Рішення

від 20.03.2018 по справі 910/1037/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018Справа № 910/1037/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл

про стягнення 100600,00 грн.,

Представники:

від позивача : Шопін І.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл про стягнення 100600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки №ІС-10421 від 29.08.2017 у строк, ним передбачений, у зв'язку з чим відповідачем було частково повернуто позивачу сплачені останнім в якості авансу грошові кошти у розмірі 189996,24 грн., за наслідками чого позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою щодо повернення решти сплаченого авансу у розмірі 60000,00 грн. У зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів у розмірі 60000,00 грн., позивачем заявлено до стягнення вказану суму, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 40600,00 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/1037/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначити на 27.02.2018; встановлено учасникам судового процесу строки для подання заяв по суті справи.

23.02.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли документи.

У судове засідання 27.02.2018 з'явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.02.2018 оголошено перерву до 20.03.2018.

У судове засідання 20.03.2018 з'явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження поштових відправлень.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 20.03.2018, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 20.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №ІС-10421, згідно з яким постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами (далі-Договір).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до договору; з моменту підписання специфікації партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з п. 4.2. Договору строк поставки - протягом 3 календарних днів з моменту підписання специфікації; інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару своїми силами і за сій рахунок відповідно до базисних умов поставки D.D.P (Правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) на склад покупця за адресою Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 30. Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем (п.п. 4.3., 4.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення поставки товару.

Судом встановлено, що додатком №1 до Договору 29.08.2017 сторонами підписано специфікацію №1 від 29.08.2017 на поставку товару: Труба 80х2 AISI 304 2B TIG у кількості 702 шт. на загальну суму 249996,24 грн., відповідно до якої строк поставки товару протягом 3 календарних днів з дати здійснення передоплати за товар.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 30.08.2017 позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 249996,24 грн. з призначенням платежу: оплата за трубу згідно з рахунком №3117 від 30.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №11039 від 30.08.2017.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом №01-03/673 від 06.09.2017, у якому просив передплату за трубу згідно з рахунком №3117 від 30.08.2017 в сумі 249996,24 грн. повернути за реквізитами, зазначеними у листі.

Судом встановлено, що відповідачем було повернуто позивачем грошові кошти у загальній сумі 189996,24 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, із призначенням платежу: повернення коштів згідно з листом №01-03/673 від 06.09.2017 (копія банківської виписки подана позивачем 23.02.2018).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки №ІС-10421 від 29.08.2017 у строк, ним передбачений, у зв'язку з чим відповідачем було частково повернуто позивачу сплачені останнім в якості авансу грошові кошти у розмірі 189996,24 грн., за наслідками чого позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою щодо повернення решти сплаченого авансу у розмірі 60000,00 грн. У зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів у розмірі 60000,00 грн., позивачем заявлено до стягнення вказану суму, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 40600,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, пунктом 2.2. Договору встановлено, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до договору; з моменту підписання специфікації партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з п. 4.2. Договору строк поставки - протягом 3 календарних днів з моменту підписання специфікації; інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару своїми силами і за сій рахунок відповідно до базисних умов поставки D.D.P (Правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) на склад покупця за адресою Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 30. Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем (п.п. 4.3., 4.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної.

Як встановлено судом, додатком №1 до Договору 29.08.2017 сторонами підписано специфікацію №1 від 29.08.2017 на поставку товару: Труба 80х2 AISI 304 2B TIG у кількості 702 шт. на загальну суму 249996,24 грн., відповідно до якої строк поставки товару протягом 3 календарних днів з дати здійснення передоплати за товар.

Як встановлено судом, 30.08.2017 позивачем здійснено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 249996,24 грн. з призначенням платежу: оплата за трубу згідно з рахунком №3117 від 30.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №11039 від 30.08.2017.

За наведених обставин, виходячи з умов Договору та Специфікації щодо строків поставки - протягом 3 календарних днів з дати здійснення передоплати за товар та враховуючи дату здійснення передоплати за товар відповідно до Специфікації у сумі 249996,24 грн. - 30.08.2017, відповідач повинен був поставити товар у строк по 02.09.2017 включно.

В той же час, будь-яких доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки товару - Труба 80х2 AISI 304 2B TIG у кількості 702 шт. на загальну суму 249996,24 грн. сторонами надано не було, факт невиконання відповідачем такого обов'язку ним не спростовано.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом №01-03/673 від 06.09.2017, у якому просив передплату за трубу згідно з рахунком №3117 від 30.08.2017 в сумі 249996,24 грн. повернути за реквізитами, зазначеними у листі.

Як встановлено судом, відповідачем було повернуто позивачем грошові кошти у загальній сумі 189996,24 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, із призначенням платежу: повернення коштів згідно з листом №01-03/673 від 06.09.2017 (копія банківської виписки подана позивачем 23.02.2018).

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов'язання за Специфікацією від 29.08.2017 на суму 249996,24 грн.) через невиконання продавцем обов'язку з поставки обумовленого сторонами товару та часткове повернення відповідачем сплачених йому коштів у розмірі 189996,24 грн., такий договір (зобов'язання щодо поставки за Специфікацією від 29.08.2017 на суму 249996,24 грн.) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов'язання сторін з цього моменту в цій частині є припиненими.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, однак відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов'язку - доказів повернення позивачу грошових коштів вказаній сумі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 60000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 40600,00 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частинами 3, 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за нездійснення відповідачем поставки товару у строк, встановлений договором, у розмірі 40600,00 грн. за період з 03.09.2017 по 29.01.2018.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення поставки товару.

Як встановлено судом, виходячи з умов Договору та Специфікації щодо строків поставки - протягом 3 календарних днів з дати здійснення передоплати за товар та враховуючи дату здійснення передоплати за товар відповідно до Специфікації у сумі 249996,24 грн. - 30.08.2017, відповідач повинен був поставити товар у строк по 02.09.2017 включно, відтак, дата початку прострочення поставки за розрахунком позивача визначена ним правомірно.

Однак, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов'язання за Специфікацією від 29.08.2017 на суму 249996,24 грн.) через невиконання продавцем обов'язку з поставки обумовленого сторонами товару та часткове повернення відповідачем сплачених йому коштів у розмірі 189996,24 грн., такий договір (зобов'язання щодо поставки за Специфікацією від 29.08.2017 на суму 249996,24 грн.) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов'язання сторін з цього моменту в цій частині є припиненими.

Так, оскільки позивач своїм листом №01-03/673 від 06.09.2017, у якому просив передплату за трубу згідно з рахунком №3117 від 30.08.2017 в сумі 249996,24 грн. повернути за реквізитами, зазначеними у листі, фактично відмовився від договору (зобов'язання щодо поставки за Специфікацією від 29.08.2017 на суму 249996,24 грн.), то з 06.09.2017 - дня, коли позивач реалізував своє волевиявлення на відмову від договору (склав та підписав такий лист) та, відповідно, дня, з якого спірне зобов'язання щодо здійснення відповідачем поставки товару є припиненим, відсутні підстави для нарахування відповідачеві пені за несвоєчасність здійсненої поставки, оскільки такий обов'язок з 06.09.2017 у відповідача відсутній в силу ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому немає правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язання у період, коли це зобов'язання припинене, тобто з 06.09.2017 по 29.01.2018.

Разом з тим, наявні законні підстави для стягнення з відповідача пені за час прострочення поставки протягом періоду чинності спірного зобов'язання, тобто з 03.09.2017 по 05.09.2017, що, за перерахунком суду, складає 7499,89 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс Стіл (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 30, офіс 37; ідентифікаційний код: 41048578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 30; ідентифікаційний код: 38108144) основний борг у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7499 (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.03.2018

Суддя Ю.В. Картавцева