Постанова

від 27.03.2018 по справі 456/103/15-а (2а/456/40/15)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №456/103/15-а (2а/456/40/15)

адміністративне провадження №К/9901/5155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Слободян О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Улицького В.З., Костіва М.В., Затолочного В.С. від 25.08.2015 у справі №456/103/15-а (2а/456/40/15) за позовом ОСОБА_3 до Стрийської міської ради Львівської області, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмельницького 12" про визнання незаконним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Стрийської міської ради від 16 грудня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Хмельницького 12" по АДРЕСА_1 площею 0,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року у справі № 456/103/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Стрийського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року. Зазначає, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що спірним рішенням не порушено її прав, оскільки позивачем представлено на розгляд суду фактичні дані, які засвідчують та вказують на пряме порушення її законних прав та інтересів щодо володіння, розпорядження та користування приватною власністю, що без сумніву, є конституційним правом позивача.

В запереченнях на касаційну скаргу Стрийська міська рада Львівської області, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хмельницького 12" просять скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу № 456/103/15-а (2а/456/40/15) передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що рішенням Стрийської міської ради Львівської області XVII сесії VI демократичного скликання № 360 від 18.06.2013 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ "Хмельницького 12" орієнтовною площею 0.1117 га для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Стрийської міської ради Львівської області XVIII сесії VI демократичного скликання № 561 від 16.12.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Хмельницького 12" по АДРЕСА_1 площею 0,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Стрийської міської ради Львівської області XVIII сесії VI демократичного скликання № 561 від 16.12.2014, суд першої інстанції покликався на те, що дане рішення порушує права позивача, оскільки вона, як суміжний землевласник, не погоджується із межами земельної ділянки наданої у власність ОСББ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції покликався на те, що питання про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ "Хмельницького 12" розглядалось на узгоджувальній комісії по вирішенню земельних спорів. В протоколі № 23 засідання даної комісії від 16.01.2014 зазначено, що безпідставне непідписання акту ОСОБА_3 встановлення меж земельної ділянки ОСББ "Хмельницького 12" не може бути перешкодою для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСББ "Хмельницького 12" земельної ділянки, оскільки права ОСОБА_3 не порушені. Судом зазначено, що технічна документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 затверджена та право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "хмельницького 12".

Розглядаючи вказану справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказаний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що з набранням сили Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147 від 03.10.2017 року, яким викладено Кодекс адміністративного судочинства в новій редакції, компетенція адміністративних судів, закріплена в статті 19 не змінилася.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності третьої особи на земельну ділянку, яке підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 115), тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства. Оскаржуване рішення відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належної йому земельної ділянки третій особі по справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року, 9 лютого 2016 року, 26 квітня 2016 року (№№ 21-3296а15, 21-5465а15 та 21-6579а15 відповідно).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз"яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду