Рішення

від 30.03.2018 по справі 910/1517/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2018Справа № 910/1517/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БКХІМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СІГМАСКІЛ

про стягнення заборгованості за Договором поставки у розмірі 581 977,87 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БКХІМ звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю СІГМАСКІЛ про стягнення заборгованості за Договором поставки у розмірі 581 977,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № П-1/0416 від 08.04.2016 в частині здійснення розрахунків за поставлений товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1517/18. З огляду на те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи незначну складність справи та клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного, господарським судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 29А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв'язку з тим, що відповідач вибув .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою вибув є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю СІГМАСКІЛ (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БКХІМ (далі - постачальник, позивач) укладено Договір № П-1/0416 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в накладній (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (склад покупця) Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати , введені в дію з 01.01.2000.

Згідно з п. 3.2 Договору замовлення можуть надаватись постачальником письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. У випадку, якщо постачальник не може поставити товар покупцю в строк, зазначений в замовленні, він зобов'язаний негайно, але не пізніше половини строку зазначеного в замовленні, протягом якого він повинен був поставити товар, повідомити про це покупця.

У відповідності до п. 3.7 Договору покупець має право повернути постачальнику товари, що були поставлені останнім покупцю, а постачальник зобов'язаний забрати такі товари у наступних випадках:

- якщо даний товар був повернутий споживачем як неякісний протягом строку придатності/зберігання або некомплектний;

- виявлення неналежної якості поставлених товарів при одержанні, підготовці до реалізації чи в період реалізації, та/або систематичне (два та більше разів) звернення споживачів до покупця, щодо якості товарів, які постачаються постачальником.

Пунктами 5.3 та 5.5 Договору обумовлено, що ціна товару встановлюється на підставі погодженої сторонами специфікації. Якщо товар поставлений за ціною, що не відповідає ціні в специфікації, товар є отриманим за ціною, яка обумовлена сторонами у підписаній специфікації, за винятком випадків, передбачених цим Договором. Ціна на товар включає вартість доставки та розвантаження постачальником товару на раму торгівельного центра за адресою доставки.

За умовами п. 5.6 Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку, на умовах кожні 45 календарних днів за реалізований товар від дати поставки товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, якщо не буде достроково розірваний сторонами (п. 11.1 Договору).

В подальшому, сторонами підписано Специфікацію до Договору.

Як зазначає позивач, ним на виконанням умов укладеного між сторонами договору, поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 061 145,66 грн. згідно наявних у справі видаткових накладних, однак відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений за договором товар у повному обсязі, частково оплативши та частково повернувши товар на суму 479 167,79 грн., в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 581977,87 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З урахуванням предмету договору, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як встановлено судом, на виконання вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу у період з 20.09.2016 по 29.11.2016 товар на загальну суму в розмірі 1 061 145,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 203 від 20.09.2016 на суму 1 818 грн., № 211 від 21.09.2016 на суму 28 938 грн., № 220 від 26.09.2016 на суму 23 326,56 грн., № 230 від 28.09.2016 на суму 21 210 грн., № 257 від 11.10.2016 на суму 110 292 грн., № 260 від 13.10.2016 на суму 65 520 грн., № 264 від 18.10.2016 на суму 25 771,20 грн., № 270 від 19.10.2016 на суму 13 540,80 грн., № 272 від 20.10.2016 на суму 46 528,20 грн., № 273 від 21.10.2016 на суму 144 580,80 грн., № 281 від 27.10.2016 на суму 48 375,60 грн., № 293 від 02.11.2016 на суму 51 979,20 грн., № 294 від 04.11.2016 на суму 18 345,60 грн., № 295 від 04.11.2016 на суму 6 350,94 грн., № 299 від 10.11.2016 на суму 4 937,76 грн., № 321 від 17.11.2016 на суму 162 926,40 грн., № 329 від 24.11.2016 на суму 31 449,60 грн. та № 333 від 29.11.2016 на суму 255 255,00 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов договору, а також наявності письмових претензій або актів розбіжностей щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ БКХІМ умов договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами договору зобов'язання з передачі товару ТОВ СІГМАСКІЛ , а покупцем (відповідачем), у свою чергу, прийнятий цей товар без будь-яких зауважень. Факт передачі позивачем товару на вказану суму належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 5.6 Договору оплата за товар здійснюється у українській національній валюті в безготівковому порядку, на умовах кожні 45 календарних днів за реалізований товар від дати поставки товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ СІГМАСКІЛ здійснено часткові оплати та частково повернуто товар на загальну суму 479 167,79 грн., а відтак, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 581 977,87 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2017 - 24.04.2017, відповідно до якого, за відповідачем з урахуванням здійснених часткових оплат та часткового повернення товару, обліковується заборгованість в розмірі 625 180,78 грн.

Також, позивачем надано підписаний лише з боку відповідача Акт звірки взаємних розрахунків за період 08.04.2016 по 10.11.2017, відповідно до якого, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 581 977,87 грн.

При цьому, Акт звірки взаєморозрахунків не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, у той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, актом-прийому передачі, накладними рахунками, виписками з рахунків тощо), проте фіксує стан розрахунків між сторонами.

12.02.2018 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 10/11-01 від 10.11.2017, в якій вимагав негайно сплатити заборгованість за Договором № П-1/0416 від 08.04.2016 в сумі 581977,87 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 581977,87 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 581 977,87 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІГМАСКІЛ (04070, м. Київ, вулиця Сагайдачного Петра, будинок 29, літера А; ідентифікаційний код: 40113656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БКХІМ (01135, м. Київ, вулиця Золотоустівська, будинок 23, квартира 2; ідентифікаційний код: 38568656) заборгованість в розмірі 581 977 (п'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 729 (вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 67 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 30.03.2018.

Суддя О.А. Грєхова