Рішення

від 20.03.2018 по справі 906/1104/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1104/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Овсієнко Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Будпослуги №2" приватного підприємства "Будпослуги №1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж"

про стягнення 72053,78грн

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 72053,78грн заборгованості за надані послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів №97 від 03.01.2008, №5 від 04.01.2011 та №49/52 від 03.01.2013 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 22.01.2018 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) оголошувалася перерва до 15.02.2018; 15.02.2018 оголошувалася перерва до 01.03.2018; 01.03.2018 оголошувалася перерва до 20.03.2018.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, 15.03.2018 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, 14.03.2018 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 216 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, у випадках, передбачених ст.202 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів у суді не обмежене певним колом осіб, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно статті 56 ГПК України.

З врахуванням того, що 01.03.2018 суд заслухав вступне слово учасників процесу (ст.208 ГПК України), здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст.210 ГПК України), на підставі ст.217 ГПК України закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, проведено судові дебати (ст.218 ГПК України), суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 між Дочірнім підприємством “Будпослуги №2” (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Олевське орендне підприємство теплових мереж” (відповідач, споживач) укладено договір №97 про надання послуг із вивезення та розміщення твердих побутових відходів (а.с.9-10 т.1) (далі – Договір №97), згідно якого споживач доручає, а виконавець надає йому послуги з вивезення та розміщення на сміттєзвалищі твердих побутових відходів, накопичених у споживача на умовах цього договору.

За умовами договору оплата проводиться згідно акта виконаних робіт, за фактично виконані роботи (п.2.3. Договору №97). Вартість розміщення 1 куб.м. твердих побутових відходів становить 3,00грн. (п.п.2.4. Договору №97).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення побутових відходів вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця за розрахунковим (п.п.3.1. Договору №97).

Цей договір діє з 01.01.2008 до 31.12.2008 і набрав чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п.8.1. Договору №97).

04.01.2011 за №5 (а.с.12 т.1), 13.09.2011 за №157 (а.с.36 т.2), 03.01.2013 за №49/52 (а.с.13 т.1), 12.12.2014 за №49 (а.с.33 т.1) позивач та відповідач уклали однотипні договори про надання послуг із розміщення твердих побутових відходів на сміттєзвалищі (надалі - Договори №5, №157, №49/52, №49), за умовами яких споживач доручає, а виконавець надає йому послуги з ущільнення на сміттєзвалищі твердих побутових відходів, накопичених у споживача, на умовах договору.

Вартість ущільнення 1 куб.м. твердих побутових відходів становить 3,00грн (п.п.2.3. Договорів).

Згідно умов договору №5 від 04.01.2011 та №157 від 13.09.2011 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із ущільнення побутових відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим (п.3.1.).

Згідно умов договорів №49/52 від 03.01.2013 та №49 від 12.12.2014 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із ущільнення побутових відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим, по факту їх надання, що фіксуються у актах виконаних робіт (п.п.3.1.).

Відповідно до п.п. 4.2.1. Договорів споживач зобов'язується своєчасно, у встановлений Договорами термін, але не рідше одного разу на місяць, оплачувати надані послуги. Виконавець в свою чергу зобов'язується надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, нормативних документів, діючих санітарних правил утримання територій населених пунктів, Правил надання послуг та цього договору (п.п.5.2.1.).

Договір №5 від 04.01.2011 діє з 01.01.2011 до 31.12.2011 та набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п.8.1. Договору №5).

Договір №157 від 13.09.2011 діє з 01.01.2012 до 31.12.2012 та набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п.8.1. Договору №5).

Договір №49/52 від 03.01.2013 діє із 01.01.2013 до 31.12.2013 та набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п.8.1. Договору №49/52).

Договір №49 від 12.12.2014 року діє із 01.01.2015 до 31.12.2015 та набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п.8.1. Договору №49).

На підтвердження надання послуг відповідачеві позивачем додано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт за період із січня 2008 року по грудень 2009 року (а.с.48-165 т.1), копії рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт за 2010 рік (а.с. 166-184 т.1), копії рахунків-фактур за 2011 рік (а.с.185-199 т.1) та копії актів здачі-приймання робіт за 2012 рік (а.с.202-212 т.1), 2013 рік (а.с.213-219 т.1), 2014 рік (а.с.220-230 т.1), 2015 рік (а.с. 231-241 т.1), 2016 рік (а.с. 242-247 т.1), 2017 рік (а.с. 248-249 т.1).

Однак відповідач у встановлені договорами строки в повному обсязі оплату за отримані послуги не провів.

Позивач також вказує, що листами №15 від 08.06.2016 (а.с.17 т.1), №19 від 25.07.2016 (а.с.18 т.1) та №16 від 30.08.2017 (а.с. 14 т.1) надсилав на адресу відповідача акти взаєморозрахунків із зазначеними у них сумами заборгованості. Однак відповіді на них не отримував.

З огляду на викладене вище, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договорів в частині оплати виконаних робіт, звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовними вимогами про стягнення боргу за надані послуги в розмірі 72053,78грн. за період з січня 2008 по листопад 2017 року.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що договори, неналежне виконання яких стало підставою для звернення до суду, за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Варто зауважити, що під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача щодо стягнення боргу строку позовної давності (а.с. 24-25, т.1).

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 19-20 т.1), остання нараховується із січня 2008 року. На підтвердження заборгованості відповідача позивач надав копії рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт (а.с. 48-230 т.1). Водночас, позовна заява подана до суду через відділення поштового зв'язку 20.12.2017. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що останнім пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовною вимогою щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 69209,78грн за період із січня 2008 року до 20 грудня 2014 року, тому відмовляє в цій частині в позові.

Відносно позовних вимог за період із 20.12.2014 по грудень 2017 року суд зазначає наступне.

У вказаний період відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору про надання послуг з ущільнення твердих побутових відходів №49 від 12.12.2014 року (а.с.33 т.1).

Судом встановлено, що згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 31.12.2014, який підписаний сторонами та скріплений печатками, вартість наданих послуг за грудень 2014 року становить 288,00грн. (а.с. 61 т.2).

Відповідно до платіжного доручення №13 від 30.01.2015 відповідачем згідно договору оплачено 288,00грн за виконані роботи за грудень 2014 року (а.с.46 т.2). Таким чином, судом встановлено, що заборгованість за 2014 рік у відповідача згідно умов договору відсутня.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2015 рік, які підписані сторонами та скріплені печатками, вартість наданих послуг становить 3258,00грн (а.с.231-241 т.1).

Оплата відповідачем послуг за 2015 рік підтверджується платіжними дорученнями №20 від 10.02.2015, №56 від 18.03.2015, №84 від 28.04.2015, №100 від 13.05.2015, №205 від 18.09.2015, №278 від 30.11.2015, №310 від 22.12.2015, №37 від 29.01.2016 та виписками із банківського рахунку відповідача (а.с. 46-54 т.2).

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість за 2015 рік у відповідача згідно умов договору відсутня.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень-травень 2016 року, які підписані сторонами та скріплені печатками, вартість наданих послуг становить 1332,00грн (а.с.242-246 т.1).

У письмових поясненнях від 01.03.2018 відповідач вказав, що договір №49 від 03.01.2013 є ідентичним договору №49/52 від 03.01.2013, а акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які додано позивачем до матеріалів справи за 2016, містять посилання на договір №50 від 03.01.2013 (укладений між позивачем та відповідачем про надання послуг підприємству із розміщення твердих побутових відходів на сміттєзвалищі) (а.с.42 т.2).

Оплата відповідачем послуг у сумі 504,00грн за січень та лютий 2016 року підтверджується платіжними дорученнями №53 від 17.02.2016 та №89 від 28.03.2016 (а.с.56-57 т.2).

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача за 2016 рік за надані позивачем послуги становить 828,00грн.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 30.04.2017, який підписаний сторонами та скріплений печатками, вартість наданих послуг за січень-квітень 2017 року становить 1746,00грн (а.с. 248 т.2).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 29.11.2017, згідно якого заборгованість відповідача за транспортні послуги з розміщення ТПВ згідно договору №49/52 від 03.01.2013 становить 4101,30грн за період із травня по листопад 2017 року (а.с. 249 т.1). Однак даний акт не підписаний та не скріплений печатками сторін. Відтак позивачем не доведено факт наявності заборгованості за вказаний період.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків відповідач визнає заборгованість у сумі 270,00грн за надані позивачем послуги за травень 2017 року, хоча позивачем не надано акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за даний період, який підписаний сторонами.

Доказів оплати наданих послуг за 2017 рік сторонами не надано, таким чином, судом встановлено, що заборгованість позивача за цей період становить 2016,00грн.

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків станом на 21.02.2018, підписаним представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 58-60 т.2).

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд вважає підтвердженими належними доказами позовні вимоги у сумі 2844,00 грн, а тому задовольняє позов у цій частині.

У задоволенні позовних вимог у сумі 69209,78грн суд відмовляє.

Судові витрати у разі часткового задоволення позову в порядкуст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 63,15грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевське орендне підприємство теплових мереж" (11001, Житомирська обл., Олевський район, м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, буд. 13 А, ідентифікаційний код 13566750)

на користь Дочірнього підприємства «Будпослуги №2» приватного підприємства «Будпослуги №1» (11001, Житомирська область, Олевський район, м.Олевськ, вул. Промислова, буд. 27, ідентифікаційний код 35215119):

-2844,00грн - боргу;

-63,15грн - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.03.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)