Рішення

від 05.03.2018 по справі 911/22/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р.           м. Київ            Справа № 911/22/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Приватного підприємства “Укргазпром”

про стягнення 5918,95 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-71 від 14.04.2017 року);

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Приватного підприємства “Укргазпром” про стягнення 5918,95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на порушення відповідачем строків оплати поставленого позивачем протягом січня – березня 2014 року природного газу згідно Договору на купівлю-продаж природного газу № 13-447-Н від 25.12.2013 року.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2018 року відкрито провадження у справі № 911/22/18, справу № 911/22/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2018 року.

В судовому засіданні 14.02.2018 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 14.02.2018 року не з’явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 19.01.2018 року не виконав, про причини неможливості виконання вимог цієї ухвали та причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 14.02.2018 року закрив підготовче провадження у справі № 911/22/18 та призначив справу № 911/22/18 до судового розгляду по суті на 05.03.2018 року.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Інформація про дату і час судових засідань у справі № 911/22/18 розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/22/18.

В судовому засіданні 05.03.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 05.03.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, не з’явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 05.03.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,

встановив:

25.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач, Продавець) та Приватним підприємством “Укргазпром” (далі – відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13-447-Н (далі - Договір) з Додатковими угодами.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити газ на умовах Договору.

Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню міста Снігурівка Миколаївської області (далі – споживачі Покупця) (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 б/н від 31.12.2013 року (далі - Додаткова угода № 1) Продавець передає Покупцеві з 01.12.2013 року по 31.12.2014 року газ в обсязі до 1900,00 тис. куб. м.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором становить 542596,11 грн., крім того ПДВ – 20 %, усього 651115,33 грн. (п. 5.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1).

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у три роки (п. 9.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.12.2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків – до повного їх здійснення (ст. 11 Договору в редакції Додаткової угоди № 1).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач протягом січня – березня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2579,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 року на суму 586,01 грн., від 28.02.2014 року на суму 1062,00 грн. та від 31.03.2014 року на суму 931,44 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 28.04.2014 року оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, у зв’язку з чим, за ним виникла заборгованість в сумі 2579,45 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у січня – березні 2014 року в загальній сумі 2579,45 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2579,45 грн. підлягає задоволенню.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2 Договору 161,81 грн. пені за загальний період з 20.02.2014 року по 19.09.2014 року, також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 244,37 грн. 3 % річних за загальний період з 20.02.2014 року по 30.09.2014 року та 2933,32 грн. інфляційних за загальний період березень 2014 року – вересень 2014 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 7.2 Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов‘язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована за фактичні періоди прострочення платежів, які не перевищують шестимісячного строку нарахування пені передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому вимога про стягнення пені правомірна та обґрунтована і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що заявлені в позові вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних, нараховані на суми фактичного прострочення за відповідні періоди у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Укргазпром” (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, буд. 41, офіс 18, код ЄДРПОУ 31367762) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2579 (дві тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 45 коп. боргу, 161 (сто шістдесят один) грн. 81 коп. пені, 244 (двісті сорок чотири) грн. 37 коп. 3 % річних, 2933 (дві тисячі дев’ятсот тридцять три) грн. 32 коп. інфляційних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.03.2018 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін