Рішення

від 20.03.2018 по справі 902/73/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2018 р. Cправа № 902/73/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, м.Вінниця

до обласної комунальної установи "Вінницька інноваційно-інвестиційна компанія", м.Вінниця

про стягнення 38474,58 грн заборгованості згідно договору оренди

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №01-02-03/390 від 20.03.2018;

відповідача ОСОБА_2, керівник

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться позовна заява управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про стягнення з обласної комунальної установи "Вінницька інноваційно-інвестиційна компанія" 38474,58 грн заборгованості, нарахованої у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №72-79 від 10.11.2011, з яких: 15775,58 грн - основний борг; 2281,34 грн - 3% річних та 20417,66 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 14.02.2018 постановлено відкрити провадження у справі №902/73/18; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засіданні у справі призначити на 20.03.2018.

Представники сторін в підготовчому судовому засіданні 20.03.2018 надали заяву, якою просили закрити підготовчого провадження та розпочати розгляд справи по суті 20.03.2018.

Ухвалою суду від 20.03.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі №902/73/18 та одразу перейти до розгляду справи по суті.

Судовий розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

10.11.2011 між управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (позивач) та обласною комунальною установою "Вінницька інноваційно-інвестиційна компанія" (відповідач) було укладено договір №72-79 на оренду приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад області (а.с.10-12).

За умовами п.1.1. договору управління надає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 34,45 кв.м (з коеф. 1,3 на коридори, холи, сходові клітини, санвузли і т.д.), що складається з кімнати №102, яка розташована в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, вул.Соборна, 72, згідно викопіювання з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Вартість об'єкта визначена експертним шляхом становить 6501,0 грн за 1 кв.м орендованої площі станом на 30.06.2011 (п.1.2. договору).

Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3. договору).

Згідно п.1.4. об'єкт оренди є спільною власністю територіальних громад області і знаходиться на балансі управління спільної комунальної власності, який є орендарем.

Відповідно до п.2.1. договору, вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного об'єкта.

За володіння і користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої за перший місяць (листопад 2011) оренди становить (76,79 хК інфл. за Жовтень 2011 хК інфл. за листопад 2011) за 1 кв.м орендованої площі.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та у порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відшкодування витрат на комунальні послуги (вода, опалення, приєднане навантаження (тепло), електроенергія, вивезення сміття, охорона будинку, пожежна сигналізація, ліфти) орендар сплачує за рахунками управління згідно з розшифровкою всіх витрат по видах послуг щомісячно. Сума відшкодування комунальних послуг (за 1 кв.м) змінюється пропорційно змінам розцінок за послуги.

Орендар відшкодовує шляхом сплати за рахунками управління експлуатаційні витрати (витрати на часткове утримання будинку і прибудинкової території) місячний розмір яких складає 20,76 грн за 1 м.кв. без ПДВ. Розмір експлуатаційних витрат може бути змінено в односторонньому порядку з ініціативи управління пропорційно законодавчій зміні розміру мінімальної заробітної плати (п.3.4 договору), з огляду на вказане з 01.01.2012 експлуатаційні витрати (витрати на часткове утримання будинку і прибудинкової території) складають 23,46 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Пунктом 3.6. договору сторони домовились, що управління до 25 числа кожного місяці підготовлює рахунки по орендній платі, комунальним послугам та експлуатаційним витратам, а орендар зобов'язаний протягом двох робочих днів отримати зазначені рахунки, розписавшись про їх отримання в відомості на отримання рахунків.

В п. 3.7. договору сторони погодили, що орендар має право протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку, в разі непогодження з сумою комунальних послуг, виставленого рахунку, надати управлінню свої обґрунтовані письмові заперечення. Управління розглядає заперечення орендаря протягом 3-х днів та в разі погодження змінює суму, виставлену в рахунку.

Відповідно до п. 3.8. договору, в разі, якщо орендар в термін, передбачений п. 3.6. договору, не з'явився для отримання рахунку або своєчасно не подав свої заперечення щодо загальної суми виставленої в рахунку - загальна сума виставлена в рахунку до сплати вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з умовами договору визначену орендну плату, плату за комунальні послуги та експлуатаційні витрати орендар зобов'язаний сплатити на рахунок управління не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.9. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору, цей договір діє з 10 листопада 2011 року по 01 листопада 2014 року.

Судом встановлено, що 10.11.2011 на виконання умов договору оренди №72-79 від 10.11.2011 управління за актом приймання-передачі приміщень передало, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 34,45 кв.м (з коеф. 1,3 на коридори, холи, сходові клітини, санвузли і т.д.), що складається з кімнати №102, які розташовані в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, вул.Соборна, 72 (а.с.13).

03.04.2013 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди №72-79 від 10.11.2011, якою управління надає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 20,93 кв.м, що складається з кімнати №116 в адмінбудинку, згідно викопіювання поверхового плану, за адресою: м.Вінниця, вул.Соборна, 72 (а.с.17). Факт передачі зазначеної площі в оренду, засвідчений актом приймання-передачі приміщення від 03.04.2013 (а.с.17).

Актом приймання-передачі приміщення від 01.06.2013 орендар передав, а управління прийняло відповідно до договору оренди №72-79 нежитлове приміщення загальною площею 20,93 кв.м, що складається з кімнати №116 в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, вул.Соборна,72 (а.с.18).

На виконання умов договору позивач (управління) виставив відповідачу (орендарю) акти-рахунки за комунальні послуги та оренду приміщень за період з лютого 2013 по травень 2013, а саме: №СФ-0000207 від 19.02.2013 на суму 5174,86 грн; №СФ-0000323 від 18.03.2013 на суму 5249,49 грн; №СФ-0000573 від 16.04.2013 на суму 3697,74 грн та №СФ-0000635 від 16.05.2013 на суму 3087,04 грн (а.с.26-29).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав своє зобов'язання в повному обсязі, передавши в користування об'єкт оренди, але відповідач через несвоєчасність та неповноту оплати розміру сум у виставлених рахунках порушив умови договору щодо виконання належним чином своїх грошових зобов'язань.

З огляду на вказане, у відповідача згідно вказаних вище рахунків за лютий, березень, квітень та травень 2013 (включно) виникла заборгованість за договором оренди, щодо плати за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та орендної плати, що також підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

Таким чином, позивачем за вказаний період нараховано до стягнення з відповідача заборгованість за договором оренди №72-79 від 10.11.2011 в сумі 15775,58 грн, що власне і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Разом з цим, позивач зазначає, що остання оплата боргу відповідачем була здійснена 29.04.2015, вказане також вбачається з виписки банку яка наявна в матеріалах справи, з огляду на що позовна давність застосовується з моменту останньої оплати боргу (ст.264 ЦК України).

Водночас, позивач вказує на те, що відповідач визнає борг в повному обсязі, що підтверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 05.02.2018 (а.с.36)

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму (оренди), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм" (оренда), ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, у тому числі, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частиною 1 ст.286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором до моменту його розірвання.

Таким чином, з огляду на вказані вище приписи законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №72-79 від 10.11.2011 за період лютий-травень 2013 на загальну сумі 15775,58 грн, який складається з боргу за орендну плату в сумі 10311,31 грн, боргу за експлуатаційні витрати в сумі 3556,11 грн, боргу за комунальні послуги в сумі 1908,16 грн правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2281,34 грн - 3 % річних за період з 06 березня 2013 по 06 лютого 2018 та 20417,66 грн - інфляційних втрат за період з 06 березня 2013 по 15 січня 2018, за результатами чого дійшов наступних висновків.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіркою за допомогою електронного калькулятора "Ліга.Закон.Еліт" розрахунку 3 % річних та розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем за період з 06 березня 2013 по 06 лютого 2018 та за період з 06 березня 2013 по 15 січня 2018 по кожному простроченому платежу окремо, судом встановлено що розрахунок 3% річних та інфляції втрат здійснений в бік заниження. При цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах вимог, заявлених до стягнення, а саме: 2281,34 грн 3% річних та 20417,66 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості згідно договору оренди визнав в повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.4 ст.191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 статті 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідачем заявлено заяву про визнання позову, яка не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області судом задовольняються повністю.

Разом з цим, взявши до уваги приписи ч.1 ст.130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 881,00 грн, що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1420 від 06.02.2018, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Так, частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та п.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, що підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків від 05.02.2018 та заявленою в підготовчому засіданні суду 20.03.2018 заявою "про визнання позову".

З огляду на що, позивач 20.03.2018 звернувся до суду з заявою "про повернення з Державного Бюджету судового збору в розмірі 881,00 грн".

Відповідно до ст.129 ГПК, судовий збір в сумі 881,00 грн, що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з обласної комунальної установи "Вінницька інноваційно-інвестиційна компанія" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 72, к.102 та 21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ 33845086) на користь Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ 20098076) 10311,31 грн боргу по орендній платі; 3556,11 грн боргу по експлуатаційним витратам; 1908,16 грн боргу по комунальним платежам; 2281,34 грн 3% річних; 20417,66 грн інфляційних втрат та 881,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету України Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ 20098076) судовий збір у розмірі 881,00 грн, що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1420 від 06.02.2018, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

5. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник рішення є підставою для повернення позивачу судового збору у встановленому ним розмірі.

6. Рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки в судовому засіданні 20.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №902/73/18, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №902/73/18 складено 30 березня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7);

3,4 - відповідачу - обласній комунальній установі "Вінницька інноваційно-інвестиційна компанія" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 72, к.102 та 21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7).