Рішення

від 27.03.2018 по справі 910/201/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2018Справа № 910/201/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна

до товариства з обмеженою відповідальністю Технологічні Індустріальні Системи

про стягнення 305 103,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Чередніченко М.М. - представник (довіреність б/н від 08.02.2018)

від відповідача Валько І.В. - адвокат (договір № 2/17 від 14.07.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (далі - ТОВ Порше Лізинг Україна , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Технологічні Індустріальні Системи (далі - ТОВ ТІС , відповідач) про стягнення 305 103,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 305 103,37 грн., з яких: 58 508,51 грн. - сума заборгованості по лізинговим платежам, 4 656,26 грн. - 3% річних, 45 962,30 грн. - інфляційна складова боргу, 59 731,65 грн. - сума заборгованості за фактичне використання об'єкту лізингу, 5 186,32 грн. - 3% річних, 48 446,61 грн. - інфляційна складова боргу, 3 234,03 грн. - штрафні санкції за складені та надіслані вимоги (нагадування про несплату), 79 377,69 грн. - витрати позивача згідно з п. 8, п. 13 загальних умов договору (щодо вилучення об'єкта лізингу).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/201/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2018.

26.01.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем заява, з якою останній долучив підписаний примірник позовної заяви.

05.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду було зареєстроване подане відповідачем клопотання про повернення позову, обґрунтоване тим, що подана позовна заява не підписана представником позивача та до неї не долучена довіреність на підтвердження його повноважень.

Крім того, відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що строк сплати чергового лізингового платежу згідно з умовами укладеного сторонами договору відраховується з дня направлення позивачем відповідного рахунку, проте відповідач не отримував вказаних рахунків. Оскільки сума лізингового платежу залежала від курсу валют, який змінювався, без відповідного рахунку відповідач не володів достовірною інформацією про розмір чергового лізингового платежу і не мав обов'язку його сплатити. Відповідач також вважав, що позивачем не доведено належним чином розмір понесених ним витрат (79 377,69 грн.), пов'язаних з реалізацією його прав лізингодавця. Крім того, відповідач зазначив про сплив строку позовної давності для частини позовних вимог. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з виявленням вищевказаних недоліків позовної заяви, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2018 на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України позову заяву ТОВ Порше Лізинг Україна залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви у 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

09.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий позивачем супровідний лист з додатками, до якого останній долучив у тому числі й позовну заяву, що не мітила недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 призначено підготовче засідання на 27.02.2018.

26.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана відповідачем заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

27.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем пояснення, в яких останній, зокрема, вказав, що вважає відсутнім предмет спору, оскільки після припинення договору про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012 сума усіх відшкодувань вартості предмета лізингу, в тому числі авансовий платіж в розмірі 20 000,00 дол. США, що на момент розірвання договору (26.10.2014) за курсом НБУ складало 259 007,06 грн., повинні бути повернуті відповідачу і такої суми достатньо для повного покриття несплачених лізингових платежів, які є предметом даного спору.

У підготовчому засіданні 27.02.2018 судом була оголошена перерва до 06.03.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018 відхилено клопотання відповідача про закриття провадження у справі, як необґрунтоване, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.03.2018.

У судовому засіданні 27.03.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, у судовому засіданні 27.03.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.08.2012 між ТОВ Порше Лізинг Україна (лізингодавець) та ТОВ ТІС (лізингоодержувач) був укладений договір про фінансовий лізинг № 00005523 (далі - договір), згідно з умовами якого лізингодавець зобов'язався набути та передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Touareg NF 3,0 I V6 TDI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2 (далі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплачувати лізингові платежі своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до розділу договору Умови лізингу , вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 63 000,00 дол. США; авансовий платіж - еквівалент 22 050,00 дол. США; обсяг фінансування - 40 950,00 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців; лізинговий платіж - еквівалент 1 287,32 дол. США; адміністративний платіж - еквівалент 945,00 дол. США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені у гривні і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до п. 6.3; 2) відповідно до п. 6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в дол. США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватися лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Пунктом 4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є додатком до договору) передбачено, що Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено у цьому контракті).

Згідно з п. 5.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі. Будь-які дефекти об'єкта лізингу фіксуються в акті прийому-передачі. Об'єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього.

Актом прийому-передачі від 17.08.2012 підтверджується, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт лізингу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання передати об'єкт лізингу у користування відповідача виконав належним чином.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Відповідно до п. 6.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодились, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна, очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком або українським комерційним банком (ПАТ Креді Агріколь Банк або іншим банком) або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ Креді Агріколь Банк або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню.

Згідно з п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Таким чином, додатком до договору про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012 (Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) сторони погодили строки та суми сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за договором, останнім днем внесення яких визначено 15.07.2017.

Згідно з п. 8.3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України Про фінансовий лізинг ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктом 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Відповідно до п. 12.7 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту та, за можливості зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

Згідно з п. 12.8 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення.

У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору (п. 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Відповідно до п. 12.13 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадках, передбачених п. п 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

У п. 6.17 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодились, що у випадку розірвання контракту/ відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу.

Сторонами не заперечується, що позивач направив на адресу відповідача наявну у матеріалах справи вимогу № 00005523 від 16.10.2014, якою повідомив про відмову від договору, відтак договір про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012 є розірваним з ініціативи лізингодавця (позивача).

27.01.2015 предмет лізингу був вилучений у відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом державного виконавця.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що об'єкт лізингу був вилучений з користування відповідача після припинення дії договору.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджував, що відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, у період з липня 2014 року по січень 2015 року не було здійснено сплати лізингових платежів та плати за фактичне використання об'єкта лізингу в повному обсязі, а саме:

- платіж за липень 2014 року на суму 15 319,11 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00212496 від 02.07.2014, строк оплати якого настав 15.07.2014 - був оплачений відповідачем частково в сумі 6 076,33 грн. (двома платежами на суму 1 076,33 грн. та 5 000,00 грн.), у зв'язку з чим заборгованість за вказаним рахунком становить 9 242,78 грн., про що сторони не сперечаються);

- платіж за серпень 2014 року на суму 15 988,51 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00218898 від 04.08.2014, строк оплати якого настав 15.08.2014 - не сплачений;

- платіж за вересень 2014 року на суму 16 606,42 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00224941 від 04.09.2014, строк оплати якого настав 15.09.2014 - не сплачений;

- платіж за жовтень 2014 року на суму 16 670,80 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00230920 від 01.10.2014, строк оплати якого настав 15.10.2014 - не сплачений;

- платіж за листопад 2014 року на суму 16 670,80 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00239619 від 03.11.2014, строк оплати якого настав 15.11.2014 - не сплачений;

- платіж за грудень 2014 року на суму 19 644,50 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00244399 від 03.12.2014, строк оплати якого настав 15.12.2014 - не сплачений;

- платіж за січень 2015 року на суму 23 416,35 грн. відповідно до рахунку-фактури № 00251781 від 12.01.2015, строк оплати якого настав 15.01.2015 - не сплачений.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати лізингових платежів (за період з липня по жовтень 2014 року) в розмірі 58 508,51 грн., а також заборгованість за фактичне використання об'єкту лізингу (за період з листопада 2014 року по січень 2015 року) в розмірі 59 731,65 грн.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувача на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач доказів, які б підтверджували виконання ним обов'язку по сплаті лізингових платежів за липень-жовтень 2014 року в розмірі 58 508,51 грн., а також заборгованості за фактичне використання об'єкту лізингу в розмірі 59 731,65 грн. або спростовували доводи позивача, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 58 508,51 грн., а також заборгованості за фактичне використання об'єкту лізингу в розмірі 59 731,65 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 656,26 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 45 962,30 грн., нараховані на заборгованість по лізинговим платежам. А також 3% річних в розмірі 5 186,32 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 48 446,61 грн., нараховані на заборгованість за фактичне використання об'єкту лізингу в розмірі 59 731,65 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, нараховані позивачем на заборгованість по лізинговим платежам в розмірі 58 508,51 грн. (за періоди: з 16.08.2014 по 08.11.2017 для платежу за серпень 2014 року; з 16.09.2014 по 08.11.2017 для платежу за вересень 2014 року; з 16.10.2014 по 08.11.2017 для платежу за жовтень 2014 року), суд встановив, що вказаний розрахунок виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, а зазначена вказані позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягаютьє задоволенню у розмірі, визначеному позивачем: 3% річних у розмірі 4 656,26 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 45 962,30 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, нараховані позивачем на заборгованість за фактичне використання об'єкту лізингу в розмірі 59 731,65 грн. (за періоди з 16.11.2014 по 08.11.2017 для платежу за листопад 2014 року; з 16.12.2014 по 08.11.2017 для платежу за грудень 2014 року; з 16.01.2015 по 08.11.2017 для платежу за січень 2015 року), суд встановив, що розмір 3% річних становить 5 180,55 грн., а розмірі інфляційної складової боргу становить 47 186,26 грн., тобто є меншим ніж визначено позивачем до стягнення. Отже, вказані позовні вимоги заявлені позивачем правомірно, проте підлягають частковому задоволенню в розмірі, визначеному судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3 234,03 грн. штрафних санкцій за складені та надіслані вимоги (нагадування про несплату). Щодо вказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує штрафи за вимоги щодо сплати, надіслані лізиноодержувачем (нагадування про несплату): еквівалент 15 Євро за першу вимогу, 20 Євро за другу вимогу та 25 Євро за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Позивач стверджує, що ним були направлені на адресу відповідача наступні нагадування про несплату лізингових платежів: друге нагадування від 17.07.2014, третє нагадування від 04.08.2014, 15.08.2014, 04.09.2014, 17.09.2014, 03.10.2014, 16.10.2014.

Пунктом 20.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ Укрпошта або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром).

Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем вимог на адресу відповідача як це передбачено п. 20.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем доказів надсилання вимог не надано, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій за складені та надіслані вимоги (нагадування про несплату) в розмірі 3 234,03 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати позивача згідно з п. 8, п. 13 загальних умов договору (щодо вилучення об'єкта лізингу) у розмірі 79 377,69 грн.

Відповідно до п. 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Згідно з п. 8.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.

Пунктом 12.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.

Матеріалами справи підтверджуються відповідні витрати позивача на загальну суму 55 835,50 грн., з них:

- 750,00 грн. (625 грн. + 125 грн. ПДВ, включеного на підставі п. 6.17 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) - вартість юридично-консультаційних послуг з повернення заборгованості ТОВ ТІС (на підтвердження зазначених витрат надано: рахунок-фактуру № 02-0914 від 03.09.2014; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02-0914; платіжне доручення № 50018747 від 08.09.2014);

- 4 200,00 грн. (3 500,00 грн. + 700,00 грн. ПДВ, включеного на підставі п. 6.17 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) - вартість юридично-консультаційних послуг по клієнту ТОВ ТІС за договором № 00005523 (на підтвердження зазначених витрат надано: договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012; рахунок-фактуру № 3 від 12.01.2015; акт наданих послуг № 3 від 12.01.2015; платіжні доручення № 50020930 від 20.01.2015);

- 49 285,50 грн. - вартість послуг забезпечення повного та своєчасного виконання умов договору фінансового лізингу (на підтвердження зазначених витрат надано: договір про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011; рахунок на оплату № 21 від 30.01.2015; акт приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2015, спрямованих на вилучення автомобіля VW Touareg у ТОВ ТІС по договору № 00005523; платіжне доручення № 50021090 від 02.02.2015);

- 1 600,00 грн. - вартість стоянки автомобіля з 26.12.2014 по 28.04.2015 (на підтвердження зазначених витрат надано: замовлення-наряд № 000002811 щодо автомобіля VW Touareg, номер кузова НОМЕР_1; рахунок № В000001734 від 12.05.2015; платіжне доручення № 50022541 від 20.05.2015).

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат позивача згідно з п. 8, п. 13 загальних умов договору (щодо вилучення об'єкта лізингу) такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 55 835,50 грн.

В іншій частині понесення витрат позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено.

Щодо заявленого позивачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що в межах цивільної справи № 463/4136/15-ц, яка перебувала у провадженні Личаківського районного суду м. Львова, були розглянуті позовні вимоги ТОВ Порше Лізинг Україна про стягнення заборгованості за тими ж лізинговими платежами, які є предметом даного спору (що не заперечувалось представниками сторін), заявлені до ТОВ ТІС , а також особи, що виступила поручителем відповідача за договором про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02.11.2017 у справі № 463/4136/15-ц провадження у вказаній справі в частині позовних вимог до ТОВ ТІС закрито, оскільки такі вимоги належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Зазначаючи про сплив строку позовної давності, відповідач вказав, що звернення з позовом до суду з порушенням правил підсудності не перериває перебіг строку позовної давності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.05.2017 по справі № 6-1763цс16, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

З договору про фінансовий лізинг № 00005523 від 06.08.2012 вбачається, що виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором було забезпечене порукою. Поручителем виступив фізична особа ОСОБА_4, який погодився нести з відповідачем солідарну відповідальність перед позивачем.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відтак, оскільки позов, що розглядався Личаківським районним судом м. Львова в межах цивільної справи № 463/4136/15-ц, стосувався того самого предмету спору (в частині заборгованості по лізинговим платежам) та ґрунтувався на тих же матеріально-правових підставах і був поданий до одного з боржників з додержанням правил підсудності, суд дійшов висновку, що з поданням зазначеного цивільного позову (ухвала про відкриття провадження у справі від 23.09.2015) строк позовної давності переривався та на момент звернення до суду з даним позовом не сплив. Таким чином, наслідки спливу строку позовної давності не можуть бути застосовані під час вирішення даного господарського спору.

Крім того, суд зазначає, що не бере до уваги заперечення відповідача, наведені ним в поясненнях, поданих до суду 27.02.2018, оскільки будь-які зустрічні вимоги відповідача до позивача не є предметом розгляду в даному спорі. Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав, порушених, на його думку, позивачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 58 508,51 грн., 3% річних в розмірі 4 656,26 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 45 962,30 грн., заборгованості за фактичне використання об'єкту лізингу в розмірі 59 731,65 грн., 3% річних в розмірі 5 180,55 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 5,77 грн. судом відмовлено), інфляційної складової боргу в розмірі 47 186,26 грн. (у стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 1 260,35 грн. судом відмовлено), витрат позивача згідно з п. 8, п. 13 загальних умов договору (щодо вилучення об'єкта лізингу) в розмірі 55 835,50 грн. (у стягненні частини вказаних витрат позивача в розмірі 23 542,19 грн. судом відмовлено), у стягненні штрафних санкцій за складені та надіслані вимоги (нагадування про несплату) в розмірі 3 234,03 грн. судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що позивачем надані належні та достатні докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, а саме: договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015, заявка на надання юридичних послуг № 116 від 03.11.2017 (представництво інтересів у справі за позовом ТОВ Порше Лізинг Україна до ТОВ ТІС про стягнення заборгованості за договором № 00005523 від 06.08.2012, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003126, рахунок на оплату № 150526_116_1 від 03.11.2017, акт про надані послуги № 1 від 06.11.2017, банківська виписка від 15.11.2017 на суму 6 000,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Технологічні Індустріальні Системи (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10, ідентифікаційний код 36197096) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В, ідентифікаційний код 35571472) заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 58 508,51 грн. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісім грн. 51 коп.), 3% річних у розмірі 4 656,26 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість грн. 26 коп.), інфляційну складову боргу у розмірі 45 962,30 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 30 коп.), заборгованість за фактичне використання об'єкту лізингу в розмірі 59 731,65 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять одна грн. 65 коп.), 3% річних у розмірі 5 180,55 грн. (п'ять тисяч сто вісімдесят грн. 55 коп.), інфляційну складову боргу у розмірі 47 186,26 грн. (сорок сім тисяч сто вісімдесят шість грн. 26 коп.), витрати позивача згідно з п. 8, п. 13 загальних умов договору (щодо вилучення об'єкта лізингу) в розмірі 55 835,50 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 50 коп.), витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 448,53 грн. (п'ять тисяч чотириста сорок вісім грн. 53 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 155,92 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять грн. 92 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова