Постанова

від 16.03.2018 по справі 904/11429/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/11429/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

(головуючий - Суховаров А.В.)

від 02.08.2017

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Кощеєв І.М. судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.)

від 19.09.2017

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр"

на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі № 904/11429/16

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр"

про стягнення заборгованості за договором оренди майна

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" ( далі по тексту - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просило суд: винести ухвалу, якою скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - ТОВ "Феро-Центр" від 22.05.2017 ВП №53939852 державного виконавця Арутюняна Е. Б. Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; зобов'язати зберігача арештованого майна - Публічне акціонерне товариство "Дніпрометиз" в особі представника за довіреністю № 356 від 04.10.2016 Геліх Сергія Григоровича, повернути ТОВ "Феро-Центр" арештоване постановою від 22.05.2017 ВП №53939852 майно.

Скарга обґрунтована, серед іншого, посиланням на статті 7, 18, 48, 74 Закону України "Про виконавче провадження" та тим, що описане та арештоване майно не є власністю ТОВ "Феро-Центр".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2017 скаргу прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 у справі №904/11429/16 у задоволенні скарги ТОВ "Феро-Центр" на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 у справі №904/11429/16 залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2017 у справі №904/11429/16, яке набрало законної сили, 10.05.2017 видано накази: про стягнення з ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ" (далі по тексту - ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ") суму 64 453, 02 грн. заборгованості з орендних платежів, 128 906, 04 грн. неустойки, 2 900, 39 грн. судового збору; зобов'язання ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" прийняти у ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" об'єкт оренди, переданий у тимчасове, платне та зворотнє користування за Договором оренди (найму) майна №989/13 від 01.12.2013, а саме - майданчик відкритого типу з мостовим краном в/п 10 т. загальною площею 560,00 кв. м. (склад металу), - нежитлові приміщення загальною площею 80,00 кв. м. (біля склад металу ), надавши можливість вивільнити об'єкт оренди від майна ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР";

- постановою Центрального відділу державною виконавчою служби міста Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.05.2017 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/11429/16 від 10.05.2017 про стягнення з ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" на користь ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" - 64 453,02 грн. заборгованості з орендних платежів, 128 906,04 грн. неустойки, 2 900,39 грн. судового збору;

- державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 22.05.2017 винесено постанову про арешт майна ( коштів ) боржника, за змістом якої державним виконавцем описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику: силовий електричний кабель АВВГ 3x120х1x95 у кількості - 705 метрів, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20; електровантажна магнитна шайба М-42 у кількості 1, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20; електромагнит М-42 зі станцією керування у кількості 1, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20. Вказане майно передано на відповідальне зберігання представнику Стягувача;

- ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" звернулося до суду зі скаргою на дії держаного виконавця з винесення постанови про опис та арешт майна від 22.08.2017, з огляду на те, що описане та арештоване майно не є власністю боржника - ТОВ "Феро-Центр", а лише перебуває у нього в оренді для ведення господарської діяльності, що порушує права користувача -ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" та блокує його господарську діяльність, а також порушує права власника цього майна - ТОВ "СТИЛ-МЕТ";

- ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" проти скарги заперечувало, посилаючись на те, що під час вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна, Божником не було надано доказів на підтвердження права власності третіх осіб на майно, що підлягає опису та арешту державним виконавцем.

Відмовляючи у задоволенні скарги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" не доведено фактів порушення державним виконавцем приписів чинного законодавства (ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження") під час проведення відповідних дій, які б свідчили про наявність підстав для визнання їх незаконними та скасування оскаржуваної постанови. При проведенні опису та арешту майна Боржника (ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР") у виконавчому провадженні №53939852 старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області діяв в межах встановлених законодавством України, зокрема ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 та згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №904/11429/16, ТОВ "Феро-Центр" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а скаргу на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем порушено вимоги ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останнім було арештовано та вилучено майно яке не є власністю боржника - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР". Суд апеляційної інстанції фактично визнав, що майно належить ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР", чим фактично вирішив права і обов'язки власника майна - ТОВ "СТИЛ-МЕТ", який не був залучений у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Дніпрометиз" заперечує проти її доводів, посилаючись на відсутність правових підстав для звернення до суду з відповідними вимогами, оскільки ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" не вважає себе власником описаного та арештованого майна. В такому випадку, відповідний спір підлягає розгляду в позовному провадженні за позовом особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 06.02.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №904/11429/16.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 16.02.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; інші документи, визначені у частині першій статті 3 Закону.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі первинних та інших документів (інвентаризаційного опису, бухгалтерських довідок боржника - ТОВ "Феро-Центр", накладних тощо), які підтверджували право власності ТОВ "Феро-Центр" на рухоме майно (переданих до органу державної виконавчої служби стягувачем - ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ") старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Дніпра на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішення проведено опис та арешт майна боржника - ТОВ "Феро-Центр", про що винесена відповідна постанова.

Спірною постановою було описано та накладено арешт на наступне майно боржника - ТОВ "Феро-Центр", що перебувало на території стягувача - ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" (орендованих Боржником площах) за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20: Електровантажна магнітна шайба М-42 у кількості 1 шт.; Електромагнит М-42 зі станцією керування у кількості 1 шт.; Силовий електричний кабель АВВГ. Відповідальним зберігачем цього майна призначено представника Стягувача Геліх Сергія Григоровича.

В процедурі проведення опису та арешту зазначеного майна брав участь директор боржника - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" - Борисов Сергій Олександрович, який ані під час проведення опису та арешту майна ані згодом у своїх зауваженнях на постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, які були подані після проведення виконавчої дії, не надав відділу ДВС документи, що підтверджували б право власності третіх осіб на арештоване майно.

Як встановлено судами, ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" оскаржує дії держаного виконавця з винесення постанови про опис та арешт майна від 22.08.2017, з огляду на те, що описане та арештоване майно не є його власністю, що порушує права власника цього майна - ТОВ "СТИЛ-МЕТ".

В п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 зазначено, що відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України.

Судами встановлено, що ТОВ "СТИЛ-МЕТ" не зверталось до суду з позовом про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту (суду відповідних доказів не надано).

З відповідною скаргою на дії органу державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна, звернувся боржник -ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР".

У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (п. 9.10. постанови Пленуму від 17.10.2012 № 9).

Ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок визначення вартості майна боржника, його оцінку.

У даному випадку, боржник - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" не оскаржує визначення вартості майна, його оцінку.

Ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок зберігання майна, на яке накладено арешт.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем (ч. 3 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження").

Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження").

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (ч. 6. ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження").

Відмовляючи у задоволенні скарги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Феро-Центр" не доведено фактів порушення державним виконавцем приписів чинного законодавства (ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження") під час проведення відповідних дій, які б свідчили про наявність підстав для визнання їх незаконними та скасування оскаржуваної постанови.

На підтвердження такого висновку судом апеляційної інстанції також враховано те, що у своїх зауваженнях на постанову про опис та арешт майна, ТОВ "Феро-Центр" не вказуючи конкретну дату переходу права власності на арештоване майно до третьої особи, не надаючи жодних документів, які б підтвердили перехід права власності на таке майно, повідомляє відділ ДВС, що арештоване майно йому не належить. На підтвердження таких своїх зауважень боржник - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" надає лише "Інвентарну відомість основних засобів...", форма та зміст якої не відповідають нормативно встановленому порядку обліку основних засобів на підприємствах та суперечить, в тому числі, Методичним рекомендаціям з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженим Наказом Мінфіну № 561 від 30.09.2003. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданого ТОВ "Феро-Центр" документу не можливо встановити чи це вибірковий перелік майна, який належить боржнику, чи повний перелік основних засобів боржника. Всупереч Методичним рекомендаціям та нормам Наказу Мінстату № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" згаданий документ не містить в собі посилання на інвентарні номери основних засобів, на їх інвентарні картки; не містить в собі дані про вибулі основні засоби боржника та причини їх вибуття.

Судами встановлено, що у своїх зауваженнях на постанову про опис та арешт майна, ТОВ "Феро-Центр" зазначає, що арештоване та описане майно, перебуває у нього в оренді, але в той же час не надав державному виконавцеві жодних документів, які б підтверджували орендні відносини щодо описаного та арештованого майна, зокрема будь-яких господарських договорів чи первинну документацію.

Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ "ФЕРО- ЦЕНТР" по результатам інвентаризації за 2016 рік від 01.10.2016 - на балансі боржника - ТОВ "Феро-Центр" обліковується арештоване майно (магнітні шайби та силовий кабель - пункти 4, 27, 28 інвентаризаційного переліку). Вказаний оригінал інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" за 2016 рік від 01.10.2016 з супровідним листом № 06/04-01 від 06.04.2017 надавався державному виконавцеві при проведенні опису та арешту майна боржника - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР".

З огляду на викладене, дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо опису та арешту майна боржника - ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" у виконавчому провадженні № 53939852, були обґрунтовано визнані попередніми судовими інстанціями такими, що відповідають вимогам законодавства, зокрема ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегією суддів відхиляються доводи ТОВ "Феро-Центр", викладені у касаційній скарзі, оскільки вони спрямовані на встановлення нових обставин та переоцінку доказів. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №904/11429/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська