Ухвала

від 28.03.2018 по справі 21/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

28 березня 2018 року                                                              Справа № 21/218

          За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Кіровського міського комунального підприємства “Міське управління теплового господарства”, м. Голубівка Луганської області

про стягнення 537710 грн. 24 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

В засіданні брали участь:

від стягувача – ОСОБА_1, представник за довіреністю від 22.02.2018 № 6-2-623;

від відповідача – представник не викликався;

          - розгляд скарги стягувача на дії Голубівського міського відділу державної виконавчої служби міста Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі за текстом – Голубівський МВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області) згідно повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

          Дослідивши матеріали справи та обставини скарги стягувача, суд дійшов до наступного.

Так, господарський суд Луганської області ухвалою від 14.11.2017 відновив архівні матеріали по справі № 21/218 в частині рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2004, яким позов задоволений частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 376092 грн. 43 коп. боргу, 5000 грн. 00 коп. пені, 1257 грн. 50 коп. витрат по держмиту та 87 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано наказ від 09.08.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2017 задоволено заяву стягувача та замінено позивача у справі Дочірню компанію “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ідент. код 30019801 на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” (вул. Кловський звіз, 9/1, м. Київ, ідент. код 30019801) та видано дублікат наказу господарського суду Луганської області від 09.08.2004.

Ухвалою від 01.02.2018 суд виправив описки в резолютивній частині ухвали господарського суду від 29.11.2017 у справі № 21/218 в нумерації абзаців тексту та в найменуванні боржника.

Втім, як свідчать матеріали скарги, у лютому 2018 року після надіслання ПАТ “Укртрансгаз” цього наказу разом із заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження державний виконавець Голубівського МВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області повернув наказ (дублікат) № 21/218 від 09.08.2004 стягувачу без прийняття до виконання, що оформлено повідомленням від 27.02.2018 № 309/16.13.41.

19.03.2018 ПАТ “Укртрансгаз” звернулося до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії державного виконавця Голубівського МВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області при виконанні наказу Господарського суду Луганської області № 21/218 від 09.08.2004, яка обґрунтована тим, що сплата авансового внеску за ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” не має вноситись, оскільки наказ знаходився на виконанні та його було втрачено через захоплення приміщення Голубівського (Кіровського) міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, а також той факт, що йдеться не про відкриття виконавчого провадження, а його відновлення.

Таким чином предметом розгляду судом є оцінка законності повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2018 № 309/16.13.41.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Строк для звернення зі скаргою визначений законодавцем у ст. 341 ГПК України в десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

У відповідності до наданих доказів підтверджується факт одержання оскаржуваного повідомлення стягувачем 06.03.2018 та його вчасне звернення до суду зі скаргою у десятиденний строк 14.03.2018 (згідно відмітки пошти на конверті).

Відповідно до ч.1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

          У запереченнях на скаргу за листом від 23.03.2018 № 538/16.13-41 Голубівський МВ ДВС проти скарги заперечує з посиланням на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у Відділі не перебуває виконавчий документ від 09.08.2004 № 21/218, виданий судом.

Встановивши фактичні обставини оскарження стягувачем дій виконавчої служби, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги та її задоволення, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання виконавчого провадження здійснюється Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон України № 1404-VIII), ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Відповідно до ст. 115, ст. 116 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За положеннями ч. 7 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Стаття 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов‘язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться і накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частина 1 ст. 26 Закону України № 1404-VIII передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду заяви стягувача про відновлення втраченого виконавчого провадження та заміну сторони у виконавчому провадженні, поданої до Голубівського МВ ДВС, державним виконавцем 27.02.2018 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на дві підстави, а саме:

-          оскільки не надано підтвердження сплати авансового внеску;

          - згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на примусовому виконанні виконавчий документ на теперішній час не перебуває.

Так, за приписами ч. 2 ст. 26 Закону України № 1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Також законодавцем передбачено, що від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Отже, вищенаведеними приписами законодавства передбачено сплату авансового внеску при зверненні стягувачів до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення, а також вичерпний перелік стягувачів, які звільнені від його сплати та випадки, коли авансовий внесок не сплачується.

Відповідно до п. 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини 2 ст. 26 Закону.

Частиною 1 ст. 13 Закону України № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Порядок відновлення втраченого виконавчого провадження врегульований розділом XIV вказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень, згідно з яким за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця відновленню підлягають, зокрема, втрачене виконавче провадження або його матеріали.

У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження, поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть додаватися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

Державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

У разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою державного виконавця він у постанові роз'яснює сторонам право надати документи виконавчого провадження, їх копії, інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження. Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Так, ухвалюючи рішення про видачу стягувачу дублікату наказу, суд виходив з того, що через знаходження Кіровського ВДВС, де відкривалось виконавче провадження з виконання наказу суду № 21/218, на неконтрольованій українською владою території Луганської області, воно є втраченим. Втім, у стягувача збереглася копія постанови № 2-271/04 від 06.09.2004 про відкриття виконавчого провадження (арк. справи 12), яку він додавав до своєї заяви, поданої до Голубівського (раніше Кіровського) МВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області. Доказів виконання рішення стягував не має.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що державним виконавцем проігноровано вимоги вказаної Інструкції та факт видачі судом дублікату наказу, а тому звернення стягувача саме із заявою про відновлення виконавчого провадження є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду по справі № 40/22 від 13.02.2018 викладено висновок, за яким відхилені доводи скаржника про неможливість продовження виконавчого провадження та звернуто увагу на Інструкцію з організації примусового виконання рішень щодо відновлення втраченого виконавчого провадження.

Тому, дійсно, є обґрунтованими доводи стягувача, що застосування державним виконавцем вимог ст. 26 Закону України № 1404-VIII до його заяви є помилковим, оскільки авансовий внесок сплачується при зверненні із заявою про примусове виконання рішення, тобто при відкритті. Стягувач звернувся із заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження та заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 343 ГПК України, яка регулює судове рішення за скаргою, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов‘язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення скарги стягувача та судом визнаються неправомірними дії Голубівського МВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області щодо поверненням дублікату наказу господарського суду Луганської області від 09.08.04 по справі № 21/218 стягувачу без прийняття без виконання.

Судом визнається незаконним повідомлення від 27.02.2018 № 309/16.13-41 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ухвалене державним виконавцем Голубівського МВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області, якого суд зобов’язує вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 09.08.2004 № 21/218.

Вимоги стягувача про скасування повідомлення є фактично тотожними визнанню його незаконним, тому судом окремо не розглядаються.

Керуючись ст. ст. 234, 236, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

1. Скаргу стягувача на дії Голубівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2018 № 309/16.13-41 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Голубівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо поверненням дублікату наказу господарського суду Луганської області від 09.08.04 по справі № 21/218 стягувачу без прийняття без виконання.

3. Визнати незаконним повідомлення від 27.02.2018 № 309/16.13-41 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ухвалене державним виконавцем Голубівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

4. Зобов’язати державного виконавця Голубівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 09.08.2004 № 21/218.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 28.03.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

          Суддя                                                                        Н.М.Зюбанова