Рішення

від 21.03.2018 по справі 908/2414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/150/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018 Справа № 908/2414/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" (03186 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК" (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158)

про стягнення 70 650 грн. 00 коп., розірвання договору

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

04.12.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК", м. Запоріжжя про розірвання договору купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" (03186 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК" (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) та стягнення суми сплаченої попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р. у розмірі 70 650 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2017 р., справу № 908/2414/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.12.2017 р. порушено провадження у справі № 908/2414/17 присвоєно справі номер провадження 27/150/17 та призначено судове засідання на 11.01.2018 р.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017 р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

11.01.2018 р. судом було проведено підготовче засідання у справі № 908/2414/17 за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), проте представники сторін в засідання суду не з'явились.

Ухвалою суду від 11.01.2018 р., підготовче засідання було відкладено, відповідно до ст. 183 ГПК України та призначено на 01.02.2018 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, а також необхідністю суду здійснити дії необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті .

Ухвалою суду від 01.02.2018 р., відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на 30 днів, згідно ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено, засідання суду призначено на 01.03.2018 р.

21.02.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" звернулося на електронну адресу господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні 01.03.2018 р. об 11-00 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Одеської області.

Ухвалою суду від 22.02.2018 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

23.02.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" звернулося до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні 01.03.2018 р. об 11-00 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Одеської області.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання.

Ухвалою суду від 23.02.2018 р., клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Господарському суду Одеської області доручено забезпечити проведення відеоконференції 01 березня 2018 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні суду за адресою: 65119 м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 29.

Справа № 908/2414/17 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Судове засідання 01.03.2018 р. здійснювалося у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.03.2018 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 21 березня 2018 р.

У судовому засіданні 21.03.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, яке задоволено судом.

13.03.2018 р. позивач надіслав на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та уточнену позовну заяву, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача суму сплаченої попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р. у розмірі 70 650 грн. 00 коп., оскільки станом на теперішній час строк дії договору купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р. закінчився (відповідно до п. 2.1 договору, даний договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р., але у будь-якому разі до виконання сторонами обов'язків по договору).

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом у судовому засідання 21.03.2018 р., відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченої попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р. у розмірі 70 650 грн. 00 коп.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК" є: 69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи містяться оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.12.2017 р. та ухвали суду від 01.02.2018 р. про відкладення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2414/17.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

01.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК" (постачальник) було укладено договір поставки товару № 020217.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується за заявками покупця в строки, обумовлені договором, поставляти та передавати у власність покупця тіла молольні (далі іменується товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах цього договору приймати і оплачувати товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, а також його визначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, цей договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р., але у будь-якому разі до виконання сторонами обов'язків по договору.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 2.2 договору).

Згідно Специфікації № 1 до договору, загальна вартість товару склала 70 650 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1 договору покупець оплачує товар за цінами, зазначеними в затвердженій сторонами Специфікації.

Відповідно до п. 3.5 договору покупець оплачує вартість товару шляхом 50% передплати у термін 10 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. Остаточний розрахунок виконується після повідомлення постачальника про готовність доставки товару покупцеві, не пізніше 2 банківських днів до дати доставки.

На виконання умов договору поставки, покупцем на рахунок постачальника було сплачено загальну вартість товару у розмірі 70 650 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 610 від 13.02.2017 р. про оплату суми у розмірі 35 325 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 628 від 21.02.2017 р. про оплату суми у розмірі 35 325 грн. 00 коп.

Отже, матеріали справи свідчать, що 21.02.2017 р. позивачем було проведено остаточний розрахунок з відповідачем, згідно Специфікації № 1.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник сповіщає покупця про точний день поставки. Точний день поставки повинен знаходитися в межах строку поставки, але не пізніше 20 банківських днів з дня остаточного розрахунку згідно з п. 3.5 договору, якщо інше не було узгоджено сторонами додатково.

Позивач зазначив, що відповідач відмовився від виконання поставки, про що повідомив покупця усно та запропонував переукласти між сторонами договір поставки № 020217 від 01.02.2017 р. та продати позивачу вапняк, а внесені покупцем грошові кошти врахувати як оплату за новий товар.

В результаті 30.03.2017 р. сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 30-03/17.

Згідно специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р., покупець зобов'язувався поставити продавцеві вапняк для флюсування на загальну суму 120 099 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу, оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця 100 % авансовим платежем.

Згідно пункту 5.1 договору купівлі-продажу, товар поставляється залізничним транспортом в напіввагонах насипом без упаковки та маркування на умовах РСА - станція Нігин для ТОВ Національна Товарно-сировинна Компанія , відповідно до Міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року по письмових заявках покупця згідно узгодженого графіка відвантаження після отримання грошових коштів згідно пункту 4.1 поставка здійснюється партіями. Партією товару вважається один вагон або група вагонів, поставлених по одній залізничній накладній.

30.03.2017 р. позивач надіслав відповідачу лист № 310317-1, який того ж дня було отримано директором Алєксееєвим Д.С, про що свідчить підпис та відбиток печатки продавця на екземплярі покупця.

Вказаним листом позивач просив у платіжних дорученнях № 610 та № 628 призначення платежу змінити з Передплата за сталеві кулі згідно дог. № 020217 від 01.02.2017 року у т.ч. ПДВ 20% - 11775,00 грн. на: Передплата за вапняк згідно договору купівлі-продажу №30-03/17 від 30.03.2017 р. у т.ч. ПДВ 20% - 11775,00 грн. .

Згідно усної домовленості між покупцем та продавцем, продавець зобов'язувався поставити товар за договором купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 року до 01 червня 2017 року.

Однак, незважаючи на здійснену оплату покупцем, продавцем поставка товару здійснена не була, що послугувало для звернення позивача з даним позовом до суду.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

На теперішній час строк дії договору купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р. закінчився, оскільки відповідно до п. 2.1 договору, даний договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р., але у будь-якому разі до виконання сторонами обов'язків по договору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Як вже зазначалося, відповідач не здійснив поставку товару. Отже, факт порушення відповідачем термінів поставки, передбачених договором, є доведеним.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК" про стягнення з відповідача суму сплаченої попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 30-03/17 від 30.03.2017 р. у розмірі 70 650 грн. 00 коп., обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню (з урахуванням уточненої письмової заяви позивача), яка міститься в матеріалах справи.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.ДЕК" (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, код ЄДРПОУ 40156365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Товарно-сировинна компанія" (03186 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 38740435) суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 70 650 (сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 30.03.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова