в частині причини формулювання причини його звільнення незаконним, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ

У січні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якіі| просила визнати наказ ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 23-о\с від 30 грудня 2009 року про її звільнення незаконним, скасувати запис № 07 у її трудовій книжці, змінивши формулювання причини звільнення; зобов’язати відповідача КЗК«ОСОБА_7 районна бібліотека» укласти з нею трудовий договір про прийняття її на посаду бібліотекаря, стягнути з відповідача ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути з відповідачів ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації та КЗК «ОСОБА_7 районна бібліотека», у солідарному порядку, на її користь моральну шкоду у розмірі 3000 гривен та судові витрати по справі, вважаючи дії відповідачів незаконними.

В обгрунтування позову зазначила, що з 21 жовтня 2002р. по 30 грудня 2009р. працювала на посаді бібліотекаря ОСОБА_7 центральної районної бібліотеки структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, 30 грудня 2009р. згідно наказу № •Г23-о\с від 30.12.2009р. була звільнена з роботи за ініціативою відповідача ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпГІ ^країни у зв’язку з реорганізацією структурного підрозділу відповідача ОСОБА_7 центральної районної лбліотеки, в той час як у розпорядженні голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 705-р-09 від 28.10.2009р. та у пункті 2 наказу відповідача ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації Дніпропетровської області № 50 від 30.10.2009р. про реорганізацію структурних підрозділів відділу культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації, мови про вивільнення працівників структурного підрозділу Центральна районна бібліотека, де вона працювала на посаді бібліотекаря не йшлося, навпаки даний структурний підрозділ був реорганізований шляхом перетворення його в ОСОБА_8 заклад культури «ОСОБА_7 районна бібліотека», який став єдиним правонаступником усіх прав та обов’язків структурного підрозділу Центральної районної бібліотеки з 30.12.2009р., у тому числі і обов’язків по працевлаштуванню вивільнених працівників реорганізованого структурного підрозділу.

Скорочення штату та чисельності працівників при реорганізації структурного підрозділу не відбувалося, навпаки згідно рішення ОСОБА_7 районної ради про створення ОСОБА_8 закладу культури »«ОСОБА_7 районна бібліотека» № 396-33\У від 02.12.2009р., штат та чисельність працівників на створеному * процесі реорганізації комунальному закладі культури залишився таким, яким був до реорганізації структурного підрозділу. Про наступне звільнення її з роботи у зв’язку з реорганізацією структурного підрозділу, відповідач ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації у встановленому законом порядку, а саме за два і місяці до звільнення, у письмовій формі її не попередив, профспілкова організація, членом якої вона була на день звільнення, своєї згоди на її звільнення з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України не надавала і «загалі питання про її звільнення в установленому законом порядку не розглядала. Крім того, вона має статус одинокої матері, яка одна виховує неповнолітню дитину віком шість років і її звільнення за ініціативою роботодавця заборонено законом. Позивачка неодноразово намагалася врегулювати спір у добровільному порядку, як у досудовому порядку, так і в процесі розгляд}' справи судом, але відповідачі їй у працевлаштуванні відмовляли, за таких обставин вона вважає, що обидва відповідачі спричинили їй моральної шкоди, яку повинні відшкодувати у солідарному порядку, а відповідач ОСОБА_6 культури і туризму, який незаконно звільнив її з роботи має відшкодувати їй ще й середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на Обставини викладені в позові.

Представники відповідачів, кожний окремо, позовні вимоги позивачки не визнали повністю, посилаючись па те, що структурний підрозділ відповідача ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації - Центральна районна бібліотека - був реорганізований на підставі розпорядження голови ОСОБА_7 райдержадміністрації № 705-р-09 від 28.10.2008р. у ОСОБА_8 заклад культури «ОСОБА_7 районна бібліотека», який згідно його Статуту наділений правами самостійної юридичної особи, у тому числі і правом самостійного прийому на роботу працівників. За таких обставин новостворений у процесі реорганізації на базі структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму Центральна районна бібліотека новий комунальний заклад ± культури не зобов’язаний був займатися працевлаштуванням робітників колишнього структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму, в свою чергу ОСОБА_6 культури і туризму звільнив усіх робітників свого структурної) підрозділу Центральна районна бібліотека з формулюванням причини звільнення у зв’язку з реорганізацію структурного підрозділу за тих обставин, що структурний підрозділ був реорганізований у самостійну юридичну особу ОСОБА_8 заклад культури «ОСОБА_7 районна бібліотека» і у ОСОБА_6 культури і туризму перестав існувати, як його структурний підрозділ.

В процесі судового розгляду цивільної справи по суті спору, а саме 07 квітня 2010р. відповідач ОСОБА_8 заклад культури « ОСОБА_7 районна бібліотека » видав наказ № 03-о\е про прийняття позивачки на роботу до КЗК « ОСОБА_7 районна бібліотека » на посаду провідного бібліотекаря абонементу з 07.04.2010р., задовольнивши позовні вимоги позивачки до постановления судового рішення.

У зв’язку з чим позивачкою була надана до суду заява про часткову відмову від первісно заявлених позовних вимог, а саме: позивачка уточнила свої вимоги і просила суд визнати наказ ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 23-о\с від 30 грудня 2009 року про її звільнення незаконним, але запис у трудовій книжці за № 07 з формулюванням причини звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з реорганізацією структурного підрозділу не скасовувати, за ти# підстав, що вона прийнята на роботу на ту ж посаду з якої була звільнена, до новоствореного в процесі реорганізації структурного підрозділу ОСОБА_8 закладу культури « ОСОБА_7 районна бібліотека» ^га підставі її заяви про прийняття на роботу, тому позивачка відмовляється від позовних вимог до КЗК « ОСОБА_7 районна бібліотека » в частині зобов’язання КЗК працевлаштувати її на роботу до нього, в іншій частині позовні вимоги позивачка залишила незмінними.

Вислухавши позивачку, представника позивачки, представників відповідачів, кожного окремо, свідків з боку позивача: - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, кожного окремо, які підтвердили показання позивачки та її представника, що вивільнення працівників структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму «Центральна районна бібліотека» було проведено з грубим порушенням .законодавства про працю, а саме жоден з працівників не був попереджений про наступне вивільнення, навпаки на зборах колективу ОСОБА_6 культури і туризму було доведено до відома робітників про реорганізацію структурних підрозділів та створення на їх базі нових ОСОБА_8 закладів культури, до яких по переводу будуть працевлаштовані^ усі працівники реорганізованих структурних підрозділів ОСОБА_6 культури і туризму відразу після офіційної реєстрації нових КЗК. На засіданні профспілки працівників культури також не йшлося мови про вивільнення працівників, профком дав згоду лише на реорганізацію структурних підрозділів у ОСОБА_8 заклади культури; свідків з боку відповідачів - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, кожного окремо, які пояснили, що не зважаючи на те, що мови про персональне вивільнення працівників на зборах колективу ОСОБА_6 культури і туризму не йшлося, між т$?м кожен з присутніх на зборах робітників, а серед них була присутньою і позивачка, розумів, що реорганізація структурних підрозділів передбачає наступне вивільнення працівників, на засіданні профкому питання про звільнення з роботи позивачки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України розглядалося вже після звільнення позивачки з посади, у березні 2010р., і профком дав згоду на її звільнення з посади за дандю статтею КЗпП України, про те, що позивачка є одинокою матір’ю та виховує дитину віком шість років у ОСОБА_6 культури і туризму та у профспілці працівників культури, членом якої до звільнення була позивачка, знали, але залишити її на посаді не було можливості, так як структурний підрозділ де вона працювала до звільнення, після реорганізації перестав існувати, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково за наступних підстав:

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі належно від підстав припинення трудового договору, зміну дати та формулювання причини звільнені, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або** уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, при цьому згідно частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення робітника з зазначених у пункті 1 підстав можливе лише у разі, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу, а відповідно до частини 3 статті 186 КЗпП України звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу взагалі не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно частин 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення ) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним орган можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персональні попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією 'чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації ' і'оацівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 21.10.2002р. працювала на посаді бібліотекаря ..структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації Дніпропетровської області на підставі безстрокового трудового договору (а.с.8). 30.12.2009р. (а.с.9), згідно наказу № 23-о\с від 30.12.2009р., була звільнена з роботи за ініціативою роботодавця на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з реорганізацією структурного підрозділу відповідача ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації Центральної районної бібліотеки, про що у трудовій книжці позивачки було зроблено запис за № 07 (а.с.8). Як вбачається з тексту наказу про звільнення позивачки № 23-о\с від 30.12.2009р. підставою для звільнення є розпорядження голови ОСОБА_7 районної адміністрації № 705-р-09 від 28.10.2009р. та наказ по ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації № 50 від 30.10.2009р. (а.с.10) про реорганізацію структурних підрозділів ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації, в яких дійсно, зазначається про реорганізацію структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму Центральної районної ? бібліотеки в ОСОБА_8 заклад культури « ОСОБА_7 районна бібліотека » з визначенням останнього правонаступником структурного підрозділу, але не оговорюється питання відносно процедури вивільнення «працівників структурного підрозділу.

Створений в процесі реорганізації структурного підрозділу Центральна районна бібліотека новий комунальний заклад культури « ОСОБА_7 районна бібліотека », згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.30) набув статусу юридичної особи з 18.12.2009р., Органом управління майном новоствореного КЗК відповідно до Статуту КЗК « ОСОБА_7 районна бібліотека » (а.с.33-34) є ОСОБА_7 районна рада Дніпропетровської області, яка своїм рішенням № 396-33\У від 02.12.2009р. (а.с.32) затвердила штатний розпис КЗП « ОСОБА_7 районна бібліотека », згідно якого посада позивачки в процесі реорганізації структурного підрозділу ОСОБА_6 культури і туризму в КЗК « ОСОБА_7 районна бібліотека » скорочена не була, а була затверджена в штатний розпис новоствореного КЗП.. За таких обставин відповідно до частин 2,3 статті 36 КЗпП України дія трудового договору позивачки мала бути продовжена.

Крім того, згідно свідоцтва про народження (а.с.41), свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.40) позивачка сама виховує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_15, 05.10.2003р. народження, якому на* день звільнення позивачки з роботи, виповнилося шість років. За таких обставин відповідач, звільнивши за своєю ініціативою V позивачку, порушив її права, передбачені частиною 3 статті 184 КЗпП України, відповідно з якою звільнення „ одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого “•»гм органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації з обов’язковим працевлаштуванням одинокої матері.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці до звільнення. В підтвердження виконання даної норми права відповідач ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації надав у якості доказу ксерокопію Аркушу ознайомлення працівників центральної районної бібліотеки, районного інформаційно - культурного об’єднання «.Успіх» з наказом по відділу культури і туризму райдержадміністрації від 30.10.2009р. № 50 «Про реорганізацію районного інформаційно - культурного об’єднання «Успіх» та про реорганізацію центральної районної бібліотеки» (а.с.26), на якому головним спеціалістом ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_12 зроблено запис «Провела ознайомлення з розпорядженнями та персонально попередила про звільнення ». Позивачка, ознайомившись у судовому засіданні з даним документом, підтвердила, що була персонально ознайомлена з наказом № 50 від ^0. і 0.2009р. « Про реорганізацію структурного підрозділу Центральна районна бібліотека », у якому мови про «вивільнення працівників не йшлося і категорично заявила, що в Аркуші ознайомлення з наказом, який вона підписала, не було запису про персональне попередження про звільнення працівників, вважає, що Відповідач зробив за допомогою технічних засобів монтаж ксерокопії Аркушу ознайомлення. Свідки ОСОБА_16 та ^ ОСОБА_9 підтвердили пояснення позивачки і також вважають, що відповідачем ОСОБА_6 куЛьтури та туризму '' надана до суду ксерокопія технічного монтажу Аркушу ознайомлення. За таких обставин суд зобов’язав ОСОБА_6 »культури і туризму надати на огляд суду оригінал Аркушу ознайомлення, ксерокопію якого відповідач залучив у якості письмового доказу по справі, та який підтверджує виконання ним процедури попередження працівників про наступне вивільнення за два місяці до їх звільнення. Відповідач ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 райдержадміністрації оригінал Аркушу на огляд суду не надав, пояснивши невиконання вимоги суду тим, що оригінал Аркушу ознайомлення працівників з наказом № 50 від 30.10.2009р., де стоїть відмітка про персональне попередження працівників структурного підрозділу Центральна районна бібліотека про наступне вивільнення, з ОСОБА_6 культури зник.

Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює ^наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних, як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до статті 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру, або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати Додання оригіналу.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона _ посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав на огляд суду оригінал Аркуша персонального попередження позивачки про-' її наступне вивільнення, за таких обставин суд не може прийняти у якості письмового доказу по справі надану ОСОБА_6 культури і туризму ксерокопію Аркуша про ознайомлення позивачки з наказом та персональним попередженням її про наступне звільнення і вважає, що відповідач ОСОБА_6 культури і туризму не довів1 у судовому засіданні факт попередження позивачки про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці, тим самим порушивши при звільнені її права, передбачені статтею 49-2 КЗпП України.

Згідно статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених 4 пунктом і (крім ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведене лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

На день звільнення з роботи, 30.12.2009р., позивачка була членом ОСОБА_7 районної організації профспілки працівників культури, даний факт у судовому засіданні був підтверджений свідком ОСОБА_12, яка є головою даної профспілки, позивачкою та представниками відповідачів. На день звільнення позивачки, згоди профспілкового органу на її звільнення, відповідач ОСОБА_6 культури і туризму не мав, чим порушив пра** позивачки, передбачені статтею 43 КЗпП України, звільнивши її без згоди профспілкового органу.

Згоду на звільнення з роботи позивачки від ОСОБА_7 районної організації профспілки працівнице культури відповідач отримав через три місяці після звільнення 04.03.2010р. в той час коли позивачка вже не була членом даної профспілкової організації.

За таких обставин суд вважає, що при звільненні позивачки на підставі наказу № 23-о\с від 30.12.2009р. відповідачем ОСОБА_6 культури і туризму були порушені вимоги частини 2,3 статті 36, частини 2 статті 41, статті 43, статті 49-2, статті 184 КЗпП України, у зв’язку з чим наказ про її звільнення має бути визнаний незаконним.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі визнання судом формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, та якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, суд одночасно приймає рішення про виплату йому заробітку за час вимушеного прогулу.

Звільнення позивачки здійснене відповідачем ОСОБА_6 культури і туризму з порушенням норм діючого законодавства України, за таких обставин відповідач повинен сплатити на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки ОСОБА_6 культури і туризму (а.с.27) заробітна плата позивачки за два повних відпрацьованих місяців, які передували звільненню складала: у листопаді 2009р. -2572,87 гривен, у грудні 2009я - 2122,33 гривні.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України № 10338\0\ 14-08\13 від 30.09.2008р. « Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік » у листопаді 2009р. кількість робочих днів складала - 21 день, у грудні 2009р. - 23 дні.

Керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р., середньоденна заробітна плата позивачки на ‘день звільнення, 30.12.2009р., складає: ( 2572,87грн. + 2122,33грн.): ( 21день + 23 дні )= 106,71грн., а середньомісячна кількість робочих днів складає: 44 дня : 2 місяці = 22 дня, звідки середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає :106,71грн. х22 дні = 2347,62грн.

Згідно довідки Державного центру зайнятості ОСОБА_7 МРЦЗ № 049010342 від 06.04.2010р. (а.с.63) позивачка отримала від держави за період з січня 2010р. по квітень 2010р., тобто до дня прийняття на роботу до КЗК « ОСОБА_7 районна бібліотека » 07.04.2010р., допомогу по безробіттю, яка складала: у січні 2010.

- 45,23грн.; у лютому та березні 2010р. по 1266,36грн. За таких обставин Відповідач ОСОБА_6 культури і туризму повинен сплатити на користь позивачки за час вимушеного прогулу середню заробітну плату за період з 01 січная 2010р. по 07.04.2010р. за мінусом сум державної допомоги по безробіттю, які вона отримувала від ОСОБА_7 Центру зайнятості, а саме 4464,91грн. (за січень 2010р.: 2347,62грн. - 45,23грн. = 2302,39грн.;* за лютий 2010р.: 2347,62грн. -1266,36грн. = 1081,26грн.; за березень 2010р.: 2347,62грн. - 1266,36грн. ^ 1081,26грн.).

Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди робітнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачка просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривен, так як вважає, що обидва відповідачі у рівній мірі винні в тому, що на протязі трьох місяців вона одинока матір, яка виховує дитину віком шести років , була безробітною, постійно перебувала у стані тривоги та душевного неспокою за своє майбутнє та дитини, яку виховує.

Між тим, суд вважає, що дані вимоги позивачки можливо задовольнити частково та стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривен у зв’язку з тим, що період перебування позивачки у статусі безробітної був невеликим три місяці і сім днів, за даний час вона отримувала від держави допомогу по безробіттю, яка частково сприяла відновленню нормальних життєвих зв’язків позивачки, що були порушенні відповідачами під час її незаконного звільнення.

Суд також вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивачки відносно відшкодування на її користь відповідачами у солідарному порядку судових витрат по справі, які складаються із витрат по оплаті послу ^ адвоката за підготовку цивільного позову у сумі 130,00грн. (а.с.53) та витрат за участь адвоката у судовому процесі у сумі 500,00грн.(а.с.54), згідно договору № 0712-2010 від 10.02.2010р. (а.с.57-60 ), а всього складають 630,00 гри.

Стягненню з відповідачів на користь держави підлягають 54.00 гривні судового збору та на користь місцевого ‘ -''оджету м. Павлограда, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00 гривень.

Керуючись ст. 10,60,212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати наказ ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області №23-о/с від 30 грудня 2009 року, в частині формулювання причини звільнення ОСОБА_1, а саме в зв'язку з реорганізацією структурного підрозділу відділу культури і туризму, п.1 ст.40 КЗпП України - незаконним.

Стягнути з ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з -01.01.2010 року по 01.04.2010 року в сумі 4464.91 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_8 закладу культури «ОСОБА_7 районна бібліотека» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000.00 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_8 закладу культури (ОСОБА_7 районна бібліотека» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 в рахунок витрат на правову допомогу 630.00 (шістсот тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_8 закладу культури «ОСОБА_7 районна бібліотека» в солідарному порядку в рахунок держави ^ судовій збір в сумі 54.00 (п’ятдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_6 культури і туризму ОСОБА_7 районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_8 закладу культури «ОСОБА_7 районна бібліотека» в солідарному порядку в рахунок місцевого бюджету м. Павлограда, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00 (сто двадцять) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну' скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: В.О. Головін