Рішення

від 26.03.2018 по справі 910/1374/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.03.2018Справа №  910/1374/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, б.1) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, б. 27-29, оф. 1) стягнення 53 900 грн. 00 коп. Представники: без повідомлення представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 53 900 грн. 00 коп. Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі рахунку – фактури №1026 від 12.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» перерахувало до Товариству з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» грошові кошти у розмірі 53 900 грн. 00 коп. Як зазначає Позивач, договірні відносини між сторонами відсутні, жодних договорів між позивачем та відповідачем не укладалось, у зв'язку з чим Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 53 900 грн. 00 коп. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2018 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 15.02.2018 року та 21.02.2018 року уповноваженим особам Позивача та Відповідача. 28.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 01.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на правову допомогу. 06.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» рахунок – фактуру №1026 від 12.07.2017 року на суму 77 000 грн. 00 коп. за піддон 1200х800. (а.с.21) Товариством з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» рахунок – фактуру №1026 від 12.07.2017 року на суму 53 900 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №519 від 17.07.2017 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за товар (піддон) зг. рахунку – фактури №1026 від 12.07.2017 р.» (а.с. 22) та випискою по рахунку Позивача. (а.с.23) 10.01.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу за вих. №4 про повернення грошових коштів у розмірі 53900 грн. 00 коп., сплачених відповідно до платіжного доручення №519 від 17.07.2017 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 10.01.2018 р., копією опису вкладення у цінний лист від 10.01.2018 р., інформацією з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с. 24-27) Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що договірні відносини між сторонами відсутні, жодних договорів між позивачем та відповідачем не укладалось, у зв'язку з чим Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 53 900 грн. 00 коп. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що фактично між сторонами склалися правовідносини за договором поставки у спрощеній письмовій формі, проте Позивач в порушення умов договору не здійснив 100% оплату за товар, жодних претензій від Позивача не надходило. Крім того, за вказаним рахунком – фактурою платником є саме Позивач, а не фізична особа, як він зазначає. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.  Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Як встановлено Судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» рахунок – фактуру №1026 від 12.07.2017 року на суму 77 000 грн. 00 коп. за піддон 1200х800. При цьому, у вказаному рахунку, наданому Позивачем, Покупцем зазначено фізичну особу. (а.с.21) В той же час, Відповідачем було надано рахунок – фактуру №1026 від 12.07.2017 року на суму 77 000 грн. 00 коп. за піддон 1200х800, в якому покупцем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс». Вказаний рахунок містить підпис особи, яка його виписала, та печатку підприємства Відповідача. (а.с.30) У листі Міністерства фінансів України від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339 «Щодо особливостей застосування первинних документів» зазначено, що рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури. Однак, Суд звертає увагу, що рахунок – фактура №1026 від 12.07.2017 року на суму 77 000 грн. 00 коп., наданий Позивачем, не містить особистий підпис особи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури, а тому Суд приймає до уваги рахунок – фактуру №1026 від 12.07.2017 року на суму 77 000 грн. 00 коп., наданий Відповідачем. Товариством з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» рахунок – фактуру №1026 від 12.07.2017 року на суму 53 900 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №519 від 17.07.2017 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за товар (піддон) зг. рахунку – фактури №1026 від 12.07.2017 р.» (а.с. 22) та випискою по рахунку Позивача. (а.с.23) Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов»язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212  Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо. Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 Цивільного кодексу України). Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України). Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин (у спрощений спосіб або шляхом укладення двостороннього правочину у письмовій формі), які б слугували підставою для перерахування позивачем спірної суми коштів на користь відповідача і підставою для правомірного утримання вказаної суми відповідачем. При цьому, суд враховує, що на час вирішення спору судом відповідачем не подано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували зміну правової природи спірних коштів як безпідставно отриманих. В свою чергу, належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження наявності у Відповідача обов'язку повернути спірні грошові кошти Позивачу в силу відсутності правових підстав для їх отримання Судом визнається саме платіжне доручення №519 від 17.07.2017 року на суму 53 900 грн. 00 коп., а також встановлена обставина відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин (у спрощений спосіб або шляхом укладення двостороннього правочину у письмовій формі), які б слугували підставами для перерахування позивачем спірної суми коштів на користь відповідача та правомірного утримання вказаної суми відповідачем. Таким чином, враховуючи те, що Позивачем були перераховані грошові кошти на підставі виставленого рахунку – фактури №1026 від 12.07.2017 року, а Відповідачем в свою чергу не надано доказів виконання зобов'язання  на перераховану суму, Суд приходить до висновку, що кошти в сумі 53 900 грн. 00 коп. є безпідставно отриманими Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой». Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» в розмірі 53 900 грн. 00 коп. Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 53 900 грн. 00 коп. коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 53 900 грн. 00 коп. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтехстрой» (01021, м.Київ, ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 13, офіс 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 41037428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллет Альянс» (69118, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ЧУБАНОВА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 39500557) 53 900 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 березня 2018 року. Суддя                                                                                          О.В. Чинчин