Постанова

від 27.03.2018 по справі 813/2316/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа №813/2316/17

адміністративне провадження №К/9901/1695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника відповідача - адвоката - ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів Гінди О. М., Курилець А. Р., Мікули О. І. у справі 813/2316/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефул Ресурс" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках,

У С Т А Н О В И В :

30 червня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі по тексту податковий орган, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефул Ресурс" (далі по тексту Товариство, платник податків, відповідач у справі) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

17 серпня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено, з мотивів безпідставності та необґрунтованості позовних вимог податкового органу, а також внаслідок недотримання позивачем порядку звернення до суду.

12 грудня 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу податкового органу, скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із правомірності дій позивача та наявності підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, вказуючи при цьому, що відмова від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної перевірки є підставою для застосування положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

4 січня 2018 року представником відповідача - адвокатом ОСОБА_1 до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу, в якій вона, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, доводить неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пунктів 94.1, 94.2, 94.5 статті 94, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року і залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Львівській області.

21 червня 2017 року начальником податкового органу видано наказ № 2494 Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків у період з 21 червня 2017 року по 26 червня 2017 року.

Правовою підставою проведення перевірки у наказі визначено пункти 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме, ненадання інформації на запит податкового органу.

21 червня 2017 року посадовою особою податкового органу здійснено вихід за юридичною адресою Товариства, однак посадові особи платника податків були відсутніми, про що складено акт № 270/13-06-14-14/40422451.

22 червня 2017 року посадовою особою податкового органу повторно здійснено вихід за юридичною адресою Товариства, однак представники відповідача відмовили у допуску до проведення перевірки, зазначивши мотиви такої відмови в акті № 270/13-01-14-14.

30 червня 2017 року позивачем прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків і в цей же день подано відповідний адміністративний позов до суду.

Щодо доводів касаційної скарги.

Порядок, підстави та умови застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків визначено приписами статті 94 Податкового кодексу України, а також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371 (далі - Порядок № 568).

Системний аналіз положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94, пункту 94.4 статті 94, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України дозволяє прийти до висновку, що фактичною підставою застосування арешту майна платника податків є відмова суб'єкта господарювання від проведення документальної або фактичної перевірки за умови наявності законних підстав для її проведення. При накладенні арешту на кошти, що знаходяться на рахунках, платника податків застосовується спеціальна процедура, особливості якої деталізовано пунктами 7.1-7.4 Порядку № 568.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов податкового органу застосував положення 7.1, 7.3 Порядку № 568 та прийшов до висновку щодо правомірності дій позивача в частині звернення до суду з адміністративним позовом про накладення адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків.

Звертаючись до суду, податковий орган, з посиланням на положення статей 20 та 94 Податкового кодексу України, просив застосувати адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках Товариства, вважаючи підставою такого арешту недопуск посадових осіб органу до проведення документальної перевірки. Правовою підставою звернення позов зазначено підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, встановив, що рішенням керівника податкового органу від 30 червня 2017 №7982/10/13-01-14-14 застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків з посиланням на підпункт 94.2.3 пункту 94.2 та пункт 94.5 статті 94 Податкового кодексу України.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за положеннями пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Податковий орган з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не звернувся. Ця обставина встановлена судом першої інстанції.

Адміністративний арешт майна врегульовано статтею 94 Податкового кодексу України, за пунктом 94.1 якої це є винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є окремою підставою застосування адміністративного арешту майна, про що зазначено у пункті 94.2.3 пункту 94.2 цієї статті. За положеннями пункту 94.5 арешт майна може бути повним або умовним. Рішенням податкового органу у даній справі, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, є умовний арешт майна Товариства.

Арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Положення підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України застосовуються виключно у сукупності з нормами цієї статті.

Суд вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права внаслідок неправильного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України та скасував постанову суду першої інстанції, яка відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника відповідача - адвоката - ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 813/2316/17 скасувати, залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: С.С.Пасічник

В.П.Юрченко