Рішення

від 23.03.2018 по справі 826/226/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2018 року 9:50 № 826/226/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю:

представник позивача: Зборовський С.О.,

представник відповідача-1: не з'явився,

представник відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю Кітт-Саунд , товариства з обмеженою відповідальністю Холод-Інжиніринг

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Кітт-Саунд (далі - відповідач-1) товариства з обмеженою відповідальністю Холод-Інжиніринг (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору від 27.02.2015 №02/27-1, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2016 у кримінальній справі №361/4817/16-к встановлено, що ОСОБА_2 вчинила пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні ТОВ Кітт-Саунд з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку із чим її визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 та частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Вказані обставин, на думку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві свідчать про недійсність договору від 27.02.2015 №02/27-1, укладеного між відповідачами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017 відкрито провадження у справі.

У зв'язку із неявкою відповідачів розгляд справи неодноразово відкладався. Відповідачі письмових заперечень до суду не подали.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2016 у справі №361/4817/16-к визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 та частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 9350,00 грн.

У позовній заяві Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві вказує, що податкові накладні від 19.04.2015 №230, від 29.04.2015 №229, від 29.04.2015 №228, від 29.04.2015 №227, від 29.04.2015 №231, від 27.04.2015 №200, від 14.04.2015 №107, від 30.03.2015 №171, від 30.03.2015 №170 та від 30.03.2015 №169 виписані в рамках виконання договору від 27.02.2015 №02/27-1.

З огляду на наявний вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2016 у справі №361/4817/16-к, контролюючий орган вважає наявність правових підстав для визнання вищевказаного договору недійсним.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вказані обставини, відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного суду України, входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно з цією нормою, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (частина 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У той же час, позивачем в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним договору від 27.02.2015 №02/27-1 не надано суду доказів на підтвердження вказаного, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при кваліфікації правочину за статті 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями частини 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) договору від 27.02.2015 №02/27-1, укладеного між ТОВ Кітт-Саунд та ТОВ Холод-Інжиніринг як такого, який завідомо суперечить інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, яких позивачем не надано, а судом з наявних у матеріалах справи доказів не встановлено.

Також, суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність досліджуваного договору, позивач посилається на факт підписання податкових накладних, а не безпосередньо даного договору, особою, яка не має відношення до діяльності ТОВ Кітт-Саунд .

При цьому, суд витребував копію договору від 27.02.2015 №02/27-1, укладеного між ТОВ Кітт-Саунд і ТОВ Холод-Інжиніринг , який не було надано разом із позовною заявою. До канцелярії суду надійшла копія листа за підписом ОСОБА_2 та копія договору від 27.02.2015 №02/27-1, однак суд не вважає їх належними доказами, оскільки вони не засвідчені у встановленому порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39513550, адреса: вул. Верховинна, 9) до товариства з обмеженою відповідальністю Кітт-Саунд (код ЄДРПОУ 39629693, адреса: 79058, вул. Чорновола, буд. 63, кв. 711) та товариства з обмеженою відповідальністю Холод-Інжиніринг (код ЄДРПОУ 38271731, адреса: 03146, м. Київ, вул. Святошинська, 2-б) про визнання недійсним договору від 27.02.2015 №02/27-1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов