Рішення

від 20.03.2018 по справі 903/888/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2018 р. Справа № 903/888/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеа Електротехніка"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Ліс"

про стягнення 43 337,66 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 15.01.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.12.2017 року.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 43337,66 грн., з них 36156,00 грн. заборгованості за товар, 5922,52 грн. інфляційних втрат, 1259,14 грн. - 3 % річних.

При обґрунтуванні вимоги посилається на договір поставки від 12.07.2016 року № 768, специфікацію № 1 до нього, відповідно до яких вартість товару становить 170984,00 грн., а також рахунок-фактуру № 1500 на зазначену суму, в підтвердження факту поставки видаткову накладну № 768 від 12.07.2016 року на суму 143000,00 грн., по якій було поставлено відповідачу автомат паркувальний СЕА АП 100 (виконання 28), даний вантаж було отримано 23.08.2017 року по довіреності № 8 від 19.08.2016 року, виданій ТзОВ «Захід Ліс» ОСОБА_3

Порядок розрахунку за товар визначено по п. 3.4-3.5 договору, а саме передоплата 66553,20 грн., решта 104403,80 грн. до 15.09.2016 року; відповідачем оплата проведена платіжними дорученнями № 148 від 15.07.2016 року - 30553,20 грн., № 163 від 29.07.2016 року - 36000,00 грн., № 180 від 31.08.2016 року - 35290,80 грн., № 110 від 29.03.2017 року - 5000,00 грн., тобто в загальній сумі 106844,00 грн.; заборгованість становить 36156,00 грн., на яку згідно ч.2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні в сумі 5922,52 грн. та 3 % річних в сумі 1259,14 грн. за період з 16.09.2016 року по 13.11.2017 року.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 29-32) вимогу позивача заперечує, вказуючи, що за домовленістю з позивачем мав на меті придбати автомат паркування СЕА АП 100 (виконання 28): АСЕА.695222.001-28 в кількості - 1 одиниця, на оплату товару електронною адресою направлено рахунок-фактуру № 1500 від 12.07.2017 року на загальну суму з ПДВ 101844,00 грн.; відповідачем платіжними дорученнями за період з 15.07.2017 року по 31.08.2017 року перераховано кошти в сумі 101804,00 грн. (платіжні доручення № 148 на 30553,20 грн., № 163 - 36000,00 грн., № 180 - 35290,80 грн.); за повідомленням позивача товар направлено перевізником «Ін-Тайм» за декларацією № 111113535 та отримано ТзОВ «Захід Ліс» 23.08.2017 року вартістю 100000,00 грн., вартість доставки 1350,75 грн., загальна сума 101350,50 грн., тому вважає, що сторони свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 12.07.2017 року (дата рахунку-фактури № 1500) повністю виконали. Щодо посилання позивача на договір поставки № 768 від 12.07.2016 року, то даний не має відношення до справи, оскільки відповідно до нього відповідач мав намір придбати додатковий товар, що підтверджено специфікацією № 1 від 19.08.2016 року; водночас в зв'язку з поставкою позивачем неякісного товару по рахунку-фактурі № 1500 від 12.07.2016 року та відмовою у налаштуванні обладнання, товариство відмовилось від фактичного виконання договору № 768 від 12.07.2016 року згідно специфікації № 1 від 19.08.2016 року.

Також зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами поставку товару по зазначеному договору та специфікації на суму 170984,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив № 10 від 11.01.2018 року (а.с.56-63) вказує, що між сторонами існують договірні відносини, що випливають саме з договору поставки № 768 від 12.07.2017 року, після узгодження умов договору щодо найменування товару, його кількості та вартості на суму 170 984,00 грн. було сформовано рахунок-фактуру № 1500 від 12.07.2016 року, на дану суму сторонами 19.08.2016 року підписано специфікацію та сформовано рахунок-фактуру № 1761 від 19.08.2016 року, який повністю дублює зміст рахунку № 1500 від 12.07.2016 року на суму 170984,00 грн.

Умовами договору сторони визначили порядок оплати товару, а саме 66553,20 грн. передоплата, решта 104430,80 грн. до 15.09.2016 року, що в сумі складає 170984,00 грн. та відповідає сумі рахунку-фактури № 1500 від 12.07.2016 року, 1761 від 19.08.2016 року та специфікації № 1 від 19.08.2016 року.

Поставка товару - апарат паркування СЕА АП 100 (виконання28:АСЕЛ 695222,001-28) в кількості 1 шт. за ціною за одиницю 119166,67 грн. на загальну суму 143000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23833,33 грн. здійснено позивачем саме на виконання договору поставки № 768 від 12.07.2016 року за видатковою накладною № 995 від 22.08.2016 року, (рахунок-фактура № 1761 від 19.08.2016).

Підтвердженням того, що поставка товару проведена саме по договору № 768 від 12.07.2016 року є посилання на нього в рахунках-фактурах №№ 1500 та 1761 та видатковій накладній.

Відповідач у платіжних дорученнях у призначені платежу також посилається на договір від 12.07.2016 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Факт поставки товару підтверджено декларацією про прийняття вантажу № НОМЕР_1 від 22.08.2016 року, та відповідачем у відзиві на позов визнано його отримання 23.08.2016 року, а також довіреністю № 8 від 19.08.2017 року на отримання вантажу уповноваженою особою відповідача, в якій є посилання на рахунок-фактуру № 1761 від 19.08.2016 року. Позивач згідно договору № 768 від 12.07.2016 року за видатковою накладною №1370 від 09.11.2016 року (рахунок-фактура № 1500 від 12.07.2016 року) поставив також інший товар на суму 8320,00 грн.

Щодо належних додаткових доказів зазначає, що позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні накладні та квитанції про їх прийняття, які відповідачем були отримані та використанні для формування податкового кредиту в податковій звітності; іншого договору, крім № 768 від 12.07.2016 року, між сторонами не існувало.

Щодо твердження відповідача про укладення договору у спрощений спосіб, а саме по рахунку-фактурі № 1500 від 12.07.2016 року та прийняття позивачем попередньої оплати, то відповідач своїм листом від 04.10.2017 року вих.№ 01/01/17 підтвердив укладення договору поставки № 768 від 12.07.2016 року, предметом якого є передача від постачальника у власність покупця паркомату на умовах визначених зазначеним договором, вказавши проведення першої передоплати в сумі 30553,20 грн. згідно платіжного доручення № 148 від 15.07.2016 року та 29.07.2016 року другого авансового платежу в сумі 36000,00 грн. згідно платіжного доручення № 163, що відповідає сумі передоплати 66533,20 грн. згідно п. 3.4.1 договору № 768 від 12.07.2017 року, тому твердження відповідача про укладення договору у спрощений спосіб по рахунку-фактурі № 1500 від 12.07.2016року є безпідставним; поставлений позивачем автомат паркувальний має інші характеристики ніж зазначено в рахунку-фактурі від 12.07.2016 року № 1500 на який посилається відповідач.

В частині доводів відповідача щодо зазначеної вартості товару (100000,00 грн.) у декларації перевізника, то оголошена цінність вантажу в декларації від 22.08.2016 року № 111173535 не є вартістю товару, зазначена декларація підтверджує лише факт отримання вантажу, а не його вартість.

Щодо порушення зобов'язань з оплати товару вказує, що попередня оплата за товар проводилась в строки визначені п.п.3.4.1 п. 3.4 договору, п. 3.5 визначено кінцевий строк оплати до 15.09.2016 року, а тому з врахуванням даного строку, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 144, листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 року нараховано 3 % річних та інфляційні.

Відповідачем 20.02.2018 року подано заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому зазначено, що по кожному платежу відповідачем було сформовано та зареєстровано три податкові накладні на загальну суму без ПДВ 84870,00 грн. та по ПДВ на суму 16974,00 грн., що в загальному становить 101844,00 грн., чим підтверджено факт виконання зобов'язань перед позивачем в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року розгляд справи було відкладено на 20.03.2018 року, задоволено клопотання позивача від 19.02.2018 року про витребування додаткових доказів.

19.03.2018 року позивачем через відділ документального забезпечення та контролю подано пояснення на позов, в якому вказує, що загальна вартість товару по рахунку-фактурі № 1500 від 12.07.2016 року склала 170984,00 грн., який було поставлено на виконання договору № 768 від 12.07.2016 року, оскільки виписана відповідачем видаткова накладна містить посилання на зазначений договір; на виконання договору поставлено товару на суму 151320,00 грн., оплата проведена на суму 115164,00 грн., тому заборгованість складає 36156,00 грн., яка виникла саме в результаті часткової оплати товару - автомату паркувального СЕА АП 100. До даного пояснення долучено документи зазначені в додатку.

20.03.2018 року на адресу суду надійшли матеріали від Луцької ОДПІ, витребувані ухвалою суду від 20.02.2018 року.

20.03.2018 року відповідачем на виконання вимог ухвали суду подано пояснення з додатковими матеріалами, зокрема, податковими деклараціями за липень, серпень, листопад 2016 року з додатками № 2,№ 5 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2016 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 12.07.-31.12.2016 року, журнал проводок за 12.07.-31.12.2016 року по контрагенту СЕА Електротехніка ТзОВ, журнал ордер і відомість по рахунку № 631.

Подані сторонами документи приєднано до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановив наступне.

12.07.2017 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було підписано договір поставки № 768 (а.с.9-13).

Згідно п.п.2.1, 2.3 строк поставки товару зазначається в специфікації, поставка здійснюється на підставі усних та письмових заявок Покупця, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у специфікації, на підставі яких складаються рахунок-фактура та/або видаткові накладні, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.4.1 визначено порядок оплати товару, зокрема, передплата в розмірі 66553,20 грн. протягом 5 днів з дати формування рахунку, решта 104430,80 грн. до 15.09.2016 року, підставою оплати по п. 3.5 є рахунок-фактура, а підставою отримання товару - видаткова накладна.

Згідно специфікації (додаток № 1) погоджено поставку товару на загальну суму 170984,00 грн., в т.ч. автомат паркувальний СЕА АП 100 (виконання 28) за ціною 143 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно виписки по рахунку з 01.07.2016 року до 31.10.2017 року (а.с.17) відповідачем 15 та 29,07.2016 року було перераховано аванс в сумі 664553,20 грн., а також 31.08.2016 року перераховано 352903,80 грн., всього 101844,00 грн. за паркомат, згідно договору б/н від 12.07.2016 року. Саме на суму 101844,00 грн. позивачем було виписано рахунок-фактуру № 1500 від 12.07.2016 року (а.с.33).

Факт доставки автомату паркувального відповідачу підтверджено декларацією про прийняття вантажу № НОМЕР_1, в якій зазначена цінність вантажу 100000,00 грн., а його отримання довіреністю № 8 від 12.08.2016 року (а.с.15-16).

Між сторонами по справі виник спір, оскільки позивач стверджує, що поставлений автомат паркувальний за ціною 143000,00 грн. з ПДВ, 119166,66 грн. без ПДВ, а відповідач вказує на отримання автомату за ціною 101244,00 грн.

В підтвердження своїх вимог надав видаткову накладну від 22.08.2016 року, в якій зазначено договір № 768 від 12.07.2016 року, через ОСОБА_3, довіреність № 8 від 19.08.2016 року, однак зазначена не містить підпису отримувача товару (а.с.47).

Рахунки-фактури № 1500 від 12.07.2016 року та № 1761 від 19.08.2016 року на загальну суму 170984,00 грн., дані суми співпадають з сумою товару зазначеною в специфікації. Однак, як з'ясувалось при розгляді справи зазначений в даних рахунках та специфікації товар не повністю було поставлено відповідачу, а лише частково, про що свідчить долучені видаткові накладні.

Відповідач фактично визнає факт отримання товару - автомату паркувального за ціною 101844,00 грн., яка була повністю перерахована позивачу, а саме 15.07. та 29.07.2016 року перераховано аванс в сумі 30553,20 грн. та 36000,00 грн., а 31.08.2016 року решта 35290,80 грн., всього 101844,00 грн., в підтвердження надав рахунок-фактуру позивача від 05.07.2016 року № 1407 на суму 101844,00 грн., журнал-ордер і відомості по рахунку № 631 за липень-грудень, журнал проводок 631 по контрагенту СЕА Електротехніка за липень-грудень.

Дослідивши подані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами поставку автомату паркувальногно за ціною 119166,67 грн. без ПДВ (143000,00 грн. з ПДВ), оскільки видаткова накладна № 995 від 02.08.2016 року, яка за умовами договору є саме доказом поставки товару, не підписана отримувачем товару (а.с.47), в декларації про прийняття вантажу від 22.08.2016 року № 111173535 зазначена цінність вантажу 100000,00 грн., а рахунки-фактури від 19.08.2016 року № 1761, 22.08.2016 року № 1500 та № 1500 від 12.07.2016 року не є доказами, що підтверджують поставку товару, як з'ясувалось в ході розгляду справи зазначений в даних рахунках товар був лише частково поставлений відповідачу.

В силу положень ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач не довів належними доказами вимогу щодо стягнення заборгованості в сумі 36156,00 грн. за автомат паркувальний, а відтак безпідставними є нарахування відсотків річних та інфляційних, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Згідно п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

30.03.2018 року.

Суддя С. В. Костюк