Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/23193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/23193/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК"

до Приватного підприємства "ЕНПРО"

про стягнення 6 026 048,01 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Стародуб І.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ВЕРНУМ БАНК" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ЕНПРО" (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №КЮ-207 від 25.02.2016 в розмірі 6 026 048,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №КЮ-207 від 25.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23193/17, підготовче засідання у справі №910/23193/17 призначено на 25.01.2018.

10.01.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про повідомлення обставин справи.

В судове засідання 25.01.2018 представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 підготовче засідання у справі № 910/23193/17 відкладено на 20.02.2018.

В судове засідання 20.02.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

В судовому засіданні 20.02.2018 до протоколу судового засідання судом було внесено ухвалу, якою постановлено задовольнити подане представником позивача клопотання про продовження строку підготовчого провадження, продовжити строк підготовчого провадження у справі № 910/23193/17 на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 01.03.2018 та направити учасникам судового процесу, що не були присутні в судовому засіданні 20.02.2018, ухвалу про виклик у судове засідання 01.03.2018.

28.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 01.03.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/23193/17 до судового розгляду по суті, розгляд по суті призначено на 22.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи по суті був повідомлений ухвалою суду від 01.03.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 01.03.2018 до суду не повернулось. Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 12.03.2018 поштове повідомлення №01030 46137888 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 01.03.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також судом враховано, що про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалами суду від 26.12.2017, від 25.01.2018, від 20.02.2018, що повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "ВЕРНУМ БАНК" (позивач, кредитор) та Приватним підприємством "ЕНПРО" (відповідач, позивальник) укладено кредитний договір № КЮ-207 на відкриття відновлюваної кредитної лінії (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі передбачені цим договором. Кредит надається в грошовій формі в сумі кредитного ліміту в розмірі 16 200 000 (шістнадцять мільйонів двісті тисяч) гривень 00 копійок з встановленням процентної ставки у розмірі 26% річних та кінцевим терміном дії договору до "24" лютого 2017 року.

Надання окремої частини кредиту здійснюється кредитором на підставі наданої позичальником письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленої кредитором формою, підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреної печаткою позичальника із зазначенням реквізитів для перерахування кредитором кредитних коштів. Максимальний строк користування кожним траншем кредиту не може перевищувати 30 календарних днів (п. 2.2. кредитного договору).

Пунктом 4.5. кредитного договору передбачено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів на рахунок, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою та переноситься кредитором на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного банківського дня після встановленого строку сплати процентів.

Згідно із п. 4.8. договору, при надходженні грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями кредитора та іншими платежами за цим договором, встановлюється наступна черговість виконання зобов'язань позичальника:

сплата прострочених процентів за користування кредитом та комісій кредитора (за їх наявності);

сплата строкових процентів за користування кредитом та комісій кредитора (за їх наявності);

сплата простроченої заборгованості за кредитом;

сплата строкової заборгованості за кредитом;

сплата пені за прострочення процентів;сплата пені за прострочення повернення кредиту;

сплата передбачених цим договором штрафних санкцій та інших платежів (за їх наявності);

відшкодування витрат, пов'язаних з одержанням виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

В пункті 8.1. кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення строків (термінів) кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісії (винагород) кредитора, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2. кредитного договору, у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентами та іншими платежами згідно з цим кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

У випадку невиконання позичальником вимог п.п. 6.1.4, 6.1.5, 6.1.6, цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок за кожний випадок невиконання (п. 8.4 кредитного договору).

Пунктом 8.5 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за цим договором, починаючи з дня, наступного за днем коди зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору: додаткова угода № 1 від 16.03.2016, додаткова угода № 2 від 25.03.2016, додаткова угода №3 від 08.04.2016, додаткова угода № 4 від 27.04.2016, додаткова угода № 5 від 07.06.201, додаткові угоди № 6 та № 7 від 06.09.2016, додаткова угода № 8 від 30.11.2016, додаткова угода № 9 від 07.12.2016, додаткова угода № 10 від 23.02.2017.

Додатковою угодою № 1 від 16.03.2016 сторони погодили збільшити ліміт кредитування до 16600000,00 грн.; додатковими угодами № 2 від 25.03.2016, № 3 від 08.04.2016, № 4 від 27.04.2016, № 5 від 07.06.2016; № 6 та № 7 від 06.09.2016 сторони змінили графік користування кожним траншем кредиту.

Додатковою угодою № 10 від 23.02.2017 сторони дійшли згоди доповнити статтю 1.1.2. кредитного договору, змінити графік користування кожним траншем кредиту, збільшити кінцевий строк кредитування до 01 грудня 2017 року та встановили, що процентна ставка за користування кредитом становить 24% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що виконання умов договору № КЮ-207 на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 25.02.2016 позичальнику були надані кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами № 26437 від 25.02.2016, № 27664 від 26.02.2016, № 30349 від 29.02.2016, №1839 від 02.03.2016, №8506 від 10.03.2016, №16143 від 17.03.2016, №52441 від 25.01.2017, проте позичальник в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку зі чим позивачем на адресу позичальника направлена вимога №5755/1 від 12.12.2017 (в матеріалах справи наявна копія поштового повернення про направлення даної вимоги на адресу відповідача). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на 04.12.2017 заборгованість позичальника за кредитним договором становить 3 996 300,00 грн. - прострочена кредитна заборгованість; 1 500 000,00 грн. - строкова кредитна заборгованість; 227 219,87 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

У зв'язку із прострочення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128629,57 грн. (за наступні періоди: 07.08.2017, 08.08.2017, 06.09.2017, з 06.10.2017 по 16.10.2017, з 17.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 06.11.2017 по 03.12.2017); пеня за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2 556,58 грн. (за періоди: з 07.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 03.12.2017), 30 % річних за прострочення повернення кредиту та процентів, згідно п. 8.2. договору (за наступні періоди: 07.08.2017, 08.08.2017, 06.09.2017, з 06.10.2017 по 16.10.2017, з 17.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 06.11.2017 по 03.12.2017, з 07.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 03.12.2017).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено судом, банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу згідно із меморіальними ордерами № 26437 від 25.02.2016, № 27664 від 26.02.2016, № 30349 від 29.02.2016, №1839 від 02.03.2016, №8506 від 10.03.2016, №16143 від 17.03.2016, №52441 від 25.01.2017 та банківськими виписками кредитні кошти у сумі 17120000,00 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи (банківськими виписками з рахунку позичальника) підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині повернення всієї суми кредиту та сплати процентів в строки встановлені кредитним договором.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки заборгованість за строковим кредитом у сумі 1 500 000,00 грн., за простроченим кредитом у розмірі 3 996 300,00 грн. та за простроченими процентами у розмірі 227219,87 грн. належним чином доведена, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У зв'язку із прострочення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 128629,57 грн. (за наступні періоди: 07.08.2017, 08.08.2017, 06.09.2017, з 06.10.2017 по 16.10.2017, з 17.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 06.11.2017 по 03.12.2017); пеня за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2 556,58 грн. (за періоди: з 07.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 03.12.2017), 30 % річних за прострочення повернення кредиту та процентів, згідно п. 8.2. договору (за наступні періоди: 07.08.2017, 08.08.2017, 06.09.2017, з 06.10.2017 по 16.10.2017, з 17.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 06.11.2017 по 03.12.2017, з 07.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 03.12.2017).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів, визначених договором, передбачена п. 8.1. кредитного договору.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

В пункті 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

У пункті 8.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів відповідач сплачує позивачу 30% річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунки пені та 30% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що позивачем допущено помилки при розрахунку та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 127280,25 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2521,56 грн. та 30 % річних за прострочення повернення кредиту та сплати процентів у загальній сумі 146867,81 грн. (144066,08 грн. - 30 % річних за прострочення повернення кредиту та 2801,73 грн. - 30 % річних за прострочення сплати процентів), у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ЕНПРО" (01103, м. Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 14-16, ідентифікаційний код 30006808) на користь Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК" (02094, м. Київ, ПРОСПЕКТ ГАГАРІНА ЮРІЯ, будинок 17-В, ідентифікаційний код 36301800) заборгованість за строковим кредитом у сумі 1 500 000,00 грн., заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 3 996 300,00 грн., заборгованість за простроченими процентами у розмірі 227219,87 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 127280,25 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2521,56 грн., 30 % річних за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 146867,81 грн., судовий збір у розмірі 90002,84 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 30.03.2018.

Суддя С.О. Турчин