Рішення

від 27.03.2018 по справі 227/3099/17

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.03.2018 227/3099/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Хоменко Д.Є.

при секретарі судового засідання Малашко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків Південна фортеця , про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,-

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017р. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків Південна фортеця (далі також - відповідач), про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. Свої вимоги обґрунтував тим, що будучи інвалідом ІІ групи перебував на посаді голови правління АОСББ Південна фортеця з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. Протягом усього часту роботи на зазначеному підприємстві жодного разу не скористався правом на використання щорічної відпустки. При проведенні остаточного розрахунку в день звільнення не було враховано наявність невикористаних днів щорічної відпустки та не виплачено грошову компенсацію за всі дні такої відпустки. За своїми підсумками вважає, що тривалість невикористаної відпустки за весь період роботи складає 205 днів, а компенсація за невикористану відпустку становить 25696,75грн. Кількість днів затримки виплати компенсації за невикористану відпустку становить 280 днів, тому вважає, що відповідач повинен також сплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 35098,00 грн. У зв'язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. в розмірі 25696,75 грн.; стягнути з відповідача на свою користь компенсацію середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 35098,00 грн.

27.03.2018р. в судове засідання позивач не з'явився, але 19.03.2018р. від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, також не заперечував проти заочного розгляду справи. На попередніх судових засіданнях також підтримував свої позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 теж не з'явився в останнє судове засідання, був належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду судової справи, але до суду не з'явився з невідомих причиню.

Представник відповідача ОСОБА_3 також не з'явився в судове засідання 27.03.2018р., але відповідно до його заяви від 19.03.2018р., просив розглянути справу у його відсутність, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності сторін на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, судом було встановлено такі фактичні обставини.

Довідкою МСЕК серії ДОН-05 №013885, ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності безстроково (а.с.7).

Дата проведення державної реєстрації юридичної особи АОСББ Південна фортеця є 08.07.2009р. відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрації юридичної особи серії А01 №352527 (а.с.174).

У позові ОСОБА_1 вказав, що з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. працював головою правління АОСББ Південна фортеця , що також підтверджується копією трудової книжки серії АХ №403167 від 01.04.2009р. Відповідно до запису №2 даної трудової книжки, 01.01.2010р. ОСОБА_1 був призначений головою правління АОСББ Південна фортеця відповідно до наказу №2 від 01.01.2010р., а наказом №2 від 27.10.2016р. позивач був звільнений з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України відповідно до запису №3 в трудовій книжці (а.с.6).

24.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою, про проведення остаточного розрахунку усіх сум при звільнені та їх виплат, у позові ОСОБА_1 зазначив, що ніякої відповіді на заяву не отримував (а.с.8).

Відповіддю АОСББ Південна фортеця №01/17 від 06.01.2017р. на зазначену заяву позивача було рекомендовано ознайомитись із ст.116 та Главою 10 КЗпП України та ст.20 Закону України Про звернення громадян (а.с.65).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до деяких органів місцевої влади з питання невиплати йому грошової компенсації за основну щорічну відпустку за період роботи з 01.01.2010р. по 12.12.2016р.

Так відповіддю начальника Добропільського ВП Покровського відділу поліції №7388/403/05-2017 від 03.05.2017р., позивача було повідомлено про те, що оскільки між ОСОБА_1 та головою правління АОСББ Південна фортеця склались цивільно-правові відносини, було прийнято рішення щодо розгляду заяви відповідно до Закону України Про звернення громадян , про що надіслано лист та запропоновано звернутись до Головного управління Держпраці в Донецькій області(а.с.9).

Головним управлінням Держпраці у Донецькій області за номером №4.2-1-817 від23.12.2016р. також була надана відповідь позивачу відповідно до якової зазначили, що у Управління відсутні законні підстави для проведення позапланових заходів до суб'єкту господарювання та роз'яснено, що питання стягнення розрахункових коштів у примусовому порядку може бути вирішене у судовому порядку, оскільки орган Держпраці України не наділені такими повноваженнями(а.с.10).

З відповіді першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури на звернення ОСОБА_1 щодо вчинення злочину посадовими особами АОСББ Південна фортеця №90/615-17 від 19.06.17р. вбачається, що за змістом, звернення ОСОБА_1 не є заявою про кримінальне правопорушення, оскільки викладені власні міркування щодо вчинення правопорушень посадовими особами АОСББ Південна фортеця , у заяві відсутні об'єктивні дані, що свідчать про ознаки правопорушення і ґрунтується лише на припущеннях щодо протиправності дій. Зазначена інформація має цивільно-правовий характер, а тому підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має. Також було роз'яснено право звернення до суду для захисту своїх цивільних прав(а.с.11).

Сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_1 працював главою правління АОСББ Південна фортеця з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. та жодного разу не використовував своє право на щорічну відпустку.

Після ОСОБА_1 головою правління АОСББ Південна фортеця було обрано ОСОБА_3, відповідно до засвідченої копії протоколу №1 від 01.11.2016р. та наказу №3 від 01.11.2016р. про його призначення на посаду голови правління АОСББ Південна фортеця (а.с.25, 26).

Відповідно до заперечень голови правління АОСББ Південна фортеця на позовну заяву ОСОБА_1 від 23.10.2017р. вбачається, що позивач перебував на посаді голови правління АОСББ Південна фортеця з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. та жодного разу не скористався правом на використання щомісячної основної відпустки з незрозумілих причин. ОСОБА_1 мав право на використання відпустки тривалістю 30 календарних днів, оскільки є інвалідом 2 групи. ОСОБА_1 був звільнений з посади голови правління АОСББ Південна фортеця 27.10.2016р., в день звільнення перебував на робочому місці, перебуваючи на посаді керівника звільняв сам себе. У наказі №2 від 27.10.2016р. про звільнення з роботи про грошову компенсацію за невикористану основну відпустку нічого не зазначено, письмове повідомлення робітника про нараховані суми, передбачені робітнику при звільнені відсутнє. Підстав для нарахування грошової компенсації за невикористану основну відпустку у головного бухгалтера АОСББ Південна фортеця не було. Заробітну плату за жовтень ОСОБА_1 отримав 24.10.2016р. В акті прийому-передачі справ від 01.11.2016р. зазначено, що підприємство не має заборгованості по виплаті податкових зобов'язань та заробітній платі, який був підписано особисто ОСОБА_1, про що також було додано акт прийому-передачі від 01.11.2016р.(а.с.34, 35).

Гр.ОСОБА_1 будучи головою правління АОСББ Південна фортеця звернувся до себе із заявою від 26.10.2016р. про звільнення себе з займаної посади за станом здоров'я(а.с.77).

Наказом №2 від 27.10.2016р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за власним бажанням, наказ було підписано головою правління АОСББ Південна фортеця ОСОБА_1О.(а.с. 37, 75).

23.11.2017р. до суду надійшла довідка від АОСББ Південна фортеця №169/17 від 22.11.2017р., відповідно до якої вказано, крім зазначених даних у запереченні, що за період з 20.06.2009р. по 27.10.2016р. правила внутрішнього трудового розпорядку АОСББ Південна фортеця та графіки щорічних відпусток працівників АОСББ Південна фортеця були відсутні. У наказі №2 від 27.10.2016р. про звільнення з роботи ОСОБА_1, про грошову компенсацію за невикористану основну відпустку мова не йде. Письмове повідомлення робітника про нараховані суми, передбачені робітнику при звільненні відсутнє. 24.11.2016р. ОСОБА_1 дійсно звертався у письмовій формі до АОСББ Південна фортеця про проведення розрахунків при звільненні та 06.01.2017р. була надана відповідь у письмовій формі. Згідно наявних даних податкового органу та пенсійного фонду позивачу нараховувалась заробітна плата (а.с.41-43).

Протоколом зібрання правління АОСББ Південна фортеця від 11.03.2012р. було вирішено питання про підвищення ставки заробітної плати голові правління АОСББ Південна фортеця ОСОБА_1 до 2000,00 грн. (а.с.62).

Статутні органи Асоціації, їхні повноваження та порядок формування визначено у п.7 Статуту АОСББ Південна фортеця , затвердженого Установчими зборами ОСББ Південна фортеця протоколом №1 від 20.06.2009 року(далі - Статут). Так пунктом 7.16 Статуту встановлено, що для керівництва поточною діяльністю Асоціації обирається Правління. Правління має право прийняти рішення з питань діяльності Асоціації, визначених статутом.

Відповідно до п.п.7.19.3, 7.19.5, 7.20 Статуту до компетенції Правління АОСББ Південна фортеця відноситься: розпорядження коштами Асоціації відповідно до затвердженого загальними зборами Асоціації кошторису; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність Асоціації; правління Асоціації зі свого складу обирає голову Правління і його заступника. Голова Правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів Асоціації та рішень Правління, діє без довіреності від імені асоціації, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами Асоціації відповідно затвердженого кошторису.

Допитаний в судовому засіданні 22.12.2017р. в якості свідка гр.ОСОБА_4 суду пояснив, що був членом ревізійної комісії АОСББ Південна фортеця приблизно з 2011р. по 2016р., також там займався електроенергетикою. Пояснив, що ОСОБА_1 правом на відпустки не користувався, також жодного разу не перебував на лікарняному. Вказав, що ревізійна комісія один раз в квартал перевіряла фінансову діяльність бухгалтерії, складали протоколи. Зі сторони членів правління АОСББ Південна фортеця не було претензій стосовно заробітних виплат та ведення бухгалтерської діяльності, підвищення заробітної плати вирішувалось на зібранні членів правління АОСББ Південна фортеця та заносилось у протокол.

16.03.2018р. в судовому засіданні гр.ОСОБА_5 надала наступні свідчення. Вказана особа працює бухгалтером в АОСББ Південна фортеця з 2014р., стосовно виплат заробітної плати складала платіжні доручення, але в неї не було права підпису, вказані платіжні доручення підписував ОСОБА_1 На момент звільнення ОСОБА_1 вона як бухгалтер не нараховувала грошові компенсації за невикористану відпустку, через відсутність підстав, оскільки не було ніякого наказу про нарахування таких виплат та заяв стосовно таких виплат з боку ОСОБА_1 За весь період роботи ОСОБА_1, заяв про відшкодування грошової компенсації за невикористану відпустку не було. Жодних документів стосовно виходів на роботу не існувало.

Суд, надаючи оцінку правовідносинам у справі, виходить з наступного(нормативні акти наводяться у редакції чинній на час правовідносин).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. (ч.ч. 1, 5-7 ст.81 ЦПК України).

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України Про відпустки , регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про відпустки передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з положеннями ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст.2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Статтею 79 КЗпП України та ст.10 Закону України Про відпустки , передбачений порядок і умови надання щорічних відпусток. Відповідно до зазначених норм черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату працю , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач за період своєї роботи з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. на АОСББ Південна фортеця жодного разу не скористувався правом на відпустку.

Тому, враховуючи приписи вищезазначеного законодавства, щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, така вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково, відповідно до ч.7 ст.6 Закону України Про відпустки передбачено, що особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

Відповідно до абз.4 п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі за текстом також - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 7 Порядку зазначено, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Підраховуючи середній заробіток позивача за весь відпрацьований період з 01.01.2010р. по 27.10.2016р., суд використовує дані індивідуальних відомостей про застраховану особу форму ОК-5, яка видана Пенсійним фондом України від 26.07.2017р. та мається в матеріалах справи (а.с.13, 14).

Отже, середня заробітна плата позивача за день роботи розраховується за формулою: сума заробітку за 12 місяців в яких повинна надаватись відпустка поділена на кількість календарних днів відпрацьованого періоду у році(за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством):

- за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. середній заробіток позивача складає 17407/251=69,35грн.;

- за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. середній заробіток позивача складає 19050/250=76,20грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. середній заробіток позивача складає 25650/251=102,19грн.;

- за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. середній заробіток позивача складає 32900/251=131,07грн.;

- за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. середній заробіток позивача складає 42800/251=170,51грн.;

- за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. середній заробіток позивача складає 43200/250=172,80грн.;

- за період з 01.01.2016р. по 27.10.2016р. середній заробіток позивача складає 36000/205=175,60грн.

Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Тобто, за кожний рік праці позивач повинен був отримати наступну компенсацію за невикористані відпустки за винятком святкових та неробочих днів (із врахування 30 календарних днів відпустки гарантованих позивачу за законом, як інваліду 2 групи):

за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. - 69,35грн. х 30дн.=2080,50грн.;

за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. - 76,20грн. х 30дн.=2286грн.;

за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 102,19грн х 30дн.=3065,70грн.;

за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 131,07грн. х 30дн.=3932,10грн.;

за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 170,51грн. х 30дн.=5115,30грн.;

за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. - 172,80грн. х 30дн.=5184грн.;

за період з 01.01.2016р. по 27.10.2016р. - 175,60грн. х 30дн.=5268грн., що разом становить 26 931,60грн., саме цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок грошової компенсації за невикористані відпустки за період роботи головою правління АОСББ Південна фортеця з 01.01.2010р. по 27.10.2016р.(у даному разі кількість днів відпустки за менший фактично відпрацьований період з 01.01.2016р. по 27.10.2016р. теж становить 30 днів, оскільки: (30 днів) поділено на 205 днів(кількість днів за відпрацьований 2016 рік без врахування вихідних і святкових)=0,146341 (частка відпустки на один відпрацьований день) помножено на 205 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 29,99999999 днів, тобто, 30 календарних днів)).

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 Про судове рішення у цивільній справі , відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР),статті 1 ЦПК (1618-15) та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК (1618-15) вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Частиною 2 ст.117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У даному випадку, органом який виносить рішення по суті спору є суд, тому, беручи до уваги вказані норми законодавства та роз'яснення Верховного Суду України суд вважає за можливе і справедливе вийти за межі позовних вимог і стягнути з відповідача на користь позивача більшу суму грошової компенсації за невикористані відпустки - 26 931,60грн., оскільки її розмір заявлений позивачем у позові - 25 696,75грн., є меншим, і обрахований ним невірно(відсутній обрахунок відпустки за кожен рік окремо із врахуванням зміни заробітної плати).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на підписання акту приймання передачі справ від 01.11.2016 року(а.с.35) від гр.ОСОБА_1 до гр.ОСОБА_3 з формулюванням підприємство не має заборгованості з виплати податкових зобов'язань і заробітної плати , як на підставу визнання позивачем відсутності перед ним заборгованості за невикористані відпустки, оскільки позивач не є фаховим юристом щоб розуміти нормативні визначення понять, зокрема, що таке заробітна плата і чи включає вона компенсацію за використані відпустки, окрім того, трудове законодавство України жодним чином не обмежує право фізичної особи на отримання компенсації за невикористані відпустки.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи зазначені вище норми, а також те, що ОСОБА_1 більш ніж за шість років не подав жодної заяви про відшкодування грошової компенсації за невикористані відпустки, на момент свого звільнення позивач був головою правління АОСББ Південна фортеця і відповідно до п.п. 7.20 Статуту мав повноваження розпоряджається коштами Асоціації відповідно затвердженого кошторису, але зі свого боку не вчинив необхідних дій щодо нарахуванню собі грошових компенсацій за невикористані відпустки(написання заяви, винесення наказу про нарахування), звільнився з роботи 27.10.2016р., в той час, як у інших працівників та бухгалтера АОСББ Південна фортеця на момент звільнення позивача були відсутні повноваження щодо нарахування грошових компенсацій за невикористані відпустки, що було встановлено в судовому засіданні шляхом вивчення матеріалів справи та допиту головного бухгалтера ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що у АОСББ Південна фортеця відсутня вина щодо невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 26 931,60грн. в рахунок грошової компенсації за невикористані відпустки за період роботи головою правління АОСББ Південна фортеця з 01.01.2010р. по 27.10.2016р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1,6 ст.141 ЦПК України стороні, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.36 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вбачається, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом №3674-VI).

Відповідно до п.9 ч.1. ст.5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, а також роз'яснення постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 566,91грн.(на момент звернення до суду позивач у разі відсутності пільги щодо звільнення від сплати судового збору мав сплатити 1280грн., отже, 44,29% від 1280грн. становить 566,91грн.), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 44,29%(заявлені позивачем вимоги в розмірі 60 794,75грн., з яких задоволено судом 26 931,60грн., тобто 44,29%).

Керуючись ст.ст. 79, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України Про відпустки , cт.ст.12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 265, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків Південна фортеця , про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити частково .

Стягнути з Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків Південна фортеця (код ЄДРПОУ 36560985, юридична адреса: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Залізнична, 36) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.п.н. НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Залізнична, 36/16) грошову компенсацію за невикористані відпустки за період з 01.01.2010р. по 27.10.2016р. в розмірі 26 931,60грн.(двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня шістдесят копійок).

Стягнути з Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків Південна фортеця (код ЄДРПОУ 36560985, юридична адреса: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Залізнична, 36) на користь держави судовий збір в розмірі 566,91грн.(п'ятсот шістдесят шість гривень дев'яносто одна копійка).

В іншій частині позову ОСОБА_1 до Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків Південна фортеця - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Є. Хоменко