Рішення

від 21.03.2018 по справі 908/1779/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/111/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018 Справа № 908/1779/17

м. Запоріжжя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосе» (69069, м.Запоріжжя, вул. Михайла Грушевського, буд. 205)

до відповідача ОСОБА_1 товариство «Кастор 17» (62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221).

про стягнення 22478,16 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №8 від 27.01.2014 р., 16626,17 грн. пені, 1663,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 380,35 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

04.09.2017 до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосе» , м.Запоріжжя з позовною заявою до Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія» , м. Запоріжжя про стягнення 22478,16 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №8 від 27.01.2014 р., 16626,17 грн. пені, 1663,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 380,35 грн. 3 % річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2017 справу № 908/1779/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2017 порушено провадження у справі № 908/1779/17, справі присвоєно номер провадження 4/111/17, судове засідання призначено на 04.10.2017. Ухвалою суду від 04.10.2017 провадження у справі №908/1779/17, на підставі ч. 1 ст.79 ГПК України, зупинено до розгляду заяви позивача про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство № 908/1713/17.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2018 поновлено провадження у справі № 908/1713/17 з 05.02.2018.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

У зв'язку з чим, ухвалою суду від 05.02.2018 вирішено здійснювати розгляд справи №908/1779/17 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.02.2018.

Ухвалою суду від 28.02.2018 здійснено процесуальне правонаступництво, замінено відповідача у справі №908/1779/17 - ОСОБА_1 товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і Компанія» його правонаступником - ОСОБА_1 товариством "Кастор-17".

Ухвалою суду від 28.02.2018 відкладено розгляд справи по суті, призначено судове засідання, з повідомленням (викликом) сторін на 21.03.2018.

В судове засідання 21.03.2018 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача 12.03.2018 отримав ухвалу суду від 28.02.2018 про відкладення розгляду справи на 21.03.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача, в заяві, яка надійшла на адресу суду 23.02.2018 підтримував позовні вимоги. В позовній заяві зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу №8 від 27.01.2014 відповідачу було поставлено товар на суму 22478,16 грн., за який відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 22478,16 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу №8 від 27.01.2014, позивачем на підставі ст.ст. 549, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України нараховано пеню в розмірі 16663,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 1663,74 грн., 3 % річних в розмірі 380,35 грн.

Відповідач в судове засідання 21.03.2018 не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Командитного товариства «Кастор 17» (код ЄДРПОУ 05755559) є: 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221.

Ухвала суду від 28.02.2018 про відкладення розгляду справи по суті була направлена відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221, що є належним повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю сторін.

У судовому засіданні 21.03.2018 справу розглянуто, прийнято рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2014 між ТОВ Шосе (продавець) та ОСОБА_1 товариством «Запорізький завод високовольтної апаратури Вакатов і Компанія» (покупець, правонаступником якого є ОСОБА_1 товариство «Кастор 17» ) укладено договір купівлі-продажу № 8 від 27.01.2014 (далі - договір).

Пунктами 1.1., 1.2. договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатить його на умовах цього договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказані в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.9. договору продавець зобов'язаний разом з передачею товару надати покупцю наступні документи на товар:

- рахунок-фактуру в 1 екз.

- накладну в 1 екз.

- налогову накладну - 1 екз.

- документи, передбачені діючим законодавством, підтверджуючі якість та безопасність товару.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення 22478,16 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу №8 від 27.01.2014 р. та стягнення штрафних санкцій, яка складається з: 16626,17 грн. - пені, 1663,74 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 380,35 грн. - 3 % річних.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання.

Якщо на день закінчення договору покупець має невиконанні фінансові зобов'язання перед постачальником, то в частині виконання цих зобов'язань даний договір зберігає силу до тих пір, поки ці зобов'язання не будуть виконанні ним повністю (п. 8.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору товар постачається по ціні, вказаній сторонами в рахунку-фактурі та накладних.

Розрахунок за товар здійснюється протягом 10 календарних днів від дати поставки товару (п. 4.2 договору).

Приймання-передача поставленого товару оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими представниками покупця та продавця. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній (п.п. 3.5, 3.6 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. При цьому днем оплати вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. У випадку не надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по причині неправильного оформлення платіжних документів покупцем, оплата визнається недійсною (п. 4.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22478,16 грн., що підтверджується рахунком- фактурою № СФ-0000276 від 10.10.2016 на суму 8496,96 грн., рахунком-фактурою № СФ-0000279 від 11.10.2016 на суму 4527 грн., рахунком-фактурою № СФ-0000075 від 01.03.2017 на суму 9454,20 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с. 13, 17, 26) та підтвернджується видатковою накладною № РН-0000254 від 21.10.2016 на суму 8496,96 грн., видатковою накладною № РН-0000255 від 21.10.2016 на суму 4527 грн., видатковою накладною № РН-0000068 від 18.04.2017 на суму 9454,20 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с. 15, 18, 27). Дані видаткові накладні були підписані представником відповідача ОСОБА_2, на підставі довіреності № 1138 від 21.10.2016 та довіреності № 0022 від 18.04.2017, що містяться в матеріалах справи (а.с. 21, 31).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Керуючись п. 4.2 договору та ст. 253 ЦК України судом встановлено, що кінцевою датою оплати по видатковій накладній № РН-0000254 від 21.10.2016 та видатковій накладній № РН-0000255 від 21.10.2016 було 31.10.2016 включно, а по видатковій накладній № РН-0000068 від 18.04.2017 було 28.04.2017 включно.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків від 24.04.2017, яким сторони підтвердили наявність заборгованості у відповідача в розмірі 22478,16 грн. Даний акт звірки було підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На день розгляду справи ні позивачем, ні відповідачем не було надано доказів на підтвердження погашення заборгованості по договору купівлі-продажу № 8 від 27.01.2014 в розмірі 22478,16 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по договору купівлі-продажу № 8 від 27.01.2014, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 22478,16 грн., тому вимога позивача про стягнення 22478,16 грн. основного боргу заявлена законно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.4 договору, який передбачає, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого товару, постачальник має право нараховувати покупцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості поставленого товару за кожень день прострочки оплати.

За невиконання грошових зобов'язання за договором купівлі-продажу № 8 від 27.01.2014 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 16626,17 грн., яка розрахована за період: з 01.11.2016 по 01.05.2017 за зобов'язаннями по видатковій накладній № РН-0000254 від 21.10.2016 та видатковій накладній № РН-0000255 від 21.10.2016 та за період: з 01.05.2017 по 09.08.2017 за зобов'язаннями по видатковій накладній № РН-0000068 від 18.04.2017.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, тобто заявлена сума до стягнення пені не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що позивач застосовує ставку, передбачену п. 6.4 договору - 0,5 %, однак дана ставка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, судом було здійснено перерахунок пені, з урахуванням подвійної облікової ставки та встановлено, що позивачем правильно зазначено період часу за який нараховується пеня, однак правильною сумою до стягнення пені за зобов'язаннями по видатковій накладній № РН-0000254 від 21.10.2016 та видатковій накладній № РН-0000255 від 21.10.2016 за період: з 01.10.2016 по 01.05.2017 є 1803,85 грн., за зобов'язаннями по видатковій накладній № РН-0000068 від 18.04.2017 за період: з 01.05.2017 по 09.08.2017 є 660,50 грн., що разом складає 2464,35 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 380,35 грн. за період: з 01.11.2016 по 09.08.2017 та інфляційні втрати в розмірі 1663,74 грн. за період: з 01.11.2016 по 09.08.2017.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних наданий позивачем за вказаний вище період та встановлено, що правильною сумою до стягнення 3 % річних за період: з 01.11.2016 по 09.08.2017 є 380,18 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3 % річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що позивачем інфляційні втрати починали нараховуватись з відповідної дати (з 01.11.2016 по 09.08.2017), а не за місяць, тому суд при розрахунку інфляційних втрат бере період: з листопада 2016 по липень 2017, оскільки визначена позивачем кінцева дата нарахування інфляційних втрат 09.08.2017 - є майже початком місяця, тому суд не бере до уваги серпень 2017 в свій розрахунок.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом було встановлено, що правильною сумою до стягнення є 1710,01 грн. за період: з листопада 2016 по липень 2017, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 1663,74 грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосе» (69069, м.Запоріжжя, вул. Михайла Грушевського, буд. 205) задовольнити частково.

2. Стягнути з Командитного товариства «Кастор 17» (62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221, код ЄДРПОУ 05755559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосе» (69069, м.Запоріжжя, вул. Михайла Грушевського, буд. 205, код ЄДРПОУ 31952935) 22478 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп. основного боргу, 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 35 коп. пені, 380 (триста вісімдесят) грн. 18 коп . 3 % річних, 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 74 коп . інфляційних втрат, 1049 (одну тисячу сорок дев'ять) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 26» березня 2018.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.