Рішення

від 22.03.2018 по справі 497/29/18

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.03.2018

Справа № 497/29/18

Провадження № 2/497/203/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши за відсутністю сторін у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2018 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки загальною площею 2,6 гектари, що розташовані на території Виноградненської сільської ради Болградського району Одеської області, - як за спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2, що помер 08.06.2014 року, - і які він успадкував після смерті свого батька - ОСОБА_3, що помер 06.03.2004 року, і які ОСОБА_3 належали на підставі Державного акту серії ЯА№366767.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем майна чоловіка за законом, прийняла спадщину шляхом проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, але звернувшись до нотаріальної контори з заявою про оформлення спадщини, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на ст. 9 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України".

Позивач у судове засідання не з'явилася, її представник у своїй заяві просив задовольнити позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача - голова Виноградненської сільської ради Болградського району Одеської області, надіслав суду заяву про те, що сільська рада копію позовної заяви отримала, вимоги позивача визнає, просить розглянути справу без участі її представника.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- 08.06.2014 року помер чоловік позивача - спадкодавець ОСОБА_4 (свідоцтво про його смерть І-АП №302109, видане 20.06.2014 р. а/з 291 (а.с.9);

- згідно довідки місцевої ради від 31.07.2017р., №654/24-10, - спадкодавець ОСОБА_4 постійно проживав і був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним проживала і позивачка ( а.с.15);

- спадкодавцю ОСОБА_4 належала на праві приватної власності як спадкоємцю майна його батька, - земельна ділянка площею 2,6га, що розташована на території Виноградненської сільської ради Болградського району Одеської області, - на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 27.11.2009 року ( а.с.20);

- постановою приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 09.11.2017 року за №22591/02-31, - позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку з посиланням на ст.9 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , та вмотивовано тим, що, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (а.с.18);

- з відповіді приватного нотаріуса на запит суду № 136/01-16 від 22.01.2018 р., вбачається, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_4, який помер 08.06.2014р., заводилася, спадкоємцем за законом є позивач, яка звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса; спадкова справа не містить інших заяв про прийняття зазначеної спадщини;

- згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок - вона становить 26300,03 грн., дата формування витягу - 01.01.2017 року (а.с.17);

- згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 1,2280га , кадастровий номер 5121481400:01:001:2058;

- згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 1,1201га , кадастровий номер 5121481400:01:001:2673;

- згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,2453га , кадастровий номер 5121481400:01:001:0804;

- відповідно до заяви голови Виноградненської сільської ради, відповідач - Виноградненська сільська рада - вимоги позивача визнає повністю.

Крім того, ч.4 ст.9 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України , зазначено, що встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України .

Статтею 11- 1 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України , зазначено: в разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, в разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Відповідно ч.1 ст.1 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України , тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Отже, з огляду на вищезазначене, з урахуванням положень цього закону щодо захисту прав Громадян України на тимчасово окупованої території України в цілому, такі громадяни не позбавлені прав, гарантованих Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, зокрема і права на спадкування.

За таких обставин, вважаю доцільним посилання на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 24 лютого 2016 року у справі № 423/620/16-ц про встановлення факту смерті на окупованій території із застосуванням Намібійських винятків . Таку позицію підтримано ВССУ в листі від 15.04.2016 р. N 9-1130/0/4-16. В рішенні зазначено:

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, мають визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. .

Зазначене рішення набрало законної сили 09.03.2016 року.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що наявність статусу тимчасовоокупованої території України, не обмежує гарантії Громадян України встановлені Конституцією України а також іншими нормативно-правовими актами, зокрема щодо спадкування.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом

Відповідно до ст.ст.1216, 1220, 1268ч.5 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідач позов визнав, тому обставини, визнані ним, не підлягають доказуванню у відповідності до ст.82ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси третіх осіб.

Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об'єктивно на підставі вищевикладених письмових доказів, суд дійшов висновку, що право власності позивача на вищевказану земельну ділянку підтверджується вищевикладеним, а також іншими доказами, досліджених судом, що містяться в матеріалах справи. Відомостей того, що задоволенням позовних вимог будуть порушені права третіх осіб, - суду не надано.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.1-5,9-13,15,16,20, 316-319, 321, 328, 392,1216-1218,1220-1223,1225,1268,1270,1296 ЦК України,ст.ст.1,2,12,13,76-84,89,95,247 ч.2, 258-259, 263-266,273,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Виноградненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як за спадкоємцем за законом, - право власності на земельну ділянку загальною площею 2,60 гектари, що розташована на території Виноградівської сільської ради Болградського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери: №1 - 5121481400:01:001:0804; №2 - 5121481400:01:001:2673; №3 - 5121481400:01:001:2058 .

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання Апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Відповідно до п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складений 22.03.2018 року.

Суддя А.В.Кравцова