Рішення

від 06.02.2018 по справі 362/3937/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3937/17

Провадження № 2/362/339/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретарів - Савицької М.В., Вакуленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним рішення сільської ради, свідоцтв про право на спадщину за законом, витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 р. прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право, визнати недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради №226-17-ІV від 28.10.2004 р. в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_10 а саме: серії 2684 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0026; серії 2986 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 та з кадастровим номером 3221483001:01:032:0027; серії 2988 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0028; серії 2990 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0.25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0029; серії 2992 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0030; серії 2994 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0.25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0031; серії 2996 від 27.12.2013 р. на земельну ділянкку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0032 та скасувати їх державну реєстрацію, витребувати на користь держави в постійне користування ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 1,75 га з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:0.32:0028, 3221483001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032, які розташовані в с. Здорівка Васильківського району, за результатами розгляду справи стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що рішенням ОСОБА_1 сільської ради № 226-17-ІV від 28.10.2004 р. передано у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, на підставі якого Управлінням Держкомзему у Васильківському районі зареєстровано та видано державні акти.

Також, відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 16.12.2004 р. ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9 відчужили на користь ОСОБА_14 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:032:0028, 3221483001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032 загальною площею 1,75 га.

У зв'язку з набуттям права приватної власності, ОСОБА_14 видано державний акт серії ЯВ № 266927 від 17.01.2005 р. на право приватної власності на спірні земельні ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом серій 2984, 2986, 2988, 2990, 2992, 2994, 2996 від 27.12.2013 р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_10 є спадкоємцем вищезазначених земельних ділянок, а тому на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 9611691, № 9613668, № 9614863, № 9615997, №9626089, №9627018, № 9627805 від 27.12.2013 р. зареєстровано за ОСОБА_10 право приватної власності на ділянки з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:032:0028, 322148.3001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032.

Однак, як зазначає прокурор, вищевказане рішення ОСОБА_1 сільської ради прийнято поза межами компетенції органу місцевого самоврядування, видача державних актів на право власності на земельні ділянки фізичним особам та відчуження спірних земель на користь іншої особи та оформлення спадщини на такі землі відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Прокурор підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник ОСОБА_1 сільської ради в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позову не заперечує, просив скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради від 28.10.2004 р. № 226-17-ІV у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, судовий збір покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_3Є, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.100).

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи оголошенням в газеті Урядовий кур'єр № 228 (6097) від 02.12.2017 р. ( а.с. 97-98).

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги прокуратури визнає в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення (а.с.101).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Порушення порядку набуття права власності на землю є порушенням публічного порядку та інтересів держави.

Судом встановлено, щорішенням ОСОБА_1 сільської ради № 226-17-ІV від 28.10.2004 р. передано у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, які розташовані в межах с. Здорівка, Васильківського району(а.с. 18-19).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281295 від 22 листопада 2004 р. ОСОБА_3, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0026 (а.с. 20).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281296 від 22 листопада 2004 р. ОСОБА_4, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0027 (а.с.21).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281297 від 22 листопада 2004 р. вбачається, що ОСОБА_5, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0028 (а.с.22).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281298 від 22 листопада 2004 р. ОСОБА_6, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0029 (а.с.23).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281299 від 22 листопада 2004 р. ОСОБА_15, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0030 (а.с.24).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281300 від 22 листопада 2004 р. вбачається, що ОСОБА_8, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0031 (а.с.25).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№281301 від 22 листопада 2004 р. ОСОБА_9, на підставі рішення 17 сесії ІV скликання ОСОБА_1 сільської ради від 28 жовтня 2004 р. №226 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована с. Здорівка Васильківського району Київської області для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483001:01:032:0032 (а.с.26).

Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 16 грудня 2004 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відчужили на користь ОСОБА_14 вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:032:0028, 3221483001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032, загальною площею 1,75 га.

ОСОБА_14 отримав 17 січня 2005 р. державний акт серії ЯБ № 266927 на право власності на земельні ділянки, у тому числі на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:032:0028, 3221483001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 92978254 від 27.07.2017 р., №92979006 від 27.07.2017 р., №92980031 від 27.07.2017 р., 92979571 від 27.07.2017 р., №92979774 від 27.07.2017 р., №92980275 від 27.07.2017 р., 92980608 від 27.07.2017 р. на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом серій 2984, 2986, 2988, 2990, 2992, 2994, 2996 від 27.12.2013 р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16, ОСОБА_2 на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 9611691, № 9613668, № 9614863, № 9615997, № 9626089, № 9627018, № 9627805 від 27.12.2013 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:032:0028, 322148.3001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032 (а.с.28-41).

З листа Державного підприємства Київське лісове господарство № 02-510 від 21.06.2017 р. вбачається, що земельні ділянки з наданими кадастровими номерами накладаються на ділянку лісу, що є єдиним лісовим масивом і перебувають до теперішнього часу у постійному користуванні ДП Київський лісгосп , Васильківське лісництво, квартал 36 (виділа 2,3,4,5(згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 року) виділа 1,2,3,4,5 (згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 р.), згоди, погодження та зміни цільового призначення щодо вилучення земель лісового фонду в кварталі 36 Васильківського лісництва у період з 1993- 2005 роки ДП Київський лісгосп не надавав (а.с. 47).

Також, листом ВО Укрдержліспроект № 312 від 09.06.17 надано фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 36 і меж його таксаційних виділів Васильківського лісництва ДП Київський лісгосп відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003 років із зазначенням ділянок з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:032:0028, 3221483001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032, які перебувають на землях лісового фонду (а.с. 42-44).

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції від 01.01.2004, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі ліси в ОСОБА_17 є власністю держави.

Частиною 2 ст. 7 Лісового кодексу України (в редакції від 01.01.2004, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.

Відповідно до ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції від 01.01.2004 р. чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт 15 порядку, передбаченому цим Кодексом.

У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п'яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою.

За загальним правилом, визначеним у ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватне власність належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У свою чергу, порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2004 р.), сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однак, як з'ясовано судом ДП Київське лісове господарство погодження про можливість вилучення вищевказаних земельних ділянок лісогосподарського призначення в кварталі 36 Васильківського лісництва фізичним особам не надавало.

Таким чином, без згоди постійного землекористувача ДП Київське лісове господарства ОСОБА_1 сільська рада вийшла за межі своїх повноважень стосовно прийняття рішення № 226-17-ІV від 28.10.2004 р., на підставі якого громадянам передано у приватну власність земельні ділянки та видано державні акти на право власності на земельні ділянки.

У свою чергу, ст. 16 Лісового кодексу України (в редакції від 01.01.2004) до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належало надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Управлінням Держгеокадастру Васильківському районі надано викопіювання з проекту землеустрою щодо встановлення і зміни межі села Здорівка ОСОБА_1 сільської ради, який є складовою технічної документації по корегуванню проекту формування території і встановлення меж ОСОБА_1 сільської ради та с. Здорівка Васильківського району, затвердженої рішення Київської обласної ради № 159-12- 24 від 19.02.2004 р. Згідно вказаного викопіювання вбачається, що спірна територія відносилась до державної власності Київський ЛГЗ (лісгоспзаг) (а.с. 56-57).

За таких обставин, ОСОБА_1 сільською радою не перевірено місцезнаходження земельних ділянок, які отримували громадяни у власність, їх фактичне цільове призначення. У той час коли з'ясування таких обставин є обов'язковим для вирішення питання про передачу або відмову у передачі у приватну власність земельних ділянок та свідчить про те, що ОСОБА_1 сільська рада без вилучення змінила цільове призначення земель лісового фонду.

Так, ч. 2 ст. 42 Лісового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначалося, що переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Згідно ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Правова позиція щодо обов'язку додержання порядку визначення цільового призначення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.11.2013 р. у справі №6-123цс13.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в ОСОБА_17 ).

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відновник законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішення ОСОБА_1 сільської ради № 226-17-ІV від 28.10.2004 р. прийнято всупереч ст. 19 Конституції України, ст.ст. 39, 84, 116, 149 Земельного кодексу України, ст. 6, 7, 16, 42 Лісового кодексу України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним в порядку, передбаченому ст.сг. 152, 155 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища яке існувало до видання цього акта.

За змістом сі. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатим договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник мас право витребувати не майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав маймо у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України, правовим вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемний правовим є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними , стаття 330 Цивільного кодексу України чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке і майно пішій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Така ж позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 25.06.14 р. у справі № 6-67цс 14, від 16.04.14 р. у справі № 6-146цс13.

У свою чергу, згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов'язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (етапі 1218, 1231 цього Кодексу ).

Крім того, положеннями ст. 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України№7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщини може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можу ть були: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Отже, для відновлення становища, яке існувало до порушення, повинно бути визнано не тільки недійсним частково рішення ОСОБА_1 сільської ради, а й свідоцтва про право на спадщину за законом, а також витребувано спірні землі з чужого незаконного володіння.

Крім того, витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 387 ЦК України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, а тому підлягає до задоволення.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого цивільного права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду.

Можливість звернення до суду за захистом порушених прав невід'ємно пов'язана з правом на позов. Право на позов традиційно розглядають в двох аспектах: як право на позов у процесуальному розумінні і право на позов у матеріальному розумінні. Право на позов у процесуальному розумінні - це можливість подання позову до суду. Таке право, як елемент правоздатності, у суб'єкта цивільного права існує завжди. Воно закріплюється і гарантується ст. 8 Конституції України. Воно жодним чином не пов'язане з позовною давністю і тому на його існування не впливає закінчення строку позовної давності. Право на позов у матеріальному сенсі - це можливість отримати захист порушеного права у судовому порядку, тобто право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного права. Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопорушення тощо), то вона може бути припинена скасувальним юридичним фактом - закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки жодною стороною у спорі не подавалася заява про застосування позовної давності, позивачем суду доведено, що про своє порушене право позивач дізнався в грудні 2016 року, за результатами опрацювання даних публічної кадастрової карти України та інформації різних органів державної влади, установ та організацій, тому суд вважає, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причини, який може бути поновлено для звернення до суду.

Стосовно вимоги представника відповідача ОСОБА_1 сільської ради, зазначеної в заяві, про скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради від 28.10.2004 р. № 226-17-ІV у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, суд зазначає, що предметом позову є лише спірні земельні ділянки, що були виділені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за рахунок земель лісового фонду. Вимоги до інших громадян, вказаних у вищезазначеному рішенні сільської ради, не пред"являлись, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 35 абз. 5, п. 40 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Ухвалюючи рішення у справі, провадження в якій відкрито за заявою прокурора, суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір із відповідача (повністю або пропорційно до задоволених вимог).

З огляду на це, суд вважає, що з відповідачів на користь прокуратури Київської області належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 30990,02 грн., а саме - по 15495 грн. 01 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 13,14, 19 Конституції України, ст.ст. 21, 39, 84, 116, 149, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 16, 42 Лісового кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити заступнику керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" строк звернення до суду.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_1 сільської ради №226-17-ІV від 28.10.2004 р. в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2, а саме: серії 2684 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0026; серії 2986 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 та з кадастровим номером 3221483001:01:032:0027; серії 2988 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0028; серії 2990 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0029; серії 2992 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0030; серії 2994 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0031; серії 2996 від 27.12.2013 р. на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483001:01:032:0032 та скасувати їх державну реєстрацію.

Витребувати на користь держави в постійне користування ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 1,75 га з кадастровими номерами 3221483001:01:032:0026, 3221483001:01:032:0027, 3221483001:01:0.32:0028, 3221483001:01:032:0029, 3221483001:01:032:0030, 3221483001:01:032:0031, 3221483001:01:032:0032, які розташовані в с. Здорівка Васильківського району.

Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_17, 27/2) судовий збір за подання позовної заяви по 15495 грн. 01 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко