Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/23302/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/23302/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомПриватного акціонерного товариства Виноградівська пересувна механізована колона № 78 ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Екосистеми Проф Простягнення 563 816,93 грн Представники сторін:

від позивача: Чабанов А.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Виноградівська пересувна механізована колона № 78 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Екосистем Проф про стягнення 563 816,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду на виконання робіт № 25-07-2016 від 25.07.2016 в частині оплати виконаних робіт.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

У частині 3 вказаної статті вказано, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2018.

У судовому засіданні 29.01.2018 було відкладено підготовче засідання у справі до 16.02.2018.

У судовому засіданні 16.02.2018 судом було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2018 надав усні пояснення з природу заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 19.03.2018 не з'явився, відзив на позов у строк, встановлений судом, не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45. офіс 1105.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.01.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою не вірно зазначена адреса, відсутня адреса одержувача .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Екосистеми Проф не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екосистеми проф (підрядник) та Приватним акціонерним товариством Виноградівська пересувна механізована колона № 78 було укладено договір № 25-07-16 на виконання робіт на об'єкті Капітальний ремонт самопливного та напірного КНС-3. у м. Берегово , відповідно до п. 1.1 якого замовник передає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати будівельні роботи на об'єкті: Капітальний ремонт самопливного та напірного КНС-3, у м. Берегово згідно затвердженого кошторису договірної ціни, з труб замовника, а саме: труби РЕ 100 SDR-17(1,0 МПа), 200x11,9 мм - 903 м.п.; труби РЕ 100 SDR-17(1,0 МПа), 0200x11,9 мм - 30 м.п., труби сталеві 630x7 мм - 46 м.п.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду .

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п. 1.1. договору, виконання робіт здійснюється відповідно до діючих будівельних норм і технічних умов, на підставі погодженого комерційного кошторису.

Відповідно до п. 1.3 договору, виконавець приступає до виконання робіт після підписання Договору.

Сторони підтверджують, що мають право, компетенцію й повноваження на укладення, підписання й виконання даного договору (п. 1.4 договору).

За умовами п. 3.1 договору, договірна ціна вартості робіт, що доручені для виконання підряднику, визначене сторонами з урахуванням регламентуючих рішень з цього питання на основі діючи нормативних документів і складає з урахуванням ПДВ: 560 581 грн, в тому числі ПДВ - 93 430 грн. (Дев'яносто три тисячі чотириста тридцять гривень 00 коп.).

Замовник здійснює взаєморозрахунки з виконавцем в національній валюті України у будь-якій формі (п. 3.2 договору).

Замовник до початку робіт перераховує в формі авансу 30% від загального обсягу вартості робіт, узгодженого сторонами, що складає 168 174 грн. Невикористані після трьохмісячного терміну суми авансу повертаються замовнику.

Відповідно до п. 3.4 договору, виконавець, не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення кожного етапу виконання робіт, передає замовникові акти приймання-передачі виконаних Робіт.

Замовник здійснює приймання фактично виконаних робіт і підписує вищезазначені документи (п. 3.5 договору).

Замовник здійснює платежі в розмірі 100 % вартості виконаних робіт, протягом 5 робочих днів з моменту прийняття виконаних робіт на даному етапі, на підставі підписаних повноважними представниками сторін: - акта виконаних робіт; рахунку (п. 3.6 договору).

Закінченням виконання робіт вважається дата підписання кінцевого акту приймання-передачі. (п. 5.1).

Відповідно до п. 4.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору виконання робіт з урахуванням узгоджених додаткових робіт, позивачем були виконані роботи на загальну суму 581 116,00 грн, що підтверджується актом приймання-виконання робіт від 27.09.2016 за договором № 25-07-2016 на загальну суму 581 116,00 грн.

Проте, відповідачем лише частково було виконано зобов'язання з оплати робіт за договором, зокрема, коштами було сплачено 127 000,00 грн та передано матеріалів на суму 75 686,90 грн. Таким чином, відповідачем неоплачено роботи на суму 378 429,10 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 378 429,10 грн, 103 311,14 грн пені, 13 056,26 грн 3 % річних та 69 020,43 грн інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 3.4 договору, виконавець, не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення кожного етапу виконання робіт, передає замовникові акти приймання-передачі виконаних Робіт.

Замовник здійснює приймання фактично виконаних робіт і підписує вищезазначені документи (п. 3.5 договору).

Замовник здійснює платежі в розмірі 100 % вартості виконаних робіт, протягом 5 робочих днів з моменту прийняття виконаних робіт на даному етапі, на підставі підписаних повноважними представниками сторін:акта виконаних робіт; рахунку (п. 3.6 договору).

Закінченням виконання робіт вважається дата підписання кінцевого акту приймання-передачі. (п. 5.1).

Відповідно до п. 4.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підсипання і діє до 31.12.2016

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 27.09.2018 були укладені акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 на суму у розмірі 103 232,00 грн та на суму 477 884,00 грн.

З огляду на умови п. 3.6 договору, відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт у строк по 04.10.2016 (включно). Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач виконані роботи на суму 378 429, 10 грн не оплатив.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 378 429,10 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктами 7.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 103 311,11 грн пені за період з 05.10.2016 по 30.11.2017.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору № 25-07-16 від 25.07.2016 встановлено, що за порушення строків оплати виконаних та прийнятих відповідно до умов договору робіт, згідно довідки про вартість виконаних робіт,замовник сплачує пеню у розмірі 0,065% від вартості таких прийнятих та неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, не сплаченої суми заборгованості, встановлених дат прострочення, порядку розрахунків визначеного умовами договору, а також обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком з дня коли зобов'язання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 45 014,14 грн.

Приватне акціонерне товариство Виноградівська пересувна механізована колона № 78 просить суд також стягнути з відповідача 13 056,26 грн три відсотки річних та інфляційні втрати в розмірі 69 020,43 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 13 056,26 грн три відсотки річних та інфляційні втрати в розмірі 69 020,43 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екосистеми Проф (місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 1105, код ЄДРПОУ 38962342) на користь Приватного акціонерного товариства Виноградівська пересувна механізована колона № 78 (місцезнаходження: 90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, м. Виноградів, вул. Івана Франка, 106, код ЄДРПОУ 01037092) 378 429,10 грн основного боргу, 13 056,26 грн три відсотки річних, 45 014,14 грн пені, 69 020,43 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 7 582,80 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

28.03.2018

Суддя Спичак О.М.