Постанова

від 28.03.2018 по справі 812/1725/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року справа №812/1725/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (повний текст складено 22 січня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1725/17 (суддя І інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2017 року №№ 0017501205, 0017491205,-

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив: - визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 № 0017501205, яким застосовано штрафні санкції в сумі 30939,68 грн; - визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 № 0017491205, яким застосовано штрафні санкції в сумі 8827,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди від 2009 року орендує земельну ділянку загальною площею 0,5645 га на території м. Рубіжне Луганської області для розміщення автостоянки автотранспорту. З посиланням на норми статті 6 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі за текстом - Закон № 1669-VII) та наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" позивач вказав, що відповідач не має законних підстав нараховувати штрафні санкції на борг, який виник у період з 2015 року по 08.06.2016, у зв'язку з проведенням на території м. Рубіжного Луганської області антитерористичної операції. Станом на початок 2016 року у позивача була переплата з оплати за оренду землі в сумі 11010,28 грн, а постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 по справі № 812/843/16 Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області відмовлено у стягненні боргу за оренду землі за період 2015-2016 роки з огляду на звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування землею у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № 812/1725/17 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2017 року № 0017501205, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" (ідентифікаційний код 13370879, місцезнаходження: 92931, Луганська область, Кремінський район, село Кудряшівка, вулиця Набережна, будинок 5) застосовано штрафні санкції в сумі 30939,68 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2017 року № 0017491205, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" (ідентифікаційний код 13370879, місцезнаходження: 92931, Луганська область, Кремінський район, село Кудряшівка, вулиця Набережна, будинок 5) застосовано штрафні санкції в сумі 8827,17 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" орендної плати за землю за жовтень 2014 року - липень 2017 року, результати якої оформлено актом від 11.10.2017 № 278/12-32-12-05/13370879. Камеральною перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині порушення строків сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з орендної плати за землю.

За результатами камеральної перевірки, контролюючим органом нараховано штрафні санкції за прострочення сплати податкового зобов'язання у терміни більше 30 календарних днів у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" (ідентифікаційний код 13370879) зареєстроване юридичною особою, знаходиться у селі Кудряшівка Кремінського району Луганської області, перебуває на обліку як платник податків в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Кремінське відділення), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2017 за № 1003272313 (арк. спр. 85-87).

На виконання вимог пункту 49.1 статті 49, пункту 50.1 статті 50, пункту 54.1 статті 54, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з плати за землю:

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 30.01.2014 № 9003209277 (арк. спр. 120-121, 138, 139-142);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 23.02.2015 № 9020859176 (арк. спр. 118-119, 144, 145-148);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 23.11.2016 № 9276933526 (арк. спр. 122-123, 153, 154-156);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 01.12.2016 № 9276936764 (арк. спр. 124-125, 149, 150-152);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016 № 9021002299 (арк. спр. 116-117, 158, 159-161);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 17.02.2017 № 9023170277 (арк. спр. 114-115).

Відповідно до поданої податкової звітності з плати за землю позивачем як платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності нараховано податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю:

- на 2014 рік в загальній сумі 52891,44 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень- грудень - 4407,62 грн щомісяця;

- на 2015 рік в загальній сумі 0 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-грудень - 0 грн щомісяця;

- на 2016 рік в загальній сумі 94675,59 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-листопад - 7889,63 грн щомісяця, грудень - 7889,66 грн;

- на 2017 рік в загальній сумі 100356,13 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-листопад - 8363,01 грн щомісяця, грудень - 8363,02 грн.

Посадовою особою Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю щодо своєчасності сплати до бюджету за жовтень 2014 року - липень 2017 року, за результатами якої складений акт від 11.10.2017 за № 1278/12-32-12-05/13370879 (арк. спр. 181-184).

Камеральною перевіркою, результати якої оформлено актом від 11.10.2017 за № 1278/12-32-12-05/13370879, встановлено порушення встановлених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у звітній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 30.01.2014 № 9003209277, звітній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 23.02.2015 № 9020859176, уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 23.11.2016 № 9276933526, звітній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016 № 9021002299 та звітній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 17.02.2017 № 9023170277.

На підставі акта від 11.10.2017 за № 1278/12-32-12-05/13370879 про результати камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з положеннями статті 126 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017:

- № 0017501205, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % в сумі 30939,68 грн (арк. спр. 7-8, 9-12, 110, 111-112);

- № 0017491205, яким до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % в сумі 8827,17 грн (арк. спр. 13, 14, 113, 113 зв.).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями пунктів 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пунктів 287.1, 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII (тут і надалі положення Закону наведені в редакції, чинній до 08 червня 2016 року):

період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669-VII, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Отже, статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Відповідно, у період з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Разом з тим, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не був визначений.

Відповідно до вимог пунктів 30.1, 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами пункту 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Згідно з пунктом 30.9 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Разом з цим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" подало до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 30.01.2014 № 9003209277, у якій за вказаний період самостійно нарахувало до сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної форми власності в загальній сумі 52891,44 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень- грудень - 4407,62 грн щомісяця. До контролюючого органу позивачем не подано уточнюючу податкову звітність з плати за землю за 2014 рік, у якій нараховані до зменшення податкові зобов'язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, тобто, позивач не скористався правом податкової пільги за платежем земельний податок та орендна плата за землю з юридичних осіб шляхом подання уточнюючої декларації в строки, передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно, позивач був зобов'язаний самостійно сплатити таку суму податкових зобов'язань у спосіб та строки, визначені вище вказаними нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також, зокрема, за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У межах спірних правовідносин, з інтегрованої картки платника з орендної плати за землю за 2014 рік вбачається, що станом на 02.10.2014 у товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" існувала заборгованість в загальній сумі 5649,70 грн, з якої недоїмка в сумі 5615,49 грн та пеня в сумі 34,21 грн (арк. спр. 185-186).

Кошти, сплачені платником 19.12.2014 в сумі 1000,00 грн, 06.01.2015 в сумі 1800,00 грн, 23.01.2015 в сумі 1800,00 грн, 23.02.2015 в сумі 1900,00 грн зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення - на погашення недоїмки в сумі 5615,49 грн (станом на 23.02.2015 погашена повністю) та пені в сумі 34,21 грн (станом на 23.02.2015 погашена повністю). Частина сплачених 23.02.2015 коштів в сумі 850,30 грн зарахована на часткове погашення недоїмки по орендній платі за землю за вересень 2014 року по строку сплати до 30.10.2014 в сумі 4407,62 грн (арк. спр. 185-186, 187-189).

З інтегрованої картки платника з орендної плати за землю за 2015 рік вбачається, що:

- оренда плата за землю за вересень 2014 року по строку сплати до 30.10.2014 в сумі 4407,62 грн сплачена 23.02.2015 в сумі 850,30 грн, 25.03.2015 в сумі 2525,56 грн, 31.03.2015 в сумі 2,6 грн, 22.04.2015 в сумі 1029,16 грн;

- оренда плата за землю за жовтень 2014 року по строку сплати до 30.11.2014 в сумі 4407,62 грн сплачена 22.04.2015 в сумі 470,84 грн, 30.04.2015 в сумі 855,10 грн, 06.05.2015 в сумі 800,00 грн, 07.05.2015 в сумі 24,79 грн, 18.05.2015 в сумі 2200,00 грн, 20.05.2015 в сумі 56,89 грн;

- оренда плата за землю за листопад 2014 року по строку сплати до 30.12.2014 в сумі 4407,62 грн сплачена 20.05.2015 в сумі 321,08 грн, 02.06.2015 в сумі 950,00 грн, 08.06.2015 в сумі 1100,00 грн, 10.06.2015 в сумі 800,00 грн, 22.06.2015 в сумі 1236,64 грн;

- оренда плата за землю за грудень 2014 року по строку сплати до 30.01.2015 в сумі 4407,62 грн сплачена 22.06.2015 в сумі 186,21 грн, 07.07.2015 в сумі 2300,00 грн, 20.08.2015 в сумі 1200,00 грн, 25.08.2015 в сумі 721,41 грн.

Порушення строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю за податкові періоди (календарні місяці) вересень-грудень 2014 року, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, є підставою відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.

Оскільки згідно з поданою податковою звітністю - звітною податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 23.02.2015 № 9020859176 та уточнюючими податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 23.11.2016 № 9276933526, від 01.12.2016 № 9276936764, позивачем як платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності нараховано податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю на 2015 рік в загальній сумі 0 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-грудень - 0 грн щомісяця, підстави для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у контролюючого органу відсутні.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 812/843/16, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" про стягнення коштів за податковим боргом з орендної плати за землю станом на 24 травня 2016 року у сумі 49647,50 грн, з яких 42600,79 грн - основного платежу (за податковими деклараціями від 19.02.2015 № 9020859176 за 2015 рік та від 03.02.2016 № 9021002299 за 2016 рік) та 7046,71 грн - пені, відмовлено, оскільки таке стягнення суперечить вимогам статті 6 Закону № 1669-VII, якою суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (арк. спр. 70-75, 76-80).

Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 812/843/16 набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина друга статті 370 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 812/843/16, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, у тому числі, контролюючим органом, встановлено обставини звільнення товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" від обов'язку сплати орендної плати за землю за податковими деклараціями від 19.02.2015 № 9020859176 за 2015 рік та від 03.02.2016 № 9021002299 за 2016 рік в сумі 42600,79 грн, яка виникла станом на 24 травня 2016 року, виключають підстави для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю за податкові періоди (календарні місяці) січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

При проведенні камеральної перевірки, результати якої оформлено актом від 11.10.2017 за № 1278/12-32-12-05/13370879, Головним управлінням ДФС у Луганській області не враховані вищезазначені обставини, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю за податкові періоди (календарні місяці) січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем як платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності у податковій звітності нараховано податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю на 2015 рік в загальній сумі 0 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-грудень - 0 грн щомісяця, і постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 812/843/16, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, у тому числі, контролюючим органом, встановлені обставини звільнення товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" від обов'язку сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю за податкові періоди (календарні місяці) січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, суми, сплачені платником податків, починаючи з 25.08.2015 (120,61 грн) мали зараховуватись контролюючим органом на погашення податкових зобов'язань з орендної плати за землю за податкові періоди (календарні місяці), починаючи з квітня 2016 року.

Зазначені вище обставини, які не були враховані контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформлено актом від 11.10.2017 за № 1278/12-32-12-05/13370879, призвели до неправильних та помилкових висновків в частині встановлених порушень строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, за податкові періоди (календарні місяці) січень-грудень 2015 року, січень-жовтень 2016 року, квітень 2017 року, червень 2017 року та, як наслідок, до неправильних та помилкових висновків про притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за вказаний період.

З інтегрованої картки платника з орендної плати за землю за 2016 рік (арк. спр. 190-195) та акта від 11.10.2017 за № 1278/12-32-12-05/13370879 про результати камеральної перевірки (арк. спр. 181-184) судом встановлено, що уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 01.12.2016 № 9276936764 розцінювалась контролюючим органом як сплата податкового боргу з орендної плати за землю, а дата прийняття такої уточнюючої декларації розцінювалася відповідачем як дата фактичної сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, подання уточнюючих розрахунків, якими зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу за землю за рахунок майна платників податків, подання уточнюючих розрахунків тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення у зв'язку із виявленою помилкою, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Слід зазначити, що положення пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначають у якості підстави застосування штрафу порушення строків погашення податкового боргу. Об'єктом застосування штрафу є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є сумою узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Відсутність погашеної у межах спірних відносин суми унеможливлює застосування штрафу.

Погашення податкового боргу в розумінні пункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під яким слід розуміти зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, у межах спірних правовідносин є неприйнятним, оскільки "погашення податкового боргу" не є тотожнім з поняттям "погашенню суми податкового боргу", відсутність суми як основної ознаки, об'єкту погашення виключає кореспонденцію цієї норми із положеннями пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Відсутність складу правопорушення, а саме відсутність факту погашення податкового боргу доводить безпідставність застосування штрафу.

Різне трактування положень статті 126 Податкового кодексу України стало наслідком між конструкцією диспозиції та санкції статті 126 Податкового кодексу України, положення якої в абзаці першому передбачають відповідальність за несплату грошового зобов'язання, а розмір штрафу, передбачений абзацами другим та третім цієї статті, встановлюють від погашення суми податкового боргу. За основними засадами податкового законодавства України такий спір підлягає вирішенню на користь платника податків, виходячи із презумпції правомірності рішень платника податку, закріпленої підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на те, що звільнення позивача, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у спірні періоди має відбуватись лише на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України, який засвідчує наявність форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили), є безпідставними та необґрунтованими з таких підстав.

За приписами статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Між тими, статтею 6 Закону № 1669-VII не вимагається отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції у період з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року включно.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, вимоги про визнання індивідуального акта суб'єкта владних повноважень недійсним, незаконним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання індивідуального акта протиправним.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інтеграл" належить задовольнити повністю.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № 812/1725/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № 812/1725/17- залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко