Рішення

від 28.03.2018 по справі 910/114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2018Справа № 910/114/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" ДоТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" Провідшкодування збитків 6 149,13 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" про відшкодування збитків у сумі 6 149,13 грн.

В наслідок ДТП, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями фізичної особи під час керування транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, було завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана ДТП була визнана страховим випадком, тому позивачем було здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку із чим було подано зазначений позов.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/114/18 від 11.01.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" про відшкодування збитків у сумі 6 149,13 грн. залишено без руху.

19.01.2017 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

16.02.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем проти задоволення позову заперечується частково у зв'язку із тим, що позивачем при розрахунку страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Приймаючи до уваги всі подані сторонами заяви та докази, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2015 по Кільцевій дорозі у м. Києві за участю автомобіля ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, якиц належить ПАТ Фабрика технічних тканин та за участю автомобіля ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2016 у справі № 759/1561/16-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог п. п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України, тобто скоїв правопорушення за яке передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2016 у справі № 759/1561/16-п ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

26.06.2015 між позивачем (страховик) та ПАТ Фабрика технічних тканин (страхувальник) було укладено Договір про страхування автотранспорту № 26019 від 26.05.2015 (надалі - договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Частиною 2 ст. 8 Закону України Про страхування передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ДТП, яка сталася 11.09.2015 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі повідомлення про настання страхового випадку по страхуванню автомобіля та відповідальності автовласників за договрорм про страхування автотранспорту № 26019, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Колоннейд Україна" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1500014899 від 28.09.2015 транспортного засобу ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 23 779,31 грн.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок ПАТ УАК АФ Універсал-Авто СТО 23 779,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000039517 від 29.09.2015 на суму 23 779,31 грн. з призначенням платежу: страхове відшкодування ФТТ Технофільтр по кальк. № КА-0002192 від 18.09.2015 згідно акту № 1500014899 від 28.09.2015 без ПДВ.

Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1, вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс АІ 7768399, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 50 000,00 грн.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Як стверджує позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернулось до відповідача із вимогою про сплату страхового відшкодування у сумі 23 779,31 грн., на доказ чого до суду представлено копію регресної вимоги № R/L19813 від 30.06.2016, а також копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачем, в свою чергу, було перераховано позивачу страхове відшкодування у сумі 17 630,18 грн.

Враховуючи зазначене, на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування в сумі 6 149,13 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/32969/15.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2012 року випуску, проте при здійсненні огляду зазначеного транспортного засобу були виявлені пошкодження не пов'язані із ДТП, яка сталася 11.09.2015, а отже має застосовуватись до змінних деталей автомобіля коефіцієнт фізичного зносу.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що на момент подачі позовної заяви відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в межах суми відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Наразі, суд зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи звіт № 14709 від 02.10.2015 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом досліджено зазначений звіт, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу зазначеного автомобіля складає 0,38.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АІ 7768399 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн.

Згідно до калькуляції № КА-0002192 від 18.09.2015 загальна вартість виконання робіт та вартість нових запчастин для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ Ланос , реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 24 579,31 грн.

Окремо в зазначеному акті визначено розділ із назвою - "вартість запчастин (матеріалів)", вартістю 15 327,31 грн. з ПДВ, в якому міститься перелік деталей, які підлягають заміні та до яких має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу, а також окремо в цьому розділі є рядок з назвою вартість матеріалів .

Відповідачем у відзиві здійснено власний розрахунок застосування коефіцієнту фізичного зносу до змінних запчастин, відповідно до якого, останній застосовує коефіцієнт до розділу "вартість запчастин (матеріалів)" з вирахуванням рядка з назвою вартість матеріалів .

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ 7768399 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), в межах суми фактичних затрат та з урахуванням франшизи (0,00 грн.), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Виходячи із вартості деталей, які підлягають заміні(9 008,14 грн.), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,38), а також, приймаючи до уваги вартість робіт та послуг необхідних для відновлювального ремонту транспортного засобу(24 579,31- 9 008,14 грн.), господарський суд встановив, що розмір шкоди, який підлягає до відшкодування складає 21 156,21 грн. (9 008,14 ?(1-0,38)+ 15 571,17).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством та враховуючи часткове здійснення відповідачем відшкодування у сумі 17 639,18 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 3 526,03 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 917,47 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, корпус Б, оф. 455, код ЄДРПОУ 38815039) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) 3 526,03 грн. - страхового відшкодування та 917,47 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.