Рішення

від 29.03.2018 по справі 910/709/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 29.03.2018Справа №  910/709/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» до  Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3»          простягнення 8903,15 грн.           Суддя Смирнова Ю.М. Без виклику учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3» 8903,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товарів медичного призначення № ТК/106 від 06.02.2017 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3  999,88 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2227,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 2  441,07 грн. та 3% річних у розмірі 235,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/709/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала суду від 29.01.2018 отримана відповідачем 15.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103263492165. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 06.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3» (покупець) укладено договір  поставки продукції № 868 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю визначені цим договором товари медичного призначення (далі - товар), в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що передача товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, що є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 2.1 договору, оплата за поставлену партію товару здійснюється покупцем у строк, вказаній у видатковій накладній, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Грошові зобов'язання одержувача вважаються виконаними в момент отримання грошових коштів постачальником. Пунктом 5.4 договору визначено, що відпуск - приймання товару оформлюються видатковою накладною, підписаною особою, відповідальною за здійснення господарської операції від імені постачальника. Відповідно до видаткової накладної № ГЛСК-09822 від 26.12.2014, яка підписана представниками постачальника та покупця і посвідчена печатками обох сторін, постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар загалом на суму 5 141,05 грн. У наведеній видатковій накладній № ГЛСК-09822 від 26.12.2014 сторони узгодили, що оплата має бути проведена до 25.01.2015. Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару (1 141,17 грн.), внаслідок чого заборгованість відповідача за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар, складає 3 999,88 грн. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно  з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України). Як свідчать обставини справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем  - прийнято товар загалом на суму 5 141,05 грн., що підтверджується видатковою накладною.    Проте, відповідачем всупереч умов ст. ст. 526, 692 Цивільного кодексу України не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (п. 2.1 договору - до 25.01.2015)  придбаний  товар, а здійснено лише його часткову оплату. У зв'язку з цим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі  3 999,88 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання. Належних, допустимих та достатніх доказів сплати  наявної заборгованості станом на момент вирішення спору суду не надано. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару. За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем заперечень проти позову не наведено, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надано. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3 999,88 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 3999,88 грн. позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 235,00 грн. за період прострочення з 26.01.2015 по 09.01.2017, а також інфляційні нарахування в розмірі 26.01.2015 по 09.01.2018 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо здійснення нарахування). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виплати суми боргу в розмірі 3999,88 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 235,00 грн. за період прострочення з 26.01.2015 по 09.01.2017, а також інфляційні нарахування в розмірі 26.01.2015 по 09.01.2018, також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом щодо сум, строків та ставок нарахувань. Також, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 3 999,88 грн. заявлено вимогу про стягнення 2227,20 грн. пені за період прострочення з 26.01.2015 по 09.01.2018. Пунктом 6.3 договору визначено, у разі прострочення покупцем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.   Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.    Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим нарахування пені здійснюється судом за період з 26.01.2015 по 26.07.2015. Таким чином, за розрахунком суду, розмір пені складає 1 098,27 грн. Саме ця сума  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 3999,88 грн. основного боргу,  пеня у розмірі 1 098,27 грн., 3% річних у розмірі 235,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 441,07 грн. Інша частина позову залишена судом без задоволення. У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком-3» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 19, ідентифікаційний код 22901123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65, ідентифікаційний код 19117325) суму заборгованості у розмірі 3999 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп., пеню у розмірі 1098 (одна тисяча дев'яносто вісім) грн. 27 коп.,  3% річних у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2441 (дві тисячі чотириста сорок одна) грн. 07 коп., а також судовий збір у розмірі 1538 (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) грн. 58 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено:29.03.2018 Суддя                                                                                         Ю.М. Смирнова