Рішення

від 27.02.2018 по справі 826/3273/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року 9:38 № 826/3273/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю:

представника позивача:Соловей А.В.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у місті Києві

до приватного підприємства Айтек

про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДФС у місті Києві (далі - позивач) до приватного підприємства Айтек (далі - відповідач) про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказів та направлень його посадовими особами здійснено вихід на дві адреси відповідача з метою проведення фактичної перевірки, однак у допуску до проведення перевірки працівниками відповідача було відмовлено, про що було складено відповідні акти. Оскільки платник податків відмовився допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, позивач, посилаючись на частину другу підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, просить застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 відкрито провадження у справі.

У зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи неодноразово відкладався. Відповідач письмових заперечень до суду не подав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Начальником Головного управління ДФС у місті Києві видано накази від 01.03.2017 №1389 та №1390 про проведення фактичної перевірки ПП Айтек за адресами: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 10; м. Київ, вул. Богатирська, 13.

На підставі вказаних наказів видано направлення на перевірку від 01.03.2017 №1312/26-15-40-01, №1313/26-15-40-01, №1314/26-15-40-01, №1315/26-15-40-01.

Позивач зазначив, що 01.03.2017 представниками відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у місті Києві, з метою проведення перевірки ПП Айтек , здійснено вихід за адресами здійснення діяльності відповідача, а саме: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 10; м. Київ, вул. Богатирська, 13.

Проте, під час виходу працівників контролюючого органу за вказаними адресами для проведення фактичної перевірки, працівники відповідача відмовились від ознайомлення із направленнями, про складено відповідний акт від 01.03.2017 №48/26-15-40-01-14 та від 01.03.2017 №51/26-15-40-01-14.

Працівники відповідача відмовили у допуску до перевірки, про що складено акти від 01.03.2017 №49/26-15-40-01-14, від 01.03.2017 №52/26-15-40-01-14.

Вказані акти відмови у допуску до перевірки працівники відповідача отримувати відмовились, про складено відповідні акти від 01.03.2017 №50/26-15-40-01-14, від 01.03.2017 №53/26-15-40-01-14

Позивач вважає, що відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки є підставою для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ПП Айтек , з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Положеннями статті 80 визначений порядок проведення фактичної перевірки, згідно якого фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, арешт майна платника є наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.19.1 пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 у справі № К/800/19214/16.

Так, з програми Діловодство Окружного адміністративного суду (ДСС) Окружного адміністративного суду міста Києва вбачається, що 03.03.2017 Головне управління ДФС у місті Києві вперше звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до ПП Айтек (надалі - відповідач), в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2017 у справі №826/3272/17 подання Головне управління ДФС у місті Києві залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 10-00 год. 06.03.2017. Ухвалою від 06.03.2017 повернуто подання контролюючого органу в зв'язку з не усуненням недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі №826/3272/17 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2017 про повернення подання задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 06.07.2017 подання повторно залишено без руху, а ухвалою від 06.07.2017 подання повернуто позивачу, ця ухвала оскаржена не була та набрала законної сили.

21.08.2017 Головне управління ДФС у місті Києві звернулось до суду із позовною заявою до ПП Айтек , в якій просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача. Вказана позовна заява ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2017 №826/10443/17 залишена без розгляду.

Вказана ухвала про залишення позову без розгляду залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017.

Отже, враховуючи, що у даному випадку арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у місті Києві про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПП Айтек , не підтверджено судом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ПП Айтек .

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) до приватного підприємства Айтек (код ЄДРПОУ 25642722, адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 17) про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов