Рішення

від 29.03.2018 по справі 130/2705/17

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/171/2018

130/2705/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище про поновлення роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати її звільнення на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України - незаконним; поновити її на посаді майстра виробничого навчання державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище з 17 жовтня 2017 року; стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 5000 гривень завданої моральної шкоди; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді майстра виробничого навчання державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище та допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище на її користь заробітної плати за один місяць.

Заяву обґрунтовано тим, що вона з 1982 року працювала майстром виробничого навчання І категорії в Жмеринському вищому професійному училищі , також є інвалідом ІІ групи, але згідно до наказу №70-к від 17.10.2017 року її звільнено згідно п.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з скороченням чисельності працівників. В наказі №70-к від 17.10.2017 року про її звільнення узгоджено з профкомом відповідно до листа №4 від 08.06.2017 року, вважає, що запис в наказі про звільнення працівника за згодою профспілкового комітету не відповідає дійсності з огляду на наступне: по-перше, на засіданні профспілкового комітету, що відбувалося 08.06.2017 року, розглядалось питання відносно повідомлення адміністрації за №331 від 06.06.2017 року Про можливе майбутнє скорочення чисельності працівників , на даному засіданні згода на її звільнення з посади майстра виробничого навчання не розглядалась, відповідне рішення профспілковим комітетом 08.06.2017 року не приймалося, однак на засіданні профспілкового комітету вирішено, що роботодавець має право самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис без отриманні згоди профспілкового комітету, однак при визначенні кандидатур на звільнення при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації дотримуватись виконання вимог ст.42 КЗпП України. При її звільненні всупереч вимогам закону при скороченні чисельності працівників не врахована вимога Закону про переважне право залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, також роботодавець не попередив її персонально про наступне звільнення працівників та при звільненні не було враховано переважне право на залишення на роботі, передбаченого законодавством. Крім цього, їй не було запропоноване інше місце роботи в професійно-технічному навчальному закладі Жмеринське вище професійне училище . Пояснила. Що відповідно до Типових штатних нормативів професійно-технічних закладів, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України №1204 від 06.12.2010 року при контингенті учнів не більше 23 нормативна чисельність майстрів виробничого навчання становить один на групу, при контингенті учнів 24 і більше в групі нормативна чисельність майстрів становить два на групу, за її напрямом роботи є три таких групи (дві на І курсі та одна на ІІ курсі). Зазначила, що адміністрація училища щодо скорочення посилається на ст.27 ЗУ Про державний бюджет на 2016 рік , яка передбачає скорочення чисельності працівників професійно-технічних навчальних закладів не більш як на 10% щороку, так за штатним розписом на 01.09.2017 рік в училищі 33 майстра виробничого навчання, але фактично є 23 майстра та 4 особи, що знаходяться в декреті. За 9 місяців 2017 року штат майстрів зменшився на 8 майстрів виробничого навчання: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та вона 9-та, а також 5 викладачів: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. Враховуючи вищенаведене, вважає, що її звільнили незаконно та з грубим порушенням установленого законом порядку, а саме: - відсутня згода первинної профспілкової організації ДПТНЗ Жмеринське ВПУ на її звільнення, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників; - відсутній протокол рішення загальних зборів трудового колективу з цього питання; - в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників її персонально не попереджали; - не дотримане переважне право залишення на роботі при скороченні працівників у зв'язку із змінами в організації праці, що передбачено ст.42 КЗпП України; - здійснювався прийом на роботу під час скорочення, також рішенням атестаційної комісії їй присвоєно звання викладача, а в них на курсах професійно-технічної підготовки читають викладачі без відповідної кваліфікації. Таким чином, вважає своє звільнення незаконним та таким, що здійснене з порушенням установленого законом порядку, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника та розмір за завдану моральну шкоду вона оцінює в 5000 гривень.

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 16.11.2017 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду на 11.01.2018 року.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 11.01.2018 року на підставі статті 19, пункту 9 частини першої Перехідних положень ЦПК України продовжено розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду по суті на 26.02.2018 року.

26.02.2018 року відкладено розгляд справи на 29.03.2018 року, у зв'язку з хворобою представника позивача ОСОБА_2.

29.03.2018 року позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона 35 років пропрацювала у Жмеринському ВПУ майстром виробничого навчання та викладачем, оскільки в неї є кваліфікація майстра І категорії та викладача. Зазначила, що рік назад вона проходила атестацію та публікувалась у газеті Професійно-технічна освіта та згідно з положенням вона вважає, що перевага для залишення на роботі залишається за нею. Також вказала, що при скороченні та у наказі про можливе скорочення посилаються на первинну профспілкову організацію, яка відбувалася 08.06.2017 року, на якій не ставилося питання про особисте її скорочення (звільнення), також пояснила, що її тричі звільняли, двічі коли вона знаходилась на лікарняному, однак два попередні накази були скасовані, та втретє її вже було остаточно звільнено. Вважає, що її незаконно звільнили та просить суд задовільнити вимоги, що заявлені у позовній заяві.

Представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що при скороченні штату працівників, не з'ясовано чи дійсно у відповідача мали місце зміни у організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, або перепрофілювання підприємства, установ організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, та які є докази щодо змін в організації виробництва і праці. Також ОСОБА_1 не було запропоновано інше місце роботи та не було завчасно попереджено про звільнення, під час якого роботодавцем було проігноровано та не було враховано та не з'ясовано чи не користується працівник, який підлягає звільненню переважним правом про залишення на роботі на даному підприємстві, однак вона вважає, ОСОБА_1 мала найбільше та переважне право на залишення на роботі, оскільки вона працювала з іншими майстрами, яких вона раніше вчила та випускала. Таким чином ОСОБА_1 було звільнено не законно та були порушенні вимоги ч.1 ст.40 КЗпП України. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував стосовно задоволення позовних вимог, та пояснив, що Державний професійно-технічний навчальний заклад Жмеринське вище професійне училище є державним професійним навчальним закладом, фінансування якого здійснюється згідно законодавство. Зазначив, що було проведено скорочення штатних одиниць, але не відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України, та під час звільнення було надані інші місця, декого перевели в інші заклади, та деякі штатні одиниці були скорочені на половину (пів ставки). У зв'язку зі зменшенням учнів, було скорочено майстрів. Також вказав, що ОСОБА_1 була присутньою на зборах, на яких наказ про можливе скорочення оголошувався, та хто підпадає під скорочення також було оголошено, таким чином остання була повідомлена та особисто поставила підпис, щодо ознайомлення з даним наказом. Були дотримані усі вимоги закону при звільненні ОСОБА_1, а саме її було завчасно за два місяці повідомлено про можливе звільнення, на її звільнення згоду дала профком, інша робота їй не пропонувалась в зв'язку з відсутністю.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, що встановлено на підставі копії паспорта серії АА №088778 (а.с.7).

Згідно копії наказу №36-к від 29.05.2017 року Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище Про можливе майбутнє скорочення чисельності працівників вирішено попередити про можливе майбутнє скорочення чисельності всіх учасників навчально-виховного процесу училища (10% щороку) з 29.08.2017 року та даний наказ довести до відома всіх працівників на нараді 31.05.2017 року (а.с.47), та з даним наказом ознайомлені працівники, у тому числі ОСОБА_1 (а.с.47 на звороті).

Згідно копії попередження Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище №389 від 14.06.2017 року ОСОБА_1 попереджено відповідно до ст.49-2 КЗпПУ, на виконання ст.27 ЗУ Про державний бюджет на 2016 рік , наказів по ДПТНЗ Жмеринське ВПУ за №21 від 26.01.2017 року Про профорієнтацію та відповідальних за набір групи та за №36-к від 29.05.2017 року Про можливе майбутнє скорочення чисельності працівників та неможливістю переведення на іншу роботу (посаду), а також у зв'язку зі зменшенням набору учнів на навчання про майбутнє звільнення із займаної посади майстра виробничого навчання за п.1 ст.40 КЗпП України (через два місяці) з 14.08.2017 року (а.с.45).

Згідно копії листа Первинної профспілкової організації ДПТНЗ Жмеринське ВПУ №4 від 08.06.2017 року ОСОБА_1 є у списку осіб, щодо скорочення та вказано, що 08.06.2017 року було проведено засідання профспілкового комітету, на яке була запрошена ОСОБА_1 Констатовано, що всі запрошені, в тому числі ОСОБА_1 ознайомлені з наказом про можливе майбутнє скорочення. Зазначено, що роботодавець має право самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис без отримання згоди профспілкового комітету. Звернуто увагу щодо необхідності дотримання ст. 42 КЗпПУ при звільненні працівників. Зазначено, що рішення про надання повідомлення щодо майбутнього скорочення чисельності працівників приймається роботодавцем (а.с.46).

Згідно копії наказу (розпорядження) б/н про припинення трудового договору (контракту) від 31.08.2017 року ОСОБА_1 з 01.09.2017 року звільнено на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України та на підставі листа №4 від 08.06.2017 року, щодо узгодження звільнення з профкомом, у зв'язку з змінами в організації праці, ліквідації, реорганізації, банкрутства (а.с.9).

Згідно копії наказу (розпорядження) №64-к про припинення трудового договору (контракту) від 14.09.2017 року ОСОБА_1 з 14.09.2017 року звільнено на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України та на підставі листа №4 від 08.06.2017 року, щодо узгодження звільнення з профкомом, у зв'язку з скороченням чисельності працівників (а.с.10).

Згідно копії наказу (розпорядження) №70-к про припинення трудового договору (контракту) від 17.10.2017 року ОСОБА_1 з 17.10.2017 року звільнено на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України та на підставі листа №4 від 08.06.2017 року, щодо узгодження звільнення з профкомом, у зв'язку з скороченням чисельності працівників (а.с.11, 44).

Згідно копії листа непрацезтаності КУ Жмеринська лікарні відновного лікування від 04.09.2017 року ОСОБА_1 з 04.09.2017 року по 09.09.2017 року знаходилася на лікування з загальним захворюванням (а.с.12).

Згідно копії листа непрацезтаності КУ Жмеринський РМЦ ПМСД від 14.09.2017 року ОСОБА_1 з 14.09.2017 року по 19.09.2017 року знаходилася на амбулаторному лікування з загальним захворюванням (а.с.13).

Згідно копії листа-непрацезтаності КУ Жмеринська ЦРЛ від 04.10.2017 року ОСОБА_1 з 25.09.2017 року по 04.10.2017 року знаходилася на стаціонарному лікування (а.с.14).

Згідно копії листа непрацезтаності КУ Жмеринська ЦРЛ від 13.10.2017 року ОСОБА_1 з 05.10.2017 року по 13.10.2017 року знаходилася на стаціонарному лікування з загальним захворюванням (а.с.15).

Як вбачається із копії трудової книжки: - позивача ОСОБА_1 згідно Наказу №55-к від 31.08.2017 року з 01.09.2017 року звільнено з роботи з посади майстра виробничого навчання;

- 14.09.2017 зроблено запис, що згідно Наказу №63-к від 14.09.2017 року запис про її звільнення вважати недійним;

- 14.09.2017 зроблено запис що згідно Наказу №64-к від 14.09.2017 року з 14.09.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади майстра виробничого навчання;

- 14.09.2017 зроблено запис, що згідно Наказу №67-к від 25.09.2017 року запис про її звільнення вважати недійним;

- 17.10.2017 зроблено запис, що згідно Наказу №70-к від 17.10.2017 року з 17.10.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади майстра виробничого навчання (а.с.17).

Згідно копії пенсійного посвідчення №1717210663 серії АА №774327 ОСОБА_1 з 11.10.2016 року перебуває на пенсії та є інвалідом ІІ групи загального захворювання (а.с.18).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом, не заперечуються сторонами.

Суд вважає неприйнятними докази: Інформацію щодо набору учнів за спеціальністю Провідник пасажирського вагона, касир, прийомоздавальник вантажу та багажу ; Копії договорів на підготовку кваліфікованих робітників; копію кошторису на 2015, 2016, 2017р.р.; копію довідки про отримання та використання асигнувань по ДПТНЗ Жмеринське ВПУ за 2016р.; копію проекту кошторису видатків на за заробітну плату 2017р.,, копію штатних розписів на 2015-2018р.; копію інформації щодо контингенту учнів 2015-2018р.р., оскільки вказані докази не містять інформацію щодо предмету доказування.

Вказані правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України, зокрема Главою ІІІ (трудовий договір).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судом засіданні з досліджених документі та пояснень сторін достовірно встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 вищевказані вимоги закону дотримані не були. Зокрема представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 інша робота не пропонувалась.

Судом встановлено, що позивачку 17 жовтня 2017 року звільнено з посади майстра виробничого навчання І категорії Жмеринського вищого професійного училища . Разом з тим доказів про попередження позивачки про наступне її звільнення з зазначеної посади не пізніше ніж за два місяці відповідачем не надано.

Не дотримано відповідачем при звільненні позивачки ОСОБА_1 і вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на її звільнення виборного органу первинної профспілкової організації.

Посилання позивача як на доказ такої згоди на копію листа Первинної профспілкової організації ДПТНЗ Жмеринське ВПУ №4 від 08.06.2017 року суперечить вищезазначеним обставинам та не узгоджується з частиною восьмою статті 43 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Тим більше, що у вказаному листі взагалі відсутній відповідний висновок щодо погодження звільнення ОСОБА_1.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Проте зазначені вимоги закону адміністрацією Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище виконані не були.

При звільненні з роботи ОСОБА_1 роботодавцем не було дотримано вимог 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно списку майстрів за напрямки роботи ОСОБА_1, наданого на запит адвоката підприємством роботодавця (лист від 21.11.2017 №543) із восьми чоловік, що залишились працювати тільки один має таку ж як ОСОБА_1 І (першу) категорію, всі інші нищу або ж взагалі без категорії, всі прийшли працювати до закладу не раніше 2002 року, ОСОБА_1 з 1982 року (а.с.34), що не заперечувалось відповідачем, а тому в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 роботодавець Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище взагалі не з'ясовував чи користувалась позивачка переважним правом на залишення на роботі.

А тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним її звільнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню. ОСОБА_1 слід поновити на посаді майстра виробничого навчання Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище з 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до положень ч.2 ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Згідно копії довідки Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище №419 від 17.10.2017 року, встановлено, що середньоденна заробітна плата із розрахунку на 1 день ОСОБА_1 становить 318 грн. (а.с.16).

Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_17 підлягають до задоволення згідно розрахунку, складеного відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу становить: жовтень 2017 - 2862 грн. (9 робочих днів); листопад 2017 року - 6996 грн. (22 робочих дні), грудень 2017 року - 6678 грн. (21 робочий день); січень 2018 року - 6678 грн. (21 робочий день); лютий 2017 року - 6360 грн. (20 робочих днів); березень 2018 року - 6360 грн. (20 робочих днів), всього до стягнення 35934(тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення на її користь моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн. з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно пунктами 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, також відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди не надано жодного доказу та розрахунку такої шкоди.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

В судовому засіданні встановлені обставини незаконного звільнення ОСОБА_1 роботодавцем, що є однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, що підлягає судовому захисту.

В зв'язку із частковим задоволенням позову із відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у відповідності до ставок судового, передбаченого Законом України Про судовий збір з розрахунку на 01.01.2017р., за не майнові та майнові вимоги в розмірів 3200,00 грн..

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст.40, 43, 49-2, 51, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпПУкраїни - незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище з 17 жовтня 2017 року.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище на корить ОСОБА_18 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2017 року по дату ухвалення рішення суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення на її користь середнього заробітку з Державного професійно-технічного навчального закладу Жмеринське вище професійне училище за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), Державний професійно-технічний навчальний закладу Жмеринське вище професійне училище (місцезнаходження: 23100 Вінницька область, м. Жмеринка, вулиця Київська, 13 ЄДРПОУ 02539861).

Дата складання повного судового рішення 30.03.2018

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду ОСОБА_19