ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.03.2018Справа № 910/1274/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін матеріали господарської справи
за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
до приватного підприємства "Ефективний технічний нагляд"
про виселення та стягнення 13 650, 10 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача: Авласенко Ю.А.
відповідача: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства "Ефективний технічний нагляд" про виселення останнього з квартири та стягнення 13 650, 10 грн., з яких: 1 088, 72 грн. - заборгованість по сплаті орендних платежів, 5 142, 52 грн. - неустойка за фактичне користування житловим приміщенням, 7 418, 86 грн. - штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди житлового приміщення № 5466 від 15.12.2014 та безпідставно займає приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1274/18. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 06.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 розгляд справи відкладено на 27.03.2018.
У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У судовому засіданні 27.03.2018 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 27.03.2018 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 777 від 19.04.2001 "Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" житловий будинок АДРЕСА_1 закріплено за позивачем на праві повного господарського відання.
Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (позивач) та приватним підприємством "Ефективний технічний нагляд" (відповідач) 15.12.2014 укладено договір № 5466 оренди житлового приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування квартиру № 9 загальною площею 40, 88 кв. у будинку на АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Факт отримання відповідачем в тимчасове користування квартири АДРЕСА_1 для тимчасового проживання родини ОСОБА_2 підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.12.2014, що є додатком №1 до договору № 5466 від 15.12.2014.
За умовами пункту 5.1 договору № 5466 від 15.12.2014 сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.12.2014 до 31.05.2015. Договір може бути продовжений за згодою позивача, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від відповідача надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (пункт 5.2).
В подальшому, сторонами у справі шляхом укладення додаткових угод № 1 від 25.05.2015, № 2 від 13.11.2015, № 3 від 15.05.2016, № 4 від 03.11.2016, № 5 від 12.05.2017, договір оренди № 5466 від 15.12.2014 за згодою сторін продовжувався на новий термін. Згідно додаткової угоди № 5 від 12.05.2017 строк дії договору продовжено до 30.11.2017.
У відповідності до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оренди державного та комунального майна, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як було зазначено вище, строк дії договору, з урахуванням його пролонгації, було встановлено по 30.11.2017 включно.
Листом № 056/24-2743 від 15.08.2017 позивач попередив відповідача, що строк дії договору оренди закінчується 30.11.2017 та в подальшому продовжуватися не буде. У зв'язку з чим, позивач пропонував до визначеного договором терміну звільнити орендовану квартиру АДРЕСА_1 та передати її за актом прийому-передачі. Крім того, 01.12.2017 позивач надіслав на адресу відповідача заяву № 056/24-3985 від 01.12.2017 про припинення дії договору оренди з 01.12.2017. Належні докази направлення вказаної заяви про припинення строку дії договору знаходяться в матеріалах справи.
Отже, судом встановлено, що відповідача, як орендаря, було повідомлено у встановлений договором та Законом строк про припинення дії договору та відсутність наміру його продовжувати, тому договір вважається припиненим після закінчення строку, на який його було укладено (з урахуванням попередньої пролонгації), тобто після 30.11.2017.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
У зв'язку з закінченням строку дії договору, у відповідності до статті 785 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов пункту 3.2.5 договору відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно позивачу за актом приймання-передачі, чого ним зроблено не було, у зв'язку з чим позовна вимога в частині виселення відповідача з орендованого житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та повернення його позивачу за актом приймання-передачі визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору № 5466 від 15.12.2014 за користування приміщенням Відповідач щомісячно сплачує позивачу орендні платежі у розмірі 694, 96 грн. на місяць. Орендні платежі сплачуються відповідачем по день фактичної передачі позивачу приміщення за актом прийому-передачі (пункт 2.6). Сторони домовилися, що у випадку припинення, розірвання договору, відповідач сплачує позивачу плату за фактичне користування приміщенням, у розмірі орендної плати по день фактичної передачі приміщенням останньому за актом прийому-передачі (пункт 2.7).
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно частини першої статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.
Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач в свою чергу оренду плату за період з грудня 2017 по січень 2018 не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1 088, 72 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 1 088, 72 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача неустойку за фактичне користування житловим приміщенням в розмірі 5 142, 52 грн. та штраф в розмірі 7 418, 86 грн. відповідно до пункту 6.6 договору.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 6.4 договору у разі невиконання відповідачем обов'язку, визначеного пунктом 3.2.5 договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення. Сторони домовились, що крім неустойки, визначеної пунктом 6.4 договору, у разі порушення орендарем пункту 3.2.5 договору, останній сплачує позивачу штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного: у випадку затримки відповідачем повернення приміщення позивачу понад шістдесят календарних днів, штраф встановлюється у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми річної орендної плати за користування приміщенням.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Перевіривши відповідні розрахунки позивача та враховуючи вищенаведене, вимоги про стягнення 7 418, 86 грн. - штрафу та 5 142, 52 грн. - неустойки визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити приватне підприємство "Ефективний технічний нагляд" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок, 1-Е, кв. 70, ідентифікаційний код 36628833) з квартири АДРЕСА_1 шляхом його передачі комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) за актом прийому-передачі.
3. Стягнути з приватного підприємства "Ефективний технічний нагляд" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок, 1-Е, кв. 70, ідентифікаційний код 36628833) на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) 1 088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 72 коп. - заборгованість по сплаті орендних платежів, 5 142 (п'ять тисяч сто сорок дві) грн. 52 коп. - неустойки за фактичне користування житловим приміщенням, 7 418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять ) грн. 86 коп. - штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено:.29.03.2018.
Суддя Т.Ю. Кирилюк
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2018 |
Оприлюднено | 29.03.2018 |
Номер документу | 73031798 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Кирилюк Т.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні