Постанова

від 27.03.2018 по справі 807/539/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1138/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Затолочного В.С., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року (рішення ухвалене у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., повний текст судового рішення виготовлене 03.01.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство рибного господарства України, про визнання дій протиправними, зобов'язання скасувати наказ та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство рибного господарства України, згідно якої просить суд винести постанову, якою визнати дії відповідача по справі протиправними та зобов'язати відповідача скасувати наказ № 60-К від 26.12.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_2." та поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління Закарпаттярибоохорони.

Позивач позовні вимоги мотивували тим, що підставою для його звільнення із займаної посади став наказ Держрибагентства України "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України" від 30 листопада 2015 року № 369. Позивач вважає, що значена в наказі підстава не є належною, оскільки Управління Закарпаттярибоохорона на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення все ще перебувало в стадії ліквідації. Під час прийняття наказу № 60-К від 26 грудня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_2.", головою комісії з ліквідації не було забезпечено дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів по працю України. Крім цього, позивач зазначає, що Наказом Держрибагентства України "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України" від 30 листопада 2015 року № 369 передбачається взамін територіальних органів Держрибагентства в областях із статусом юридичних осіб утворити аналогічні управління, але вже без статусу юридичної особи. Згідно зі статтею 36 частиною 2 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дію трудового договору. Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області за правовими ознаками проведено реорганізацію структури, а не ліквідацію. З огляду на вимоги статті 40 частини 1 пункту 1 КЗпП України працівники цих підрозділів не підлягали звільненню з роботи. Крім того, позивач вказав на те, що останній був звільнений під час його тимчасової непрацездатності. Просила позов задоволити.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_2.". Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01 січня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року за № 894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року за № 86), ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови), правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (пункт 3 постанови).

09 грудня 2015 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року за № 60-к "Про звільнення ОСОБА_2." позивача звільнено з посади завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Статтею 87 частини 1 пункту 1 Закону України "Про державну службу" визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пунктом 4 частиною 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно статті 36 КЗпП України у разі зміни підпорядкованості підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Однак, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно наказу позивача 09 грудня 2015 року було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Держрибагенства України.

Згідно приписів статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що законодавством передбачена можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідачем не виконано, трудові гарантії позивача як працівника порушені, а тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що рішення відповідача про звільнення позивача є незаконним.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-237а11.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року за № 894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року за № 86), вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1. Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком 2. Правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство. Державне агентство рибного господарства зобов'язано забезпечити: здійснення територіальними органами, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства. Відповідно до Переліку територіальних органів, що утворюються (додаток 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року за № 894) утворено Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно статті 40 частини 3 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Дане правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Разом з тим, повної ліквідації відповідача не відбулося, оскільки у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року за № 894 було утворено Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області, яке виконує (здійснює) повноваження відповідача. Суд зазначає, що повна ліквідація можлива у випадку, коли державна відмовляється від функцій, які виконувало ліквідована установа. Зміна статусу юридичної особи - не свідчить про повну ліквідацію.

Проте, як вже наголошувалось раніше позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, що суперечить зазначеній нормі.

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2014 року у справі за № 21-212а14.

Судом першої інстанції також правомірно застосовано приписи ч.2 ст.9 КАС України та визнав протиправним та скасував наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_2.".

Відповідно статтею 77 частин 1 та 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у справі №807/539/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді В. С. Затолочний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 28.03.2018 року