Рішення

від 15.03.2018 по справі 513/735/17

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/735/17

Провадження № 2/513/75/18

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., секретаря судового засідання Райчевої Т.М., представника позивачок - адвоката ОСОБА_1, представника відповідачки - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна об'єктами права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2017 року позивачки звернулись до суду з позовом до відповідачки, який обґрунтували тим, що 17 жовтня 2016 року помер їх батько, ОСОБА_6. 21 грудня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 відкрито спадкову справу щодо майна ОСОБА_6 Право на спадкування мають спадкоємці за законом першої черги: його доньки ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_6 належним чином зареєстрував право власності на таке нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, рішення про державну реєстрацію від 24.07.2014 року; нежитлову будівлю, Бар-магазин, розташований по вул. вул. Миру (колишня Радянська), 32, в с. Миколаївка-Новоросійська, Саратський район, Одеська область, рішення про державну реєстрацію від 10.03.2004 року; нежитлову будівлю, магазин Продовольчі товари , розташований по вул. Морозова, 56 Б , в с. Миколаївка-Новоросійська, Саратський район, Одеська область, рішення про державну реєстрацію 02.12.2005 року; будинок відпочинку, розташований за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, пров. Моряків, буд. 4 а, рішення про державну реєстрацію від 06.10.2008 року.

Позивачки зазначають, що при визначенні складу спадщини та розміру часток спадкоємців, необхідно врахувати, що вищевказане майно набуте під час шлюбу спадкодавця та відповідачки ОСОБА_5, а тому підлягає визначенню майно, що належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності подружжя.

До складу спадщини ОСОБА_6 входять 1/2 частина нежитлової будівлі , Бар-магазину та 1/2 частина нежитлової будівлі, магазину Продовольчі товари , які набуті під час шлюбу з відповідачкою ОСОБА_9

Оскільки земельна ділянка площею 0,02 га, розташована в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, набута спадкодавцем внаслідок приватизації, то вона є особистою приватною власністю ОСОБА_6 і підлягає розподілу між спадкоємцями в рівних частках, тобто по 1/3 кожному.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області у справі № 2-1098/2008 від 22.09.2008 року за ОСОБА_6 визнано право власності на будинок відпочинку, розташований: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, пров. Моряків, буд. 4 а. На думку позивачок, зазначений будинок відпочинку належав спадкодавцеві на праві приватної власності, а тому повністю входить до складу спадщини і підлягає розподілу в розмірі по 1/3 частки кожному спадкоємцю.

Зазначають, що до складу спадщини входить також житловий будинок, розташований за адресою:Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28 а. Стверджують, що даний житловий будинок побудовано приблизно у 1970 році батьком спадкодавця ОСОБА_10, який згідно погосподарської книги Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області був головою домогосподарства. Згідно заповіту, складеного 29.01.1985 року ОСОБА_10, останній заповів все своє майно сину ОСОБА_6. Вважають, що оскільки право власності на цей будинок ОСОБА_6 отримав в порядку спадкування після смерті свого батька, то він є особистою приватною власністю ОСОБА_6

Посилаючись на ці обставини, з урахуванням уточненої заяви від 13 лютого 2018 року (а.с.205-206), позивачки просять: визнати за кожною з них право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на таке майно: по 1/6 нежитлової будівлі, бар-магазин, що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка- Новоросійська, вул. Миру (колишня Радянська), 32,

по 1/3 будинку відпочинку, розташованого за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, пров. Моряків, буд. 4 а;

по 1/6 нежитлової будівлі, магазину Продовольчі товари , розташованого за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Морозова, 56 Б ;

по 1/3 земельної ділянки, кадастровий номер 5125085600:04:001:0195, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка

по 1/3 житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28 а.

25 жовтня 2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідачки ОСОБА_5, яку вона мотивує тим, що з квітня 1983 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 За час перебування у шлюбі вони придбали нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, бар-магазин в по вул. Миру, 32, в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області; нежитлову будівлю, магазин Продовольчі товари по вул. Морозова, 56, в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області; будинок відпочинку по пров. Моряків, 4 а, в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, розташований на земельній ділянці, площею 0,02 га (кадастровий номер 5125085600:04:001:0195) та житловий будинок по вул. Слов'янській, 28 а, в с. Кулевча Саратського району Одеської області. Зазначені об'єкти за життя її чоловіка були зареєстровані на його ім'я.

Зазначає, що усе вищевказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, так як набуто в період шлюбу, та їй належить 1/2 частка цього майна. Тому після смерті ОСОБА_6 за позивачками має бути визнано право по 1/6 частині кожного об'єкта нерухомості.

Посилаючись на ці обставини, відповідачка просить: визнати будинок відпочинку по провулку Моряків, 4 а, в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,02 га (кадастровий номер 5125085600:04:001:0195) та житловий будинок, розташований в с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28, Саратського району Одеської області об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_5 право власності на 4/6 частин будинку відпочинку, розташованого по провулку Моряків, 4 а, в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, а також на 4/6 частин житлового будинку, розташованого в с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28 а, Саратського району Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду від 26 грудня 2017 року зазначені позови об'єднані в одне провадження (а.с.142).

Представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 під час розгляду справи первісний позов підтримала та просила його задовольнити. Зустрічний позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення первісного позову щодо визнання за кожною з позивачок права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,02 га; на 1/6 частину будівлі бару-магазину та на 1/6 частину нежитлової будівлі, магазину Продовольчі товари .

Інші позовні вимоги визнав частково - щодо визнання за кожною позивачкою права власності по 1/6 частині будинку відпочинку, розташованого по провулку Моряків, 4 а, в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, та по 1/6 частині житлового будинку, розташованого в с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28 а, Саратського району Одеської області. В іншій частині позов не визнав, послався на те, що вказане нерухоме майно також було набуте спадкодавцем ОСОБА_6 під час шлюбу з відповідачкою ОСОБА_5, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і відповідачці належить право на 1/2 його частину. Вважає, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина лише на належну йому 1/2 частину будинку відпочинку та житлового будинку.

Зустрічний позов ОСОБА_5В підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно копії свідоцтва про народження та копій свідоцтв про шлюб, позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дочками ОСОБА_6 ( а.с.22-29).

Як видно з копії свідоцтва про шлюб серії ІІ-МЕ № 295507 (а.с.177) та копії рішення Саратського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 15 листопада 2017 року, 09 квітня 1983 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 226).

ОСОБА_6 помер 17 жовтня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 465392, виданого Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ( а.с.21).

Заповіту ОСОБА_6 не залишив, тому відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України право на спадкування одержують спадкоємці за законом першої черги: діти спадкодавця ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на таке нерухоме майно: 1. Земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, рішення про державну реєстрацію від 24.07.2014 року, підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24694391, видане 25.07.2014 року Реєстраційною службою Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області. 2. Нежитлову будівлю, Бар-магазин, розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Миру (колишня Радянська), 32, рішення про державну реєстрацію від 10.03.2004 року. 3. Нежитлову будівлю, магазин Продовольчі товари , розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Морозова, 56 Б , форма власності приватна спільна часткова (частка 1/2) підстава виникнення договір купівлі-продажу № 5200 від 14.10.2005 року, Арцизька державна нотаріальна контора; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 02.12.2005 року. 4. Будинок відпочинку, розташований за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, пров. Моряків, буд. 4 а, рішення про державну реєстрацію від 06.10.2008 року. Підстава виникнення права власності рішення Татарбунарського районного суду Одеської області 2-1098/2008 від 22.09.2008 року ( а.с.41-44).

Крім того, згідно запису в погосподарській книзі Кулевчанської сільської ради ОСОБА_6 рахувався головою домогосподарства, розташованого за адресою: Одеська область, Саратський район, с.Кулевча, вул.Слов'янська, 28а (а.с.88-89).

Ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивачки визнають, що нежитлові будівлі, Бар-магазин та магазин Продовольчі товари , розташовані за вищевказаними адресами, є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а тому після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частку зазначеного майна.

Отже за правилами ч.1 ст. 82 ЦПК України, дані обставини не потребують доказування.

Рішенням Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 445-У від 08.10.2008 року передано безоплатно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, площею 0,02 га, розташовану в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області. 25 .07.2014 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на вищевказану земельну ділянку (а.с. 48-49).

Відповідно до п 5 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, земельна ділянка є особистою приватною власністю спадкодавця та підлягає розподілу між спадкоємцями в рівних частках, тобто по 1/3 частині кожному спадкоємцю.

Як вбачається з копії рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 22.09.2008 року у цивільній справі № 2-1098/2008 за позовом ОСОБА_6 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, за ОСОБА_6 визнано право власності на будинок відпочинку, розташований у провулку Моряків, 4 а, в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області. Даним рішенням суду встановлено, що вищевказаний будинок є самочинною спорудою. Однак, згідно висновку експерта даний об'єкт зведений без порушень будівельних норм і правил, не порушує права інших осіб. Як видно з тексту рішення, відповідачка ОСОБА_5 не була залучена до участі у даній цивільній справі, хоча вказане рішення стосується її прав на вищевказаний будинок (а.с.64-67). З тексту позовної заяви вбачається, що до участі у даній справі як третю особу було залучено начальника ДАБК (а.с.224-225).

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом достовірно встановлено та позивачками не оспорюється, що вищевказаний будинок відпочинку був набутий ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_5 під час шлюбу.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 р. по справі № 6843цс17.

Суду не надано належних і допустимих доказів того, що будинок відпочинку був набутий спадкодавцем ОСОБА_6 за кошти, які були його особистою приватною власністю. Не містить такого висновку й рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 22.09.2008 року. З вищевказаних підстав суд вважає необгрунтованими ствердження позивачок та їхнього представника про те, що будинок відпочинку є приватною власністю ОСОБА_6

Враховуючи, що презумпція спільності права власності подружжя на вищевказаний будинок відпочинку, який набутий ними в період шлюбу, позивачками не спростована, суд приходить до висновку, що будинок відпочинку є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Отже, до складу спадщини входить лише 1/2 частина вказаного будинку, а тому за кожною з позивачок належить визнати право власності в порядку спадкування на 1/6 частину, а за відповідачкою - на 4/6 частин будинку відпочинку.

Відповідно виписки з по господарської книги № 8 по Кулевчанській сільській раді Саратського району Одеської області (за 2001-2005 роки) від 08 серпня 2017 року, особистий рахунок № 725, головою домогосподарства за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, № 28 а, рахувався ОСОБА_10, який помер 30.01.2003 року, а після цієї дати рахувався ОСОБА_6 (а.с. 84-86).

Згідно виписки з погосподарської книги цієї ж сільскої ради (за 2016-2020 роки) від 08 серпня 2017 року особистий рахунок № 707, головою домогосподарства за адресою: Одеська область Саратський район с. Кулевча, вул. Слов'янська, № 28 а, рахувався ОСОБА_6 (а.с.87-89).

Сторони визнали, що вказаний житловий будинок був збудований до введення в дію діючого ЦК України, тому право власності на вказаний житловий будинок було набуте в порядку, який існував на час його будівництва.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Отже виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, підставою виникнення права власності на спірний житловий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

До правовідносин щодо права власності на вищевказаний житловий будинок, які виникли в 1993 році, тобто до набрання чинності СК України (01 січня 2004 року), належить застосувати норми КпШС .

Відповідно до ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У ст. 24 КпШС передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Частиною 1 ст.28 КпШС визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, житловий будинок по вул. Словянській , 28а, який рахується за ОСОБА_6, був збудований подружжям під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання позивачок на те, що вищевказаний будинок ОСОБА_6 успадкував після смерті батька ОСОБА_10, суд не приймає до уваги, оскільки в заповіті ОСОБА_10, посвідченому секретарем Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, не зазначено номеру будинку, розташованого по вул. Енгельса в с.Кулевча Саратського району Одеської області, який останній заповідав ОСОБА_6 (а.с.97). Не надано суду і свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний будинок на ім'я ОСОБА_6.

Враховуючи обставини справи та вищевказані норми, суд приходить до висновку, що нежитлова будівля, Бар-магазин, розташована за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Миру (колишня Радянська), 32; нежитлова будівля, магазин Продовольчі товари , розташована за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Морозова, 56 Б ; будинок відпочинку, розташований за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, пров. Моряків, буд. 4 а, та житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28 а, були об'єктами права спільної сумісної власності подружжя. Отже відповідачці належить право власності на 1/2 частку будинку відпочинку, розташованого за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, пров. Моряків, буд. 4 а, та житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28 а.

Ст. ст.1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частина 2 ст.1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Ст. 1261 ЦК України встановлює, що у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що 21 грудня 2016 року дружина померлого ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу ОСОБА_7 За її заявою було заведено спадкову справу № 371/2016 (а.с. 36).

05 квітня 2017 року дочки померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також подали заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 за законом (а.с. 37-38).

13 липня 2017 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу ОСОБА_7 винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належне ОСОБА_6 майна у зв'язку з тим, що вони не надали правовстановлюючі документи на належне йому майно (а.с. 39-40).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині 1 ст.1278 ЦК закріплено загальне положення про те, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Згідно ч. І ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до частин 1- 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачки та відповідачка прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, тому що у встановлений законом строк подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи (а.с.166-189) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.167). Однак, у видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно нотаріус відмовив.

Таким чином, первісний позов належить задовольнити частково, визнавши за кожною позивачкою право власності в порядку спадкування за законом на таке майно, що належало ОСОБА_6:

по 1/6 частині нежитлової будівлі бар-магазин що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Миру, 32;

по 1/6 частині будинку відпочинку, який розташований за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, провулок Моряків, буд. 4 а;

по 1/6 частині нежитлової будівлі, магазину Продовольчі товари , що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Морозова, 56 Б ;

по 1/3 частині земельної ділянки, кадастровий номер 5125085600:04:001:0195, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка;

по 1/6 частині житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28а.

В іншій частині вимоги позивачок не знайшли підтвердження, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Зустрічний позов відповідачки ОСОБА_5 належить задовольнити та визнати будинок відпочинку та житловий будинок, розташовані за вищевказаними адресами, об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та визнати за відповідачкою право власності на 4/6 частин будинку відпочинку та 4/6 частин вищевказаного житлового будинку.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 1216-1218, ч.2 ст. 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, ст. ст. 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на таке майно, що належало ОСОБА_6:

1/6 частину нежитлової будівлі бар-магазин що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Миру, 32;

1/6 частину будинку відпочинку, який розташований за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, провулок Моряків, буд. 4 а;

1/6 частину нежитлової будівлі, магазину Продовольчі товари , що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Морозова, 56 Б ;

1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5125085600:04:001:0195, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка;

1/6 житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28а.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на майно, що належало ОСОБА_6:

1/6 частину нежитлової будівлі бар-магазин що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Миру, 32;

1/6 частину будинку відпочинку, який розташований за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, провулок Моряків, буд. 4 а;

1/6 частину нежитлової будівлі, магазину Продовольчі товари , що розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Морозова, 56 Б ;

1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5125085600:04:001:0195, площею 0,02 га, яка розташована за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка;

1/6 частину житлового будинку, який розташований за адресою: Одеська область Саратський район, с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28а.

В задоволенні решти позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна об'єктами права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності задовольнити.

Визнати будинок відпочинку по провулку Моряків, 4а, в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,02 га (кадастровий номер 5125085600:04:001:0195) та житловий будинок, розташований в с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28а, Саратського району Одеської області об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 4/6 частин будинку відпочинку, розташованого по провулку Моряків, 4 а, в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 4/6 частин житлового будинку, розташованого в с. Кулевча, вул. Слов'янська, 28а, Саратського району Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. І. Бучацька